Kriminalno-vikonavche_pravo_-_tema_1_Ponjattja__predmet__organi_ta_ustanovi__2015__01
.pdfÄопомогà у вирішенні дàних зàдàч:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100012358907680
àбо
https://vk.com/a.jurisprudent
https://vk.com/zadachi_po_pravu
ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ, СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА. ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1.Поняття, предмет, методи кримінально-виконавчого права.
2.Принципи кримінально-виконавчого права.
3.Система органів і установ виконання покарань.
4.Органи та установи, що виконують покарання, які не входять до Державної кримінально-виконавчої служби України.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1.В ЯКІЙ ВІДПОВІДІ НАВЕДЕНЕ ПРАВИЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЄ ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА А. система правових норм, що регулюють суспільні відносини, що виникають при
порушенні, розслідуванні, розгляді і вирішенні кримінальних справ Б. система правових норм, установлена державою згідно з вимогами кримінально-
виконавчої політики, для регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі і з приводу виконання (відбування) всіх видів кримінальних покарань і застосування інших заходів кримінально-правового впливу В. система правових норм, що визначає мету, види, підстави кримінальної
відповідальності і покарання, звільнення від нього Г. комплексна галузь права, що охоплює норми кримінального і кримінально-
процесуального галузей права, що визначають зміст, порядок призначення та виконання кримінальних покарань Ґ. комплексна галузь права, що охоплює норми кримінально-процесуального, трудового
галузей права, що визначають порядок призначення та виконання покарань, пов’язаних з виправно-трудовим впливом на засудженого
2.В ЯКОМУ (ЯКИХ) ВАРІАНТІ ВІДПОВІДЕЙ ЗАЗНАЧЕНО СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ, ЩО ВХОДЯТЬ В ПРЕДМЕТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА А. суспільні відносини, що виникають при порушенні, розслідуванні, розгляді і вирішенні кримінальних справ
Б. суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням особою злочину і призначенням їй певних покарань або застосування до неї інших заходів кримінальноправового характеру В. праця робітників і службовців установ виконання покарань
Г. суспільні відносини щодо здійснення судочинства у кримінальних справах Ґ. суспільні відносини, що виникають між установами і органами, які виконують вироки до різних видів покарань, і між засудженими
3.В ЯКОМУ (ЯКИХ) ВАРІАНТІ ВІДПОВІДЕЙ ЗАЗНАЧЕНО СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ, ЩО ВХОДЯТЬ В ПРЕДМЕТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА А. суспільні відносини, що складаються між органами всіх гілок державної влади і
установами та органами, що виконують кримінальні покарання, а також засудженими Б. майнові відносини, учасниками яких є засуджені, що виникають на грунті шлюбу та сім’ї В. господарська діяльність установ виконання покарань
Г. суспільні відносини щодо фінансування органів і установ виконання покарань Ґ. порядок вирішення судом питань, що виникають під час виконання покарання
4.В ЯКОМУ (ЯКИХ) З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ НАЗВАНО МЕТОД (МЕТОДИ) КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА А. імперативний Б. універсальний
В. локального регулювання Г. установчий Ґ. дозвільний Д. статистичний
5.В ЯКІЙ ВІДПОВІДІ НАВЕДЕНЕ ПРАВИЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО РОЗКРИВАЄ ПОНЯТТЯ ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА А. Система правових норм, установлена державою згідно з вимогами кримінально-
виконавчої політики, для регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі і з приводу виконання (відбування) всіх видів кримінальних покарань і застосування інших заходів кримінально-правового впливу Б. це закріплені в законі керівні правові ідеї, що виражають основні правові погляди
держави на сутність, зміст і якісні особливості кримінально-виконавчого права, визначають систему і виявляють закономірності його наступного розвитку, а також місце в системі права В. закріплені в законі панівні в державі політичні і правові ідеї, які стосуються завдань і
способу здійснення судочинства в кримінальних справах Г. погляди, переконання, ідеї, що існують в свідомості законодавця, і виражають основні
правові погляди держави на сутність, зміст і якісні особливості кримінально-виконавчого права, визначають систему і виявляють закономірності його наступного розвитку, а також місце в системі права Ґ. суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням особою злочину і
призначенням їй певних покарань або застосування до неї інших заходів кримінальноправового характеру
6.В ЯКІЙ ВІДПОВІДІ(ЯХ) НАЗВАНО ПРИНЦИП(И) КРИМІНАЛЬНОВИКОНАВЧОГО ПРАВА А. з’ясування істини Б. демократизму
В. презумпції невинуватості Г. юридичної рівності суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин
Ґ. свободи від самовикриття, викриття членів сім’ї чи близьких родичів
7.ЗГІДНО З ЗАКОНОДАВЧИМ ВИЗНАЧЕННЯМ, КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ВИКОНАННЯ І ВІДБУВАННЯ ПОКАРАНЬ ҐРУНТУЮТЬСЯ НА ПРИНЦИПАХ А. науковості
Б. професіоналізму В. диференціації та індивідуалізації виконання покарань
