МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра безпеки життєдіяльності і фізичного виховання

ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з дисципліни

для підготовки фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня

«спеціаліст», «магістр»

Одеса

2015

ББК 65.247.Я7

УДК 631: 331.45

Укладач: кандидат технічних наук, доцент Сакун М. М.

Рецензент:завідувач кафедри польових і овочевих культур, доктор сільськогосподарських наук,професор Юркевич Є.О.

Методичні вказівкипризначено для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», «магістр» під час підготовки до лабораторно-практичних занять і самостійної роботи.

До методичних вказівок винесено матеріал, який студенти мають вивчити самостійно, відповідно до робочих навчальних програм та індивідуальних планів.

Поданий матеріал відсутній у навчальних посібниках. Використання методичних вказівок дасть можливість студентам скоротити час на підготовку до занять.

Рекомендовано до видання рішенням кафедри БЖД і ФВ

Протокол № 5 від 25. 03. 2015

ЗМІСТ

	Передмова……………………………………………………………………	4
1.	1. Основні поняття та визначення в системах………………………….	6
2.	Класифікація причин нещасних випадків………………………………	7
3.	Методи аналізу причин травматизму і оціночні показники травматизму……………………………………………………………….	8
4.	Обов’язки з питань охорони праці керівників підприємств, головних спеціалістів, інженера з охорони праці ……………………………………...	10
4.1	Обов'язки керівників підприємств……………………………………………	10
4.2	Обов'язки головних спеціалістів ……………………………………………..	11
4.3	Обов'язки інженера з охорони праці …………………………………………	12
5.	Рекомендації щодо розробки розділу “Охорона праці” в колективному договорі ………………………………………………………………...	14
6.	Відшкодування збитків потерпілим при нещасних випадках на виробництві ………………………………………………………………….	18
7.	Порядок розробки інструкції з охорони праці ……………………………...	20
8.	Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування фонду………………	24
9.	Технічні засоби безпеки виробничих процесів…………………………	25
10.	Сигналізація та її види……………………………………………………	27
11.	Безпека праці на транспортних, навантажувальних і розвантажувальних роботах……………………………………………...	28
12.	Безпека праці під час штучного запліднення тварин і робіт з посудинами Дьюара………………………………………………………	30
13.	Безпека праці при застосуванні хімічних консервантів……………….	32
14.	Безпека праці при експлуатації енергосилового обладнання ………...	33
14.1	Безпека праці при експлуатації водогрійних котлів……………………	33
14.2	Автоклавна (гідробаротермічна) обробка грубих кормів ……………..	34
15.	Долікарська допомога при отруєнні хімікатами…………………………….	36
16.	Безпека праці під час пастеризації молока, обслуговування холодильних установок та роботи на сепараторах………………………….	37
17.	Система заходів по запобіганню пожежам у с.г………………………..	38
18.	Пожежна профілактика…………………………………………………..	39
19.	Обов’язки керівників по запобіганню пожежам ……………………….	40
20.	Забезпечення пожежної безпеки на сільськогосподарських об’єктах..	41
20.1	Запобігання пожежам на складах нафтопродуктів, у гаражах, ремонтних майстернях і пунктах технічного обслуговування машин (для спеціальності “Механізація сільського господарства”)…………..	41
25.2	Запобігання пожежам при зберіганні мінеральних добрив і пестицидів (для факультету АБТ)……………………………………….	43
	Список література ………………………………………………………..	46

Передмова

Відповідно до Положення “Про організацію навчального процесу у вищих начальних закладах”, самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять.‬‬

Сучасна вища освіта вимагає інноваційних підходів до організації самостійної роботи студентів. Це обумовлено інформатизацією суспільства в цілому, а також вимогами до навчально-виховного процесу у вищій школі, пов’язаними з інтеграцією України до європейського освітнього простору.

Процеси модернізації, що відбуваються в освіті під впливом соціально-економічних змін у країні, обумовлюють такі основні напрями вдосконалення професійної підготовки студентів у вищих навчальних закладах: – розвиток творчих здібностей, активності і самостійності студентів; – забезпечення держави кваліфікованими, ініціативними кадрами, які, по-перше, будуть мати ґрунтовну теоретичну й практичну підготовку зі спеціальності, по-друге, зможуть самостійно вирішувати професійно важливі проблеми; – формування в студентів прагнення до неперервної самоосвіти, здатності постійно оновлювати наукові знання та вміння, швидко адаптуватися до змін і коригувати професійну діяльність. Реалізація вищезазначених напрямів передбачає пошук нових шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, розробку сучасних інноваційних методів і форм взаємодії викладача й студента. Саме тому вища школа послідовно переходить від передачі інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю студентів і формування у них навиків самостійної роботи.

