1. Розкрити сутність наступних понять та заповніть таблицю в колонці «Значення».

№ п/п	Питання	Значення
1	Інновація	(англ. innovation – новизна, нововведення) ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) наявних товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити якість життя.
2	Новація	(лат. novatio – зміна, оновлення) нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної діяльності, реалізації ідеї, винаходу; метод, що змінює середовище
3	Іноваційний процес	процес перетворення наукового знання в нововведення, який можна представити як послідовний ланцюг подій: «наука–техніка-виробництво».
4	Інвестиції	(від лат. invest – вкладення коштів) розміщення
5	Інвестиційна діяльність	систематичні дії організаційно-майнового характеру,спрямовані на вкладення інвестицій на довготривалій або постійній основі з метою визначення соціально-економічного ефекту, насамперед – отримання прибутку.
6	Бюджетування	процес підготовки, складання та затвердження системи пов'язаних між собою бюджетів, узгоджених за строками, напряме ми діяльності, підрозділами чи центрами відповідальності

2. Перелічити та надати характеристики та необхідність їх використання в діяльності підприємств галузі культури.

Інновації відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку загальнолюдської цивілізації та, зокрема, кожної окремої держави, відповідно більшість сучасних держав намагаються створити та постійно удосконалювати національні інноваційні системи для підтримки процесу створення та впровадження інновацій. Організаційні нововведення у галузі культури охоплюють нові методи і форми організації діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва:

1. Економічні – методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності;

2. Соціальні – різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя тощо);

3. Юридичні – нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють діяльність підприємств і організацій у сфері культури.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв’язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій.

Інвестиції в культуру можна розглядати також як інвестиції в людський капітал на тій підставі, що різноманітні альтернативні концепції людського капіталу включають у дане поняття культурний рівень особистості. Інвестування в людський капітал хоч і не має очевидного моментального ефекту, однак сприяє реалізації конкурентних переваг держави в майбутньому. Стабільне економічне зростання, яке дає змогу збільшити абсолютні показники таких інвестицій, можливе тоді, коли макроекономічна стабілізація разом із адекватною та ефективно діючою інституційною структурою підтримується інвестиціями в людський капітал, що забезпечує активність процесу впровадження реформ та сприяє інноваційній орієнтації виробництва в середньо- та довгостроковій перспективі. Ігнорування інвестиційних вкладень в людський капітал зумовлює пасивне реформування економіки, що, поряд з недостатністю ринкового регулювання економічних процесів, зумовлює короткоперспективність економічної політики. Бюджетування – це необхідна складова фінансового планування, оскільки основою будь-якого оперативного чи поточного фінансового плану є система відповідних бюджетів. Як і поточне планування в цілому, бюджетування спрямоване на поетапну трансформацію стратегічного фінансового плану в систему поточних планів, послідовне їх виконання з метою досягнення стратегічних цілей підприємства.