Г. диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності Ґ. рівності громадян перед судом
8.ЯКЕ З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ ОХОПЛЮЄ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ»
А. процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки Б. свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства;
повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві В. забезпечений державним примусом правовий стан засудженого, що настає після того, як
обвинувальний вирок суду набрав законної сили, і полягає у підпорядкуванні поведінки засудженого обмеженням прав та свобод, передбачених у КК України відповідними покараннями Г. завершальна стадія кримінального процесу, де реалізується рішення суду про винність чи
невинність підсудного, про обране винному покарання, про відшкодування завданої злочином шкоди та інші рішення, сформульовані у резолютивній частині вироку Ґ. застосування адміністрацією органів та установ виконання покарань до засуджених
державного примусу, тобто процедура обмеження їх прав та свобод, які є змістом покарань, визначених КК України
9. ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ – ЦЕ А. процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього
готовність до самокерованої правослухняної поведінки Б. свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства;
повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві В. забезпечений державним примусом правовий стан засудженого, що настає після того, як
обвинувальний вирок суду набрав законної сили, і полягає у підпорядкуванні поведінки засудженого обмеженням прав та свобод, передбачених у КК України відповідними покараннями Г. завершальна стадія кримінального процесу, де реалізується рішення суду про винність чи
невинність підсудного, про обране винному покарання, про відшкодування завданої злочином шкоди та інші рішення, сформульовані у резолютивній частині вироку Ґ. застосування адміністрацією органів та установ виконання покарань до засуджених
державного примусу, тобто процедура обмеження їх прав та свобод, які є змістом покарань, визначених КК України
10. ЗАСОБИ ВИПРАВЛЕННЯ І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ З УРАХУВАННЯМ А. визнання засудженим своєї вини
Б. наявності щирого розкаяння засудженого В. характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину
Г. поведінки засудженого на момент постановлення вироку Ґ. сімейного становища засудженого
11. НОРМИ КРИМІНАЛЬНОГО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА УКРАЇНИ МІСТЯТЬСЯ А. у постановах Пленуму Верховного Суду України Б. у актах, що приймаються адміністрацією установ виконання покарань В. у Кримінально-виконавчому кодексі України Г. у вироках судів, постановлених з конкретних справ Ґ. у Кримінальному кодексі України
12. ЧИННИЙ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ПРИЙНЯТИЙ А. у 1995 році Б. у 2001 році В. у 2002 році
Г. у 2003 році Ґ. у 2004 році
13.КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ВВЕДЕНИЙ В ДІЮ А. з 1 березня 1996 року Б. з 1 липня 2001 року В. з 1 грудня 2002 року Г. з 1 грудня 2003 року Ґ. з 1 січня 2004 року
14.В ЯКОМУ З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ ПРАВИЛЬНО ВИЗНАЧЕНО СТРУКТУРНІ ЧАСТИНИ, ЯКІ ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ КРИМІНАЛЬНОВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ А. Загальну і Особливу частини
Б. шість розділів без поділу Кримінально-виконавчого кодексу України на частини, прикінцеві положення В. преамбулу, Загальну і Особливу частини, прикінцеві і перехідні положення
Г. Загальну і Особливу частини, прикінцеві положення Ґ. Загальну і Спеціальну частини, прикінцеві і перехідні положення
15.В ЯКОМУ З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ НАЗВАНО ОЗНАКИ ОРГАНІВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
А. виключний характер діяльності — виконання покарань Б. побудова за принципами територіальності і спеціалізації В. примусове виконання судових рішень
Г. основне завданнявиправлення і перевиховання засуджених Ґ. здійснення визначених виконавчо-розпорядчих функцій щодо виконання кримінальних покарань
16. В ЯКОМУ З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ НАЗВАНО ОЗНАКИ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ А. побудова за принципами територіальності і спеціалізації Б. примусове виконання судових рішень
В. здійснення визначених управлінських функцій у сфері виконання кримінальних покарань Г. основне завдання - виправлення і перевиховання засуджених Ґ. здійснення визначених виконавчо-розпорядчих функцій щодо виконання кримінальних покарань
17.ОРГАНАМИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ Є А. Державна виконавча служба Б. арештні доми
В. Державна пенітенціарна служба України Г. дисциплінарний батальйон Ґ. гауптвахти
18.НАЗВІТЬ УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ А. Державна виконавча служба Б. арештні доми
В. Державна пенітенціарна служба України Г. дисциплінарний батальйон
Ґ. територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби України
19.КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧІ УСТАНОВИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА А. арештні доми; Б. виправні центри; В. виховні колонії;
Г. виправно-трудові колонії; Ґ. гауптвахти.
