Ладо-тональний план

Тонáльність — звуковисотне положення ладу, в ширшому сенсі — ієрархічна система висотних зв'язків, центральною категорією якої є тоніка. Тональності отримують назви за їх основним тоном («тонікою») та нахилом ладу («мажор» або «мінор»)

Тональності притаманний внутрішній динамізм і активність, напруженість цілеспрямованого руху, гранична раціональна вивірена централізованість і багатство функціональних зв'язків. Активні динамічні зміни акордів і модуляції з однієї тональності в іншу виступають як вища форма руху. При цьому зміни тимчасових гармонічних центрів не скасовують центрального тяжіння, а навпаки — інтенсифікують його. Велике значення для формування тонального почуття має музичний метр і метрична екстраполяція — очікування певного продовження на основі даного початку. Відповідно до цих властивостей тональність характеризується постійно і чітко відчутним тяжінням до центру ладу.

Тональність має велике значення для того, щоб вірно передати всі нюанси образу.

Хорова мініатюра Лесі Дичко «Лісові далі» написана в тональності натурального «h moll». Однак, автор використовує:

• у I реченні першого періоду вказане явище «мажоро-мінор», коли на тонічному органному пункті «h moll» звучить паралельний «D dur»;

• У II реченні першого періоду – відхилення у «G dur» і повернення до «D dur»;

• У III реченні – тональність «h moll».

У хоровій фактурі першого речення другого періоду автор використовує відхилення у «fis moll» і повернення до «D dur», у другому реченні другого періоду – натуральний «h moll»; а в третьому реченні другого періоду – явище «мажоро-мінор» із закінченням на основному тоні «h moll». При цьому прийоми ладотональної змінності, фактурних контрастів, перехрещення голосів і модуляції у хоровій фактурі ми не спостерігаємо.

Розмір та ритм.

Оскільки музика є часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі), музичні звуки чітко організовані у часі. Часова організація послідовності та групування тривалостей музичних звуків і пауз називається музичним ритмом.

Ритм — чергування і співвідношення довгих і коротких долей та акцентів; один із трьох основних елементів музики, поряд з мелодією і гармонією.

В ритмічному малюнку використовуються восьми, чверті, чверті з крапкою, половинні з крапкою та цілі тривалості.

В роботі над матеріалом потрібно звернути увагу на відмінність в ритмічних малюнках партії, особливо середній частині, де яскраво виражено переплетення різних ритмів

У першому періоді розмір перемінливий – і складний чотири четверті та п’ять четвертей, і простий – три та дві четверті. Відповідно метроритм також змінюється – чотирьох, п’яти, трьох і двохдольний. У другому періоді розмір також перемінливий, простий – три, дві і одна четверті та складний – чотири четверті. Відповідно метроритм також змінюється.

Фактура

Фактура – сукупність засобів музичної виразності, конкретне оформлення музичної тканини. Елементами форми є: мелодія, гармонія, акорди, голоси, поліфонія, тембр.

Фактура хорового твору досить складна, має риси насиченого акордово-гармонічного викладу з елементами підголоскової поліфонії.

Поліфо́нія  — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін.  Протилежними поліфонія складами є Монодія (одноголосний склад) і гомофонія (іноді також звана «гомофонно-гармонічним складом», що характеризується головним голосом і підпорядкованими йому).

• Підголоскова поліфонія - цепри якій разом з основною мелодією звучать її підголоски, тобто кілька її варіантів (близька гетерофонії).