Не може бути адвокатом особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення (ч. 2 ст. 6 Закону).

Адвокатура і держава

1. Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

2. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Розбудова правової держави неможлива без створення гарантій для захисту прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура.

Адвокатура — важливий інструмент дійсної демократії. Адже за своєю природою вона є громадською, самостійного виду організацією професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян та організацій. Громадський характер адвокатури проявляється у тому, що, надаючи будь-яку юридичну допомогу, адвокат відстоює справедливість, порушене право, а це є невід'ємним елементом, першоосновою суспільного устрою. Діяльність адвокатури несе в собі й державний характер, адже вона як елемент політичної системи виконує функцію особливої державної ваги —захищає права та законні інтереси громадян.

Отже, адвокатура — це громадська, самостійного виду організація професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян та організацій.

Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Порядок організації та принципи діяльності адвокатури закріплені у Законі України «Про адвокатуру». Законодавець чітко визначив, чим займається адвокатура.

Стаття 1 Закону проголошує: «Адвокатура в Україні є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян Укра-їни, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу».

Правове регулювання організації та діяльності адвокатури нарівні з Конституцією України та Законом «Про адвокатуру» здійснюється також Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, іншими за-конодавчими актами України та статутами адвокатських об'єднань. Процесуальні права та обов'язки адвокатів при здійсненні ними представництва в суді або захисту обвинуваченого закріплені також у КПК, ЦПК та АПК України. До міжнародних документів організації та діяльності адвокатури, крім Основних положень про роль адвокатів, належать також Статут Міжнародного союзу адвокатів, Загальний кодекс правил для адвокатів держав Європейського співтовариства, інші документи, прийняті Міжнародною асоціацією юристів.

Отже, необхідною умовою формування правової держави і громадянського суспільства є вдосконалення  захисту прав і свобод громадян і організацій. За своєю природою адвокатура є одним з інститутів демократичного суспільства, оскільки виконує найважливішу громадянську функцію – захист прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. Адвокатура, як незалежна громадська організація, певною мірою покликана виконувати роль гаранта в дотриманні суб'єктивних прав громадян і організацій. Все це зумовило інтерес до адвокатської діяльності, викликало суспільну потребу в людях цієї професії.