Загальні положення

 

Завдання для практичних занять з Особливої частини кримінального права України призначені для студентів  ІІІ курсу. Їх виконання розраховане на знання студентом положень Загальної частини кримінального права і спрямоване на поглиблене вивчення та закріплення теоретичного матеріалу курсу Особливої частини кримінального права, передбачає аналіз окремих її норм, вироблення навичок правильного застосування закону про кримінальну відповідальність при кваліфікації вчинених злочинів.

В основу переважної більшості завдань покладено конкретні кримінальні справи із судової практики Верховного Суду України, а також слідчо-судової практики правоохоронних та судових органів м. Харкова і Харківської області.  З етичних міркувань прізвища осіб та географічні назви місця вчинення злочину змінено.  В деяких випадках приклади носять гіпотетичний характер.

З метою засвоєння окремих положень Особливої частини закону про кримінальну відповідальність при розв’язан-ні конкретних завдань та вирішенні складних чи спірних питань рекомендується використовувати нормативні акти та наукові джерела, до числа яких належать Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони та підзаконні нормативні акти України, чинні міжнародні угоди (декларації, конвен-ції, договори), згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, підручники з кримінального права, наукові монографії, статті, постанови Пленуму Верховного Суду України, лекції провідних спеціалістів (професорів, доцентів) кафедри кримінального права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Цей перелік не є вичерпним і при необхідності додатково може бути застосований інший науковий матеріал, в тому числі розташований на  веб-сайтах, опублікований як у фахових, так і нефахових виданнях України та Російської Федерації, а також такий, що стосується ранніх періодів розвитку та становлення науки кримінального права (XIX – поч. XX ст.). Рекомендовані джерела (за наявністю – і тексти лекцій) можна отримати, звернувшись до бібліотечних фондів академії. При використанні нормативного акта необхідно враховувати всі зміни та доповнення, що були внесені до нього, а також нові редакції. 

При розв’язанні конкретного завдання потрібно дотримуватися певної послідовності, а саме:

– визначити місце виду (складу) злочину в системі Особливої частини КК України, наприклад, умисне вбивство належить до злочинів, передбачених розд. II Особливої частини КК України “Злочини проти життя та здоров’я особи” (ст. 115 КК України);

– з’ясувати визначення цього злочину відповідно до закону про кримінальну відповідальність. Так, убивство – це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ч. 1  ст. 115 КК України);

– зробити аналіз ознак складу цього злочину (об’єкта, предмета (за наявністю), об’єктивної та суб’єктивної сторін, суб’єкта);

– з’ясувати (за наявністю) кваліфікуючі обставини розглядуваного злочину (наприклад, при умисному вбивстві – з корисливих мотивів, повторно, за попереднім зговором групою осіб та ін.);

– у необхідних випадках слід провести відмежування розглядуваного злочину від суміжних (наприклад, умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України) від тяжкого умисного тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України).

Рішення завдань за окремими темами виконуються у письмовій формі (у зошиті) і мають відповідати таким вимогам:

1) необхідно встановити наявність або відсутність складу злочину в діянні особи (осіб), характеристика якого надана в завданні. Якщо вчинене не містить складу злочину, треба точно вказати, які саме ознаки (елементи) складу злочину відсутні;

 

2) за наявності ознак складу злочину слід навести юридичну кваліфікацію, тобто вказати частину (пункт) і статтю Особливої частини КК України, яка підлягає застосуванню у цьому конкретному випадку. При кваліфікації готування до злочину чи замаху на злочин та при співучасті потрібні відповідні посилання на статті Загальної частини КК України. Якщо з питань кваліфікації злочину є роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, в рішенні необхідно зробити розгорнуте посилання на ці роз’яснення;

3) кваліфікація злочину має бути детально мотивована шляхом юридичного аналізу складу злочину, тобто характеристики об’єкта, предмета (за наявністю), об’єктивної і суб’єктивної сторін та суб’єкта злочину. Такий аналіз перед- бачає обов’язкове встановлення відповідності фактичних ознак суспільно небезпечного діяння, яке описане в завданні, всім ознакам (елементам) складу злочину, що передбачений законом про кримінальну відповідальність. Визначаючи об’єкт, потрібно вказати розділ Особливої частини, що передбачає статтю, за якою кваліфікується діяння, та визначити зміст родового і безпосереднього (безпосередніх) об’єкта, а також ознаки предмета злочину, якщо він є. Виходячи з ознак об’єктивної сторони, опис яких містить закон про кримінальну відповідальність, слід вказати, в чому конкретно відбилася об’єктивна сторона в даному випадку, дати характеристику її ознак, показати їх значення. З урахуванням конструкції складу злочину важливо визначити момент його закінчення. На підставі вимог ст. 24 і 25 КК України та законодавчого опису суб’єктивної сторони злочину необхідно вказати форму і вид вини особи в злочинному діянні, яке аналізується, розкрити зміст її інтелектуального та вольового моментів. Треба роз- глянути питання про факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.

Характеризуючи суб’єкт злочину, слід відповідно до ст. 18 КК назвати три обов’язкові його ознаки, а також ознаки спеціального суб’єкта, якщо вони передбачені статтею Особливої частини КК України;

4) якщо встановлено кваліфікуючі ознаки, необхідно розкрити їх зміст;

5) при сукупності злочинів, вчинення самостійних злочинів декількома особами та злочину у співучасті доцільно кваліфікувати кожний зі злочинів окремо, мотивуючи відповідним чином.

Відвідування практичних занять є обов’язковим, тому, якщо студент був відсутнім на практичному занятті або не виконав у письмовій формі домашнє завдання чи одержав під час занять незадовільну оцінку, він повинен відпрацювати цю тему індивідуально.

У кінці V семестру студенти складають залік, наприкінці року – курсовий іспит з Особливої частини кримінального права. Відповідь на всі додаткові запитання можна одержати, звернувшись до чергового викладача кафедри кримінального права.