20.В ЯКІЙ З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ ЗАЗНАЧЕНО ВИД(И) ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ А. виправні колонії загального режиму
Б. виправні колонії середнього рівня безпеки В. виправні колонії посиленого режиму Г. виправно-трудові колонії суворого режиму Ґ. колонії-поселення
21.ЯКІ ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ, ЩО НЕ Є ОРГАНАМИ І УСТАНОВАМИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, ЗДІЙСНЮЮТЬ ВИКОНАННЯ ОСТАННІХ А. арештні доми Б. дисциплінарний батальйон
В. колонії-поселення Г. кримінально-виконавча інспекція Ґ. виправні центри
22.ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЩО РЕАЛІЗУЄ ДЕРЖАВНУ ПОЛІТИКУ У СФЕРІ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДІВ ТА ІНШИХ ОРГАНІВ (ПОСАДОВИХ ОСІБ) (ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА) ВИКОНУЄ ПОКАРАННЯ У ВИДІ А. штрафу
Б. позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу В. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
Г. конфіскації майна Ґ. арешту
23.КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ІНСПЕКЦІЯ ВИКОНУЄ ПОКАРАННЯ У ВИДІ А. штрафу Б. позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
В. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю Г. службових обмежень для військовослужбовців Ґ. конфіскації майна
24.В ЯКОМУ (ЯКИХ) З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ НАЗВАНО
ФУНКЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ І ЗАСТОСУВАННЯ ІНШИХ ЗАХОДІВ КРИМІНАЛЬНОПРАВОВОГО ВПЛИВУ А. здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з
випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років Б. здійснення нагляду за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з
випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
В. виконання покарання у виді штрафу і конфіскації майна Г. встановлення періодичності та днів проведення реєстрації засуджених до покарання у виді обмеження волі
Ґ. виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
25.ЯКИЙ ОРГАН АБО УСТАНОВА ВИКОНУЄ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ А. Державна виконавча служба Б. дисциплінарний батальйон В. арештні доми Г. тюрми
Ґ. колонії-поселення
26.ЯКИЙ ОРГАН АБО УСТАНОВА ВИКОНУЄ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ ЩОДО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ А. Державна виконавча служба Б. арештні доми В. дисциплінарний батальйон Г. тюрми Ґ. гауптвахти
27.В ЯКОМУ (ЯКИХ) З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ ВИЗНАЧЕНО ФУНКЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН ЩОДО ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ,
ЗАСТОСУВАННЯ ІНШИХ ЗАХОДІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ
А. виконання покарання у виді виправних робіт щодо військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої або середньої тяжкості Б. здійснення контролю за поведінкою військовослужбовців, засуджених до покарання у виді громадських робіт
В. здійснення контролю за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від покарання у зв’язку з втратою суспільної небезпеки Г. здійснення контролю за виконанням покарання у виді тримання в дисциплінарному
батальйоні щодо засуджених військовослужбовців строкової служби Ґ. виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої або середньої тяжкості
28.В АРЕШТНИХ ДОМАХ ТРИМАЮТЬСЯ
А. неповнолітні особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості Б. неповнолітні особи, яким на момент постановлення вироку виповнилося 16 років і
які засуджені за злочини невеликої тяжкості В. неповнолітні особи, яким на момент постановлення вироку виповнилося 16 років і
які засуджені за злочини невеликої або середньої тяжкості Г. повнолітні особи, засуджені за злочини невеликої тяжкості Ґ. військовослужбовці, засуджені до арешту
29.ВИПРАВНІ ЦЕНТРИ ВИКОНУЮТЬ ПОКАРАННЯ У ВИДІ
А. позбавлення волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості Б. обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості В. арешту
Г. виправних робіт
Ґ. арешту щодо засуджених військовослужбовців
30.ЯКА УСТАНОВА ВИКОНУЄ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК А. арештні доми Б. тюрми