Розширення функцій та зростання ролі самостійної роботи студентів не тільки веде до збільшення її обсягу, а й обумовлює зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом як рівноправними субʼєктами навчальної діяльності, привчатимуть його самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність, як особисту рису характеру.

Цілеспрямована сукупність дій студента під керівництвом викладача на основі використання засобів супроводу навчального процесу передбачає самостійність – можливість здійснювати самостійну роботу на основі формування якостей рефлексивного керування.

Самостійна робота є одним з найважливіших компонентів освітнього процесу, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом. У контексті сучасної системи навчання самостійна робота домінує серед інших видів навчальної діяльності студентів після практичної підготовки (може становити до 60% навчального програмового матеріалу відповідно до закону України “Про вищу освіту”) та дозволяє розглядати накопичувані знання як об’єкт власної діяльності студента.

Пізнавальна діяльність студентів у процесі виконання самостійної роботи характеризується високим рівнем самостійності та сприяє залученню студентів до творчої активності.З одного боку, самостійна робота розглядається як педагогічний засіб організації та управління самостійною діяльністю студента в навчальному процесі, з іншого боку, – це особлива форма навчально-наукової діяльності.

Дисципліна “Охорона праці в галузі” – нормативна дисципліна, у процесі вивчення якої у майбутніх фахівців формується необхідний рівень знань і умінь.

На вивчення дисципліни відповідно до навчальних планів різних спеціальностей відводиться від 36 до 72 годин. Враховуючи, що навчальна програма дисципліни одна для всіх спеціальностей, студентам для самостійного вивчення надаються відповідно до індивідуальних планів додаткові питання. Кількість питань для самостійного вивчення не однакова для різних спеціальностей.

Питання, винесені для самостійного вивчення студентами, знаходяться у різних джерелах, що потребує багато часу для того, щоб їх знайти й вивчити.

У методичних вказівках розміщено навчальний матеріал щодо всіх питань, які є в індивідуальних планах студентів усіх спеціальностей. Студенти мають вибирати ті питання, які визначені їхніми індивідуальними планами з дисципліни “Охорона праці в галузі”.

1.Основні терміни, поняття та визначення в системах

Охоронапраці ―системаправових,соціально-економічних, організацій-них,технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров’я і працездатність людини в процесі праці (ГОСТ 12.0.002-2003 ССБТ “Терміни та визначення”).  Техніка безпеки ― система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають вплив на працівників небезпечних виробничих факторів.  Виробнича санітарія ― система організаційних, гігієнічних та санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають впливу на працівників шкідливих виробничихфакторів. 

Гігієна праці ― медична наука, що вивчає вплив навколишнього виробничого середовища, характеру трудової діяльності на організм працівника. Розробка санітарно-гігієнічних нормативів та практичних заходів, усунення несприятливих виробничих факторів, попередження або послаблення їхнього впливу на організм людини є основними завданнями гігієни праці.  Електробезпека ― система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики 

(ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ “Електробезпека. Терміни та визначення“).  Пожежна безпека  ― стан обʼєкта, при якому виключається можливість пожежі, а в разі її виникнення запобігається вплив на людей небезпечних факторів і забезпечується захист матеріальних цінностей.  Робоче місце ― просторова зона, оснащена необхідними засобами, в якій відбувається трудова діяльність працівника або групи працівників, що спільно виконують виробничі завдання. Робоче місце є частиною виробничо-технологічної структури підприємства (організації), воно призначене для виконання частини технологічного (виробничого) процесу і визначається на основі трудових та інших чинних норм і нормативів.  Робоча зона ― простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на яких знаходяться місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників. До постійних відносяться робочі місця, на яких працівникзнаходиться більше 50% робочого часу за зміну або більше 2 годин безперервно. Якщо робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то постійним робочим місцем вважається вся робоча зона.  Умови праці ― сукупність факторів виробничого середовища, що впливає на здоровʼя і працездатність людини в процесі праці. Дослідження умов праці показали, що чинниками виробничого середовища в процесі праці є:  - санітарно-гігієнічна обстановка ― визначає зовнішнє середовище в робочій зоні: мікроклімат, механічні коливання, випромінювання, температуру, освітлення та ін; 

- психофізіологічні елементи ―  робоча поза, фізичне і нервово-психологічненавантаження та інші, які зумовлені самим процесом праці;  - естетичні елементи ― оформлення виробничих приміщень, обладнання, робочого місця, робочого інструменту та ін; 

- соціально-психологічні елементи ― складові характеристики так званого психологічного клімату. 

