3. Маркетингові стратегії щодо психолога у спорті

Суспільне усвідомлення цінності людської індивідуальності ще тільки відбувається. «Усі люди різні», «Кожному своє призначення у житті» та ін. — ці прості психологічні реалії зустрічають великий суспільний опір ідей щодо рівності усіх членів суспільства, щодо необхідності суспільного забезпечення цієї рівності, що розуміється як тотожність здібностей та можливостей людей.

Ця суперечність суспільної свідомості буде супроводжуваги практичного психолога упродовж усієї його роботи як неконкретність уявлень оточуючих щодо змісту його роботи, як абсолютизація його професійних можливостей, як надто критичне ставлення до результатів і процесу його діяльності та ін.

До цього треба бути готовим, тому що усвідомлення суспільством цінності людини здійснюється і через реалізацію професійної діяльності практичного психолога. Для того, щоб чітко орієнтуватися у ній, психологу треба вміти розрізняти соціальний запит на його професію та свої реальні професійні можливості, суспільний статус своєї професії.

Соціальний запит на професію практичного психолога формується не в науці. Скоріше соціальний запит на професійну діяльність усвідомлюється і формулюється у публіцистичній та науково-популярній літературі, що аналізує проблеми сучасної людини.

Про необхідність конкретного психологічного знання про людину починають говорити і представники суміжних галузей: вчителя, лікарі, юристи. Ці знання їм необхідні тому, що вони не можуть вирішувати головне завдання своєї професії, цілеспрямовано впливати на людину.

У цих двох сферах народжується доступне суспільній свідомості уявлення змісту професійної діяльності практичного психолога, людини, яка може отримати об'єктивні дані щодо індивідуальних особливостей внутрішнього світу людини. Вимога одна – об'єктивні, достовірні дані про індивідуальність людини.

При цьому у суспільний свідомості критерії об'єктивності науки психології – основи професійної діяльності практичного психолога – обговорюються значно менше і не так інтенсивно, як питання необхідності самої професії психолога. У ній вивчається шлях до прояву та розуміння індивідуальності людини і у ситуації навчання, і у ситуації виробництва, і у юридичній практиці, так як у цих галузях нашого життя значною мірою усвідомлюються труднощі, які у загальному вигляді може бути сформульовано як запит: «що треба зробити, щоб він був як усі?»

Розповсюдженість у суспільній свідомості ідей щодо суспільного ж впливу на людину, до ідей прямого втручання психолога в його життя робить соціальні очікування результатів його роботи близькими до результатів діяльності чарівника. Феномен очікування людини, що влаштовує життя інших людей, піклується за їх благо замість них самих – один з розповсюджених феноменів, у якому виявляється особливість запиту на професійну діяльність психолога.

Звідси виникає багато складностей в огриманні, передачі та використанні психологічної інформації у роботі психолога.

Щоб усвідомити це з надбанням належного суспільного статусу своєї професії, психолог повинен чітко уявляти, з ким і де він має справу у своїй роботі. Це та реальність його професійної діяльності, яка пов'язана з поняттям Замовника, Клієнта та Користувача психологічної інформації. Ці люди у загальному розумінні – дорослі та діти. Щоб це положення не залишалося таким загальним, підкреслимо, що згідно з юридичними нормами за дитину його батьки несуть відповідальність до 18 років, а з 18 років підліток вже несе юридичну відповідальність за свої дії. Це вихідне положення для роботи психолога у ситуації отримання і використання психологічної інформації, для вирішення питань про відповідальність за психологічну інформацію, яку він несе як професіонал.

Це вихідне юридичне положення дозволяє з певним ступенем відповідальності поставитися до змісту соціального запиту, орієнтованого на виявлення індивідуальності людини. Характеристики індивідуальності є у всіх людей, але не всі люди можуть відповідально ставитися до цієї своєї особливості. Психологу треба чітко усвідомлювати можливі варіанти прояву індивідуальності людини, які пов'язані з поняттям норми психічного розвитку. Як відомо, психічно хвора людина несе обмежену відповідальність за свою індивідуальність. Психічно здорова доросла людина у більшості випадків володіє можливістю відповідати за прояви своєї індивідуальності.

Таким чином, соціальний запит на професійну діяльність психолога орієнтовано на ті групи населення, які не є психічно хворими людьми (ними займаються лікарі-психіатри), а належать до категорії психічно нормальних людей, здатних потенційно до прояву відповідальності за свою індивідуальність. У той же час психолог не потрібен автентичній, вільній особистості, яка володіє високою культурою, яка здатна нести юридичну та моральну відповідальність за прояви своєї індивідуальності.