В. колонії-поселення Г. виправні центри Ґ. виправні колонії
31.ЯКИЙ ОРГАН АБО УСТАНОВА ВИКОНУЄ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ А. арештні доми Б. тюрми
В. колонії-поселення Г. кримінально-виконавча інспекція Ґ. виправні колонії
32.ОСОБИ, ЗАСУДЖЕНІ ВПЕРШЕ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЗА ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ З НЕОБЕРЕЖНОСТІ, ЗЛОЧИНИ НЕВЕЛИКОЇ АБО СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ, ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У А. виправних колоніях максимального рівня безпеки Б. виправних колоніях загального режиму
В. виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання Г. у виправних колоніях середнього рівня безпеки Ґ. в колоніях-поселеннях
33.ЧОЛОВІКИ, ВПЕРШЕ ЗАСУДЖЕНІ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЗА ЗЛОЧИНИ НЕВЕЛИКОЇ ТА СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ, ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У _______
А. виправних колоніях середнього рівня безпеки Б. виправних колоніях загального режиму
В. виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання Г. в колоніях-поселеннях Ґ. у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання
34.ЯКА (ЯКІ) З НАВЕДЕНИХ НИЖЧЕ КАТЕГОРІЙ ЗАСУДЖЕНИХ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ У ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ БЕЗПЕКИ А. жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо
тяжкі злочини Б. засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності
В. жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії Г. чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності Ґ. чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі
35.В ЯКОМУ (ЯКИХ) З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ Є ПРАВИЛЬНЕ(І) ПОЛОЖЕННЯ, СТОСОВНО ФУНКЦІЙ СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРІВ ЩОДО ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ А. слідчі ізолятори є установою виконання покарань
Б. особи, засуджені до арешту, тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання в слідчих ізоляторах за місцем засудження
В. слідчі ізолятори виконують функції виправних центрів стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування Г. слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній максимального рівня безпеки
стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування Ґ. слідчі ізолятори у жодному випадку не виконують покарань
36.ПРОДОВЖІТЬ ПОЛОЖЕННЯ:
ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК ЩОДО ЗАСУДЖЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ ВИКОНУЮТЬ ________________
А. колонії-поселення Б. виправні центри В. виправні колонії Г. виховні колонії
Ґ. виховно-трудові колонії
37. В ЯКОМУ З НАВЕДЕНИХ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ МІСТИТЬСЯ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ПРАВИЛЬНО ХАРАКТЕРИЗУЄ ПРАВОВИЙ СТАТУС ЦЕНТРАЛЬНОГО ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЩО РЕАЛІЗУЄ ДЕРЖАВНУ ПОЛІТИКУ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ (ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ)
А. є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ Б. здійснює управління кримінально-виконавчою системою та самостійно визначає основні напрями діяльності територіальних органів управління
В. є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції Г. входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб
Ґ. головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, захисту об’єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху, протидії незаконній міграції
38.ОРГАНІЗАЦІЙНУ СТРУКТУРУ І ЧИСЕЛЬНІСТЬ ДИСЦИПЛІНАРНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВИЗНАЧАЄ
А. Голова Державної пенітенціарної служби України Б. Прем’єр-міністр України В. Міністр оборони України
Г. Генеральний штаб Збройних Сил України Ґ. командуючий військами військового округу (оперативного командування)
НОРМАТИВНІ АКТИ
Основні нормативні акти до теми
1.Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 3-4. - Ст. 21.
2.Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23 червня 2005 р. № 2713-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 30. – Ст. 409.
