Смішинки - веселинки
1. На вулиці плаче маленький хлопчик. До нього підходить бабуся:
– Дитино, чого ти плачеш?
– Загуби-и-и-вся-я-я!..
– А свою адресу пам'ятаєш?
– Ще й як! Дабл ю, дабл ю, дабл ю, хлопчик Дмитрик, ру.
-
Діти ліпили сніговика і геть намокли. Перехожий їх питає:
– Чи не холодно вам, діти?
– Нам – ні, а Грицеві, мабуть, холодно.
–А хто з вас Гриць?
–Той, що у сніговика закачаний!..
3. Василько довго намагається розібрати, що лепече його маленькийбратик, а потім піднімає на маму очі:
– Мамо, а ти впевнена, що наш Андрійко – українець?!
Учитель: А зараз пропонуємо вам подивитися сценку.
Учень: На околиці села, як мовиться в казці, Баба Мотря проживала і баба Параска. За столом сидять баба Мотря і баба Параска.
Учениця: Біля хати у саду діти гомоніли.
Розважалися малі, а старі раділи.
Мотря: А чи пам'ятаєш ти, Параско, себе молодою?
Параска: Наче вчора все те було, ніби й не зі мною.
Мотря: Працювали ж ми тоді, Жали, молотили. На верстаті вечорами Полотно робили.
Параска: О, зимові вечори я добре пам'ятаю.
Онучка Параски: То, бабусю, розкажіть, бо я ще не знаю.
Учень: Пригадалося бабусям, як були малими, Як дорослі їх повчали, як раділи ними.
Мотря: Пам'ятаю в своїй хаті колиску з калини, Пам'ятаю пісню мами для своєї дитини.
Звучить пісня "На калині мене мати колихала"
муз. В. Верменича, сл. Н.Сингаєвського
Параска: Прислухайтесь, діти, до голосу інструменту. Це голос сопілки. Мотря: Дітки, а давайте заспіваємо пісню, яку ви знаєте!
Звучить пісня "Роде наш красний"
Параска: Ми живемо в Україні. В нашому краю багато народних танців. Серед них – "Гопак". В ньому сила і спритність козацького роду.
Мотря: Діти, а ви, напевно, і танцювати вмієте?
Танець "Гопак"
Учитель: Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник – все це наші народні символи. Рідна хата! Як мовиться в пісні, Батьківщина починається з рідного порога, а отже, з отчого дому.
Учень: Любіть свою хату, хоч і небагату.
Тут ви бігали до мами босими ногами.
Тут ви підростали, Божий світ пізнали. Звідси батько вас за руку вів у школу, у науку.
Може, десь земля є краща й вища, А над нею небо золоте, Та мені найкраща та, де вишня, Там, де вишня мамина цвіте.
Я з того краю, де ростуть смереки, Я з того краю, де живуть лелеки.
Я з того краю, де сопілка грає.
Я з того краю, де журби немає.
Я з того краю, де росте калина.
Всі: Мій рідний краю, я твоя дитина!
Учитель: Мені дуже хотілося нашим сьогоднішнім святом запалити у ваших сердечках хоча б маленький вогник гордості за те, що ви – українці. Будьте горді, чесні, розумні, любіть свій рідний край! Хай буде щасливою ваша дорога!
Любіть прекрасну Україну,
Цінуйте мову солов'їну,
Шануйте маму завжди, тата!
Працюйте, щоб жилось багато!
Ще посадіть вербу й калину,
Оберігайте Україну!