Тема 2. Продовження. Загальні вимоги та методика складання звіту про власний капітал
Визначення власного капіталу, його функції та мета складання звіту про власний капітал
Майно підприємства складається із різноманітних нематеріальних, матеріальних і фінансових ресурсів, які є носіями прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів, які мають чітко відображатися у бухгалтерському обліку та розкриватися у фінансовій звітності.
Найбільш поширеною формою організації бізнесу є акціонерні товариства, у яких захищені як права їх учасників, так і кредиторів. Гарантією цього захисту виступає власний капітал, особливо зареєстрована його частина, а саме - статутний капітал.
Отже, поняття "капітал" зазвичай асоціюється з поняттям "власність".
Власний капітал - це один з найважливіших і найістотніших показників для підприємства.
При створенні підприємства його початковий (стартовий) капітал (К) дорівнює активам (А), які інвестори (засновники) передали в його розпорядження як внески у вигляді майна (активи). В момент реєстрації підприємства, коли воно ще не має заборгованості, взаємозв'язок між активами і капіталом буде мати вигляд:
А = К
Але в процесі функціонування у підприємства виникають зобов'язання (3) перед банками і кредиторами і формула зв'язку буде такою:
А = К + З
Отже, боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства.
Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" дано таке визначення власного капіталу.
Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Таким чином, формула розрахунку капіталу матиме такий вигляд:
К = А - З
Враховуючи визначення доходів (Д) і витрат (В) та їх вплив на власний капітал основне бухгалтерське рівняння буде таким:
А = К + 3 + Д - В
У цьому вигляді бухгалтерська рівність дає наочне уявлення про економічний взаємозв'язок основних форм звітності: різниця між доходами і витратами, являє собою чистий прибуток (чистий збиток), який розраховується у звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід) та збільшує (зменшує) власний капітал підприємства.
Крім доходів і витрат, існують ще дві операції, що впливають на величину власного капіталу, це: інвестиції (І) та вилучення капіталу (Вл) власниками. Вони також можуть бути введені до основної бухгалтерської рівності:
А=К + 3 + Д - В + І- Вл
У такій формі балансова рівність використовується рідко, але вона найбільш наочно демонструє не тільки процес збільшення капіталу в результаті власної діяльності підприємства, а й можливості його змін, які привносяться із зовні, тобто інвесторами.
Зміст, структуру, форму і методику складання звіту про власний капітал визначено Національним П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" від 07.02.2013 р. № 73 та наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності" від 28.03.2013 р. № 433. Цей звіт є складовим елементом річної фінансової звітності підприємств. Він складається за формою № 4 (код ДКУД 1801005) за звітний період (календарний рік) за даними з початку року до кінця звітного періоду усіма підприємствами, крім СМП.
Звіт про власний капітал - це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Власний капітал утворюється за рахунок двох джерел:
• внесення власниками (засновниками) грошей чи інших активів;
• накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.
Метою складання звіту про власний капітал є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Іншими словами власний капітал - це власні джерела фінансування діяльності підприємства, які без визначення строку повернення внесені його власниками (засновниками), або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.
За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на дві частини:
• зареєстрований капітал, розмір якого визначається установчими документами і обов'язково підлягає реєстрації (статутний, пайовий, інший зареєстрований капітал);
• незареєстрований капітал, тобто додаткові внески засновників (учасників), капітал у дооцінках, резервний капітал та нерозподілений прибуток.
Статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.
Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для провадження його господарсько-фінансової діяльності.
Згідно діючого законодавства, внесення зареєстрованого вкладу до статутного капіталу є обов'язковим для засновників.
Незареєстрований капітал - інші види власного капіталу підприємства.
Внесення незареєстрованого капіталу є добровільними, рішення про їх сплату приймаються простою більшістю голосів засновників (учасників). У разі банкрутства підприємства учасники товариства відповідають в межах своїх часток. При цьому додаткові внески учасників до інших видів власності (незареєстрований капітал) до уваги не беруться.
За формами власний капітал поділяється на:
• інвестований капітал;
• нерозподілений прибуток.
Інвестований капітал - це сума простих чи привілейованих акцій за їх номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який може бути поділений за джерелами утворення.
Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, яка не була розподілена між акціонерами та реінвестована у підприємство.
Значення власного капіталу підприємства розкривається через його функції (рис. 2.7).
Таким чином, підприємство створюється з метою отримання прибутку за умови збереження свого власного капіталу. Тобто, збереження капіталу і його збільшення можливо за рахунок прибутку та при умові, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власником або внесків власників протягом цього періоду.
Рисунок 2.7 - Функції власного капіталу