3.Про Державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. № 202/98-
ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 36-37. – Ст. 243.
4.Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. № 550-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. – Ст. 196: додаток 12 до Статуту гарнізонної та вартової служби «Про гауптвахту».
5.Положення про Державну пенітенціарну службу України: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 225.
6.Інструкція про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні: затверджено наказом Міністерства оборони України від 18.05.2015 № 215.
Інші нормативні акти до теми
7.Конституція України. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.
8.Загальна декларація прав людини: прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року. Документ ООН А/РЕ 2/7А: статті 1-3, 5, 6-8, 22.
9.Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., зі змінами, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 р. Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 40. - Ст.263: статті 3, 13, 14; Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS № 177): ратифіковано Законом України від 9 лютого 2006 р. № 3435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 27. – Ст. 229.
10.Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. Док. ООН A/RES/2200 А(XXI). Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 р.: статті 2, 3, 7, 10, 16, 26.
11.Декларація про захист всіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 9 грудня 1975 р.: затверджено Резолюцією 3452 (XXX) Генеральної Асамблеї ООН // Міжнародне співробітництво у сфері виконання покарань. Акти Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи / Уклад. К.Б. Марисюк. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. - С. 37-39.
12.Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання від 10 грудня 1984 р. Конвенцію ратифіковано із застереженнями Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3484-XI від 26 січня 1987 р. «Про ратифікацію Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1987. - № 6. – Ст. 101.
13.Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню будьяким чином: затверджено Резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-американське бюро захисту прав людини, 1996: статті 1-7, 9, 13-16, 1931, 33, 34.
14.Європейська конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р. // Міжнародне співробітництво у сфері виконання покарань. Акти Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи / Уклад. К.Б. Марисюк. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. - С. 131-141; Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про
передачу засуджених осіб» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 31. – Ст. 248.
15.Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками (ETS 051) вiд 30 листопада 1964 р. Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками, 1964 рік» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 31. – Ст. 247.
16.Конвенція Організації Об’єднаних Націй про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання у державі, громадянами якої вони є від 19 травня 1978 р. // Міжнародне співробітництво у сфері виконання покарань. Акти Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи / Уклад. К.Б. Марисюк. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка,
2007. - С. 125-130.
17.Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 7 жовтня 2002 р.: розділ ІV (частина V).
18.Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями: схвалені першим конгресом ООН від 30 серпня 1955 р. // Міжнародне співробітництво у сфері виконання покарань. Акти Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи / Уклад. К.Б. Марисюк. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. - С. 11-36: статті 6, 55, 57-70.
19.Європейські в’язничні правила: затверджені Комітетом міністрів Ради Європи – рекомендація № R (87) 3 від 12 лютого 1987 р. // Міжнародне співробітництво у сфері виконання покарань. Акти Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи / Уклад. К.Б. Марисюк. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. - С. 143-164: частини 1-4.
20.Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй стосовно захисту неповнолітніх, позбавлених волі: затверджені Резолюцією 45/113 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р. // Міжнародне співробітництво у сфері виконання покарань. Акти Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи / Уклад. К.Б. Марисюк. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. - С. 81-99: розділи І, ІІ, ІV.
21.Конвенція ООН про права дитини від вiд 20 листопада 1989 р. Конвенцію ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 13.- Ст. 145: статті 3, 4, 9, 12, 16,
32, 37, 40.
22.Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй стосовно заходів, не пов’язаних із тюремним ув’язненням (Токійські правила): затверджено Резолюцією 45/110 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р. // Міжнародне співробітництво у сфері виконання покарань. Акти Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи / Уклад. К.Б. Марисюк. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. - С. 70-80: статті 3, 9-19.
23.Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних («Пекинские правила») вiд 29 листопада 1985 р.// Советская юстиция. – 1991. - №12. – С.22-24 (начало); Советская юстиция. – 1991. - №13. – С. 19-21; Советская юстиция. – 1991. - №14. – С.22-25 (окончание): статті 2, 18, 19, 23-25, 26.
24.Резолюція № (76) 10 Комітету міністрів Ради Європи про деякі заходи покарання, альтернативні позбавленню волі від 9 березня 1976 р. // Міжнародне співробітництво у сфері виконання покарань. Акти Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи / Уклад. К.Б. Марисюк. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. - С. 167-168.