Отже, клієнтом психолога є людина, яка повідомляє психологічну інформацію, тобто передає психологу знання про себе чи про інших людей. При повідомленні цього знання він припускає чи реально вказує свою роль у виникненні цього знання. Він вважає себе прямо чи непрямо відповідальним за зміст цієї психологічної інформації.

Якщо скористатися іншим визначенням, то клієнт – це людина, яку включено у процес отримання психологічної інформації. Ця «включеність» заважає йому побачити головне у психологічній інформації – критерії її достовірності, відрефлектувати шляхи її отримання. Професійна діяльність психолога спрямована на зміну ставлення клієнта до змісту та шляхів отримання психологічної інформації.

Особливість роботи психолога полягає у тому, щоб у ситуації отримання запиту на свою професійну діяльність визначити, з ким він має справу – із замовником чи з клієнтом. Для вирішення цього питання психологу доводиться виконувати дуже важливу роль, яку можна було б визначити як роль психолога-слідчого.

Її сутність полягає у тому, щоб з великою вірогідністю відтворити походження психологічної інформації, з якою він планує працювати. Для цього він повинен володіти певними професійними вміннями щодо походження психологічної інформації, серед цих навичок головна – ведення інтерв'ю з клієнтом чи замовником.

Відтворення послідовності подій, що породжують психологічну інформацію, передбачає введення контексту і підтексту у текст, що повідомляється психологу. Це структурує ситуацію взаємодії психолога з клієнтом і дозволяє вирішити ще одне важливе питання – питання про користувача психологічної інформації. Іншими словами, питання в тому, кому та з якою метою може бути передано отриману інформацію.

У відношенні психологічної інформації щодо до дітей віком 14 років це питання вирішується однозначно – психолог повідомляє інформацію людям, які несуть відповідальність за дитину, тобто його батькам. Батьки можуть використовувати психологічну інформацію за власним розсудом. Щодо дорослих людей питання користувача психологічної інформації вирішується так: людині повідомляють зміст психологічної інформації та її призначення, а також критерії оцінки змісту цієї інформації з точки зору замовника на неї. Таким чином, клієнт має можливість зіставити свої дані з вимогами і може побачити їх відповідність чи невідповідність.

Повідомлення психологічної інформації у будь-якому випадку має безоцінний характер і передбачає адекватну для клієнта мову її передачі, при цьому психолог повинен дотримуватися одного з головних принципів своєї роботи: «не нашкодь».

Соціальний запит на професійну діяльність психолога завжди пов'язаний із використанням поняття норми – норми вікового психічного розвитку чи норми особистісного розвитку людини.

Таким чином, соціальний запит на професійну діяльність психолога є відображенням усвідомлення у суспільстві цінності індивідуальності людини і ставлення до неї як до соціальної та психологічної реальності. Своєю практичною роботою психолог уточнює цей запит і створює умови для усвідомлення соціального статусу своєї професії.

З іншого боку, у структурі соціального запиту на професійну діяльність психолога є така складова, як престиж, тобто вважається престижним мати такого фахівця на підприємстві, у фірмі, установі та ін. У той же час у суспільстві спостерігається нереалістичність очікування щодо можливих результатів діяльності спеціаліста, впевненість у тому, що з приходом психолога у організацію ситуація сама зміниться на краще.

Соціальний запит на фахівця висуває певні умови до соціуму, одна з них – підготовка (чи перепідготовка) спеціаліста для задоволення соціального запиту. Доцільним буде сформувати у студентів стійкій інтерес та мотивацію до оволодіння спеціальністю «психолог у спорті» (спортивний психолог). Своєрідна реклама серед студентів може проводитися на факультеті, в університетській газеті, на університетському радіо, у психологічних журналах та ін.

З іншого боку, треба продемонструвати спортивним функціонерам, спортсменам тренерам та керівникам спортивних закладів можливості психолога у спорті як спеціаліста. Розширення поглядів зазначених категорій та збагачення їх новою інформацією про психолога у спорті буде сприяти підвищенню попиту на професійну діяльність останнього. Зокрема, розповсюдження інформації у засобах масової інформації (ЗМІ): у спортивних газетах та журналах, у телевізійних передачах на спортивну тематику, по радіо тощо; розповсюдження буклетів та невеликих брошур, які містять у стислому вигляді дані щодо можливостей професійної діяльності психолога у спорті; функціонування при факультеті чи при спортивному закладі телефону довіри для спортсменів, де вони будуть мати змогу отримати необхідну їм психологічну інформацію, проконсультуватися, одержати підтримку та ін.