Професійним захворюванням називається захворювання, викликане впливом шкідливих умов праці. До них відносяться: хронічні пилові бронхіти, вібраційна хвороба, отруєння різними токсичними речовинами та ін.  Професійні захворювання, залежно від тяжкості та строків виявлення, можуть супроводжуватися й не супроводжуватися втратою працездатності. У важких випадках вони можуть призвести до інвалідності. 

2.Класифікація причин нещасних випадків

У системі профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань має бути аналіз причин, які їх зумовлюють, також особливий контроль і нагляд за травмонебезпечними ділянками робіт, та параметрами виробничого середовища.

У виробничій сфері рівень травматизму і професійних захворювань взаємопов’язаний з технологічними процесами, обладнанням, а також науково обґрунтованою організацією виробництва та ергономічною організацією робочого місця.

Статистика свідчить про те, що більшість виробничих травм у межах держави отримується через ігнорування та нехтування працівниками елементарних вимог правил і норм безпеки під час виконання робіт.

У процесі розслідування й аналізу нещасних випадків встановлено, що переважна їх більшість (до 80%) трапляється не з технічних чи технологічних причин, а через неправильну організацію праці та дію людського чинника.

У виробничій сфері у процесі взаємодії виробничих елементів на організм людини діють як засоби, так і предмети праці, а відтак ― організаційні і технічні чинники, а також чинники особистого характеру, які стосуються дотримання технологічної та трудової дисципліни.

При дослідженні причин виробничого травматизму і професійних захворювань встановлено таку їх класифікацію:

• організаційні причини;

• технічні причини;

• психофізіологічні причини

До організаційних причин належать: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, відсутність ПВР (проектів виробництва робіт), а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу і т. ін.

До технічних причин належать: проектні і конструктивні недоліки, невідповідність обладнання, транспортних та енергетичних пристроїв вимогам безпеки, недосконалість конструкцій машин, блокувальних систем, сигналізації, неправильний режим технологічного процесу, недосконале його виконання, відсутність інженерних розрахунків і т. ін.

До психофізіологічних причин належать: невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним і психологічним характеристикам організму людини, незадовільний психологічний клімат у колективі, хворобливі стани, високий ступінь ризику, вживання алкоголю, втома і т. ін.

Така класифікація причин виробничого травматизму є досить умовною. Причинами виробничого травматизму та професійних захворювань, як показують результати розслідування, слід вважати групу взаємодіючих чинників, що пов’язані з організацією виробничої діяльності, яка може негативно впливати на організм людини. Здебільшого виробничі нещасні випадки та професійні захворювання мають не однопричинний, або багатопричинний характер.

Усі зазначені причини виробничого травматизму та іншого негативного впливу мають бути системою організаційнихзаходів і технічних засобів, що запобігають діям шкідливих та небезпечних виробничих чинників на організм людини.

Під організаційними заходами розуміють правильну організацію праці та робочих місць, дотримання відповідного режиму праці та відпочинку, проведення якісного навчання та інструктажів. До них слід віднести: постійний нагляд і контроль за дотриманням вимог законодавчих актів, огородження об’єктів, небезпечних зон, облаштування проходів і проїздів, забезпечення системи освітлення та санітарно-побутового обслуговування працівників і т. ін.

Під технічними засобами розуміють належне використання наявних спеціальних колективних та індивідуальних засобів працівників, виконання відповідних інженерних розрахунків, що убезпечують виконання робіт при використанні електричного струму фізичних, біологічних або інших потужностей, що певною мірою можуть спричиняти виникнення небезпечних або шкідливих обставин у виробничій сфері.

Встановлення причин виробничого травматизму і професійних захворювань має запобіжну мету, а також міру визначення відповідальності посадових осіб.