2.1. Ембріогенез органів травлення

Органи травлення у зародку третього тижня ембріонального розвитку мають вигляд прямої трубки, яка прилягає спереду до хребта і закінчується в краніальному і каудальному відділах його сліпими кінцями. У середньому відділі кишкова трубка з єднана через пупковий отвір з порожниною жовточного міхура. На передньому кінці зародка утворюється невелике вп’ячування ектобласта, яке заглиблюється в напрямі до сліпого кінця кишкової трубки. Воно відділене від кишкової трубки лише тонкою глотковою перетинкою, що складається з впяченого ектобласта і ентобласта кишки. В кінці третього тижня ця перетинка розривається. Утворюється вистелена ектобластом ротова западина і передній відділ кишкової трубки майбутня глотка. На початку другого місяця розвитку в глотці розвиваються вісцеральні або зяброві дуги, з яких походять щелепи, підязикова кістка і хрящі гортані. Пізніше в щелепах розвиваються зуби, в межах ротової порожнини слинні залози, язик. Першими із залоз розвиваються привушні слинні залози. На шостому тижні розвитку епітелій на внутрішній поверхні щоки починає вростати в підлеглу мезенхіму.

Це розрощення епітелію швидко видовжується в напрямі до вуха. Дійшовши до гілки нижньої щелепи, він поділяється на первинні клітинні тяжі, з яких потім утворюються розгалужені протоки самої залози і кінцеві альвеоли. Приблизно так протягом шостого і сьомого тижня розвиваються підщелепні і підязикові залози.

Середній відділ травної трубки. Верхня частина середнього відділу травної трубки спочатку незначно поширюється. Це закладка шлунка. Вона стоїть в сагітальній площині, обернута вгнутим краєм вперед, а опуклим назад. Шлунок починає повертатись навколо своєї поздовжньої осі, зліва направо, сильно розростається і з видовженням стравоходу спускається донизу. Внаслідок повороту ліва поверхня шлунка стає передньою, а права задньою, опуклий край лівим, а вгнутий правим. Внаслідок опущення шлунка і повороту його навколо сагітальної осі мала кривизна піднімається трохи догори, а велика спускається донизу. Кишкова трубка нижче шлунка утворює верхній вигин пупочну петлю, від верхівки якої відходить жовточна протока, що зєднує кишку з жовточним міхуром. На каудальному відрізку цієї петлі вже на сьомому тижні розвитку виникає невелике випячення зачаток сліпої кишки, а далі від нього закладка всієї товстої кишки. Відділ від шлунка до вигину петлі дає дванадцятипалу кишку, а відділ від вигину петлі до зачатка сліпої кишки порожню і клубову кишку. Кінцевий відділ сліпої кишки на ранніх стадіях розвитку відстає в рості і дає початок червоподібному відростку.

В області каудального сліпого кінця кишки зовні є невелике впячування ектобласта, дно якого відділене від заднього кінця кишкової трубки тонкою перетинкою. В кінці третього тижня розвитку вона розривається. Утворюється вихідний отвір анус.

Печінка починає розвиватись на четвертому тижні ембріонального розвитку у вигляді клітинного виросту ентодерми кишки в тому місці, де пізніше утворюється дванадцятипала кишка. Цей виріст називається печінковим дивертикулом. Кінець дивертикула потовщується і з нього утворюється жовчний міхур з міхуровою протокою. З цієї закладки на деякій відстані від майбутнього жовчного міхура виростає цілий лабіринт розгалужених клітинних тяжів, які сполучаються між собою. Із дистальних відділів цих тяжів виникають секреторні відділи печінки печінкові балки, а з проксимальних - печінкові протоки.

Підшлункова залоза утворюється з двох закладок, спочатку незалежних одна від одної, які пізніше зростаються. Вони називаються дорзальною і вентральною підшлунковими залозами. Перша виникає з дорзальної стінки дванадцятипалої кишки. Вентральна підшлункова залоза являє собою виріст, що відходить від самого початку печінкового дивертикула. З ростом дивертикула вентральна підшлункова залоза переміщується далі по його протоці. Пізніше внаслідок повертання кишки обидві підшлункові залози розташовуються рядом і зростаються. З дорзальної підшлункової залози утворюється тіло і хвіст, а з вентральної її головка. Щодо протоки, то у людини залишається тільки вентральна, яка сполучається з жовчною протокою. Дорзальна протока частково атрофується, частково зєднується з вентральною протокою за допомогою анастомозу.

Мезодерма утворює вздовж хорди сегментарно розташовані потовщення соміти. Соміти становлять дорзальну мезодерму. По обох боках від неї тягнуться пласти латеральної мезодерми, які незабаром розподіляються на два листки з порожниною між ними, яка називається це ломом (coelom). Зовнішній листок тісно повязаний у своєму дальшому розвитку з ектодермою і називається соматоплеврою. Внутрішній шар бере участь в утворенні стінок кишки і називається спланхноплеврою. Соматоплевра, підстеляючи стінки зародка зсередини, дає початок парієтальному листку серозної оболонки очеревини, який безпосередньо переходить у вісцеральний листок, що утворюється за рахунок спланхноплеври.

Спочатку целом суцільний для всього зародка. З утворенням діафрагми каудальна частина відділяється від краніальної, утворюючи одну серозну порожнину очеревини, а в краніальному відділі в зв’язку з розвитком легенів, серця і органів середостіння утворюються три серозних порожнини – дві плевральні і одна серцевої сумки.

Розділ 3. Анатомія системи органів травлення

Органи травлення складаються з травної трубки, травних залоз і деяких допоміжних органів, як, наприклад, зуби і язик. Травна трубка починається на голові ротовою щілиною і тягнеться вздовж усього хребта до самого куприка, де закінчується відхідниковим отвором. На всьому протязі вона має великі поширення (наприклад, шлунок), вузькі і більш широкі частини і різні згини. Стінки цієї трубки складаються з мяких тканин, крім початкового її поширення ротової порожнини, в складі стінок якої є кістки. Стінка травної трубки складається із слизової оболонки, підслизової, мязової і зовнішньої сполучнотканинної, або серозної оболонки.

У будові кожної з цих оболонок є відміни, що характеризують різні відділи травної трубки. Слизова оболонка внутрішня, обернута до порожнини трубки, складається з сполучнотканинної основи, вкритої на поверхні епітелієм. Епітелій буває різної форми в різних відділах трубки. Серед клітин епітелію розкидані одноклітинні слизові залози, які виділяють на поверхню епітелію слиз, звідки й назва слизової оболонки. Над слизовою оболонкою міститься підслизова оболонка шар пухкої сполучної тканини, що легко розтягається і дає змогу слизовій оболонці складатися у різні згортки. Поверх підслизової оболонки розташована мязова оболонка, яка складається з 2-ох або 3-ох шарів, і, нарешті, четверта, зовнішня оболонка сполучнотканинна, або серозна.