4. Соціально-педагогічне консультування осіб з адиктивною поведінкою.

Проблеми залежності, що пов’язані з адиктивною поведінкою людини, мають спільні ознаки:

• людина тривалий час перебувала під впливом факторів, що й обумовив виникнення проблемної залежності;

• протягом часу впливу цього фактора в людині відбулися значні кількісні та якісні зміни;

• людина залежна, як правило, має низку активізованих захисних механізмів психіки, які зумовлюють невизнання наявності проблеми залежності у даного суб’єкта та низку інших неадекватних уявлень та реакцій на ситуацію, що склалася.

Але лише в деяких ситуаціях проблема залежності може бути заявлена самою залежною особою: найчастіше цікавитись вирішенням проблеми може хтось із близького оточення цієї людини, хто переймається її долею, та сам потерпає від ситуації, що склалася, бажаючи отримати емоційну підтримку або інформацію щодо проблем залежності близької людини.

Проблема залежності, яка визріла протягом досить тривалого часу, не може бути враз вирішена за одну консультацію та потребує комплексного професіонального втручання.

Подолання проблеми залежності потребує низки умов.

На початковому етапі консультування осіб з адиктивною поведінкою необхідно з’ясувати рівень залежності клієнта. Коли актуальний рівень залежності є помірним чи високим, необхідна пере адресація до фахівця чи структури, які спеціалізуються на вирішенні проблеми адиктивності (залежності від психотропних речовин).

Важливо усвідомити, на якій стадії прийняття рішення він перебуває в даний момент часу, аби допомогти йому рухатися вперед.

При консультуванні осіб, які зловживають алкогольними напоями, потрібно врахувати такі особливості їхньої особистості: зниження здатності до перенесення труднощів, комплекс неповноцінності, інфантильність; відносна інтелектуальна недостатність.

Консультація з цієї проблеми повинна враховувати такі особливості:

• втеча від труднощів (у важких ситуаціях, замість пошуку правильного рішення, у людини виникає емоційна реакція образи, дратування або гніву. Людина «втікає» від реальності ситуації за допомогою алкоголю);

• комплекс неповноцінності (за рахунок алкоголю людина тимчасово вирішує особистісні, сімейні або професійні проблеми. При цьому в неї виникає маска «сильної людини» або «безтурботності», за фасадом якої приховується виражена залежність від більш сильних особистостей (рідних, співробітників та ін.);

• незрілість, інфантильність (схильність до компенсаторної мрійності і безплідного фантазування. Такі бувають захоплені нереальними планами на майбутнє, яке особливо часто є предметом розмов з іншими п’яницями. Не можуть встановити стійкі стосунки);

• відносна інтелектуальна недостатність (виховуючись у неблагополучній сім’ї, що уповільнило розвиток їх духовних інтересів, приводить до відсутності інтелектуальних запитів, захоплень і твердих моральних норм).

Стратегія консультування в такому випадку: виявіть активне слухання проблеми. Не цікавтеся першими про наявність у сім’ї алкогольної проблеми. Але як тільки абонент хоч якось згадає про їхню наявність, одразу ж необхідно з’ясувати ці складності. Розпитувати треба тактовно, усвідомлюючи, що пряме втручання викликає негативізм і розмова буде обірвана.