- •Міністерство освіти і науки україни харківський комп’ютерно-технологічний коледж
- •1 Електромагнітний розрахунок
- •1.1 Визначення головних розмірів двигуна
- •1.2 Проектування статора
- •1.3 Проектування ротора
- •1.4 Перевірний розрахунок
- •2 Розрахунок характеристик
- •2.1 Розрахунок робочих характеристик
- •2.2 Розрахунок максимального обертального моменту
- •2.3 Розрахунок початкових пускових струму і обертального моменту
- •2.4 Побудова механічної характеристики двигуна
- •3 Тепловий розрахунок
- •3.1 Тепловий розрахунок обмотки статора
- •4 Вентиляційний розрахунок
- •4.1 Визначення втрати повітря, необхідної для охолодження машини
- •5 Маса двигуна і динамічний момент інерції ротора
- •5.1 Визначення маси двигуна і динамічного моменту інерції ротора
- •6 Опис конструкції асинхронного двигуна
- •6.1 Опис конструкції асинхронного двигуна
- •7 Механічний розрахунок вала
- •7.1 Вихідні дані щодо розрахунку вала
- •7.2 Розрахунок вала на жорсткість
- •7.3 Розрахунок вала на згин
- •1 Електромагнітний розрахунок
- •1.1 Визначення головних розмірів двигуна
- •1.2 Проектування статора
- •1.3 Проектування ротора
- •1.4 Перевірний розрахунок
- •2 Розрахунок характеристик
- •2.1 Розрахунок робочих характеристик
- •2.2 Розрахунок максимального обертального моменту
- •2.3 Розрахунок початкових пускових струму і обертального моменту
- •2.4 Побудова механічної характеристики двигуна
- •3 Тепловий розрахунок
- •3.1 Тепловий розрахунок обмотки статора
- •4 Вентиляційний розрахунок
- •4.1 Визначення втрати повітря, необхідної для охолодження машини
- •5 Маса двигуна і динамічний момент інерції ротора
- •5.1 Визначення маси двигуна і динамічного моменту інерції ротора
- •6 Опис конструкції асинхронного двигуна
- •6.1 Опис конструкції асинхронного двигуна
- •7 Механічний розрахунок
- •7.1 Вихідні дані щодо розрахунку вала
- •7.2 Розрахунок вала на жорсткість
- •7.3 Розрахунок вала на згин
1 Електромагнітний розрахунок
1.1 Визначення головних розмірів двигуна
1.1.1
Головними
розмірами асинхронного двигуна є
зовнішній діаметр статора dse,
і довжина осердя статора
.
Ці розміри жорстко пов’язані з висотою
осі обертання вала h.
Висота
осі обертання h,
пов’язана з номінальною потужністю
і синхронною частотою обертання
двигуна. Її попереднє значення вибирається
по 1,
h
= 63 мм.
1.1.2 Зовнішній діаметр статора dse, визначається згідно [1] з урахуванням обраної величини h, dse = 100 мм.
1.1.3 Попереднє значення внутрішнього діаметра статора визначається за співвідношенням
|
|
(1.1) |
де
–
коефіцієнт, значення якого вибирається
по [9],
.
Підставляємо
отримане значення
у
(1.1)
мм.
1.1.4 Знаходимо довжину осердя статора. Починаємо з розрахунку його попереднього значення
|
|
(1.2) |
де
– розрахункова потужність, Вт;
Аs
– лінійне навантаження, визначається
по [1],
А/см;
– магнітна
індукція в повітряному проміжку,
визначається по [1],
Тл;
– обмотувальний
коефіцієнт, який для одношарових обмоток
статора приймається рівним 0,96
[1].
Розрахункова потужність визначається за формулою
|
|
(1.3) |
де KЕ – коефіцієнт відношення ЕРС в фазі обмотки статора до номінальної фазної напруги, визначається по [1], KЕ = 0,96;
– номінальний
ККД, визначається по [1],
– коефіцієнт
потужності, визначається по [1].
Підставляємо отримані значення у (1.3).
Отримане
значення
підставляємо
у (1.2).
В
результаті розрахунку попереднє значення
округляємо до цілого числа з точністю
до 1 мм при
< 100 мм і з точністю до 5 мм при
> 100 мм.
Оцінка
правильності вибору головних розмірів
здійснюється за величиною
,
при правильному виборі головних розмірів
λ ≈ 1,4.
1.2 Проектування статора
1.2.1
Для осердя статора і ротора приймаємо
сталь марки 2013. Ізолювання листів сталі
проводиться шляхом оксидування, у цьому
разі коефіцієнт заповнення осердя
сталлю
.
Визначаємо кількість пазів статора
|
|
(1.4) |
де 2р – кількість полюсів,
ms – кількість фаз статора, ms = 3;
qs − кількість пазів статора на полюс і фазу, вибирається по [1].
Підставляємо отримані значення ms, qs та 2р у (1.4).
1.2.2 Приймаємо трифазну, одношарову концентричну обмотку (рис. 1.1).
Середній крок обмотки по пазах
.
Коефіцієнт
скорочення обмотки
і обмотувальний коефіцієнт
визначається тільки коефіцієнтом
розподілу обмотки
[1]
.
Схему обмотки статора зображаємо на рис. 1.1.
1.2.3 Визначаємо попередню кількість витків у фазі обмотки статора
|
|
(1.5) |
де UsN – номінальна фазна напруга, UsN = 220 В;
– попереднє
значення магнітного потоку, Вб.
Попереднє значення магнітного потоку визначається за формулою
.
Підставляємо отримане значення Ф' у (1.5).
Для уточнення кількості витків необхідно визначити кількість ефективних провідників в пазу
|
|
(1.6) |
де аs − кількість паралельних віток обмотки статора, приймаємо аs = 1.
Підставляємо значення аs у (1.6)
Округляємо
до
цілого числа
Уточнюємо значення кількості витків
.
Рисунок
1.1
– Схема двоплощинної одношарової
концентричної обмотки статора при
=
24; 2р
= 4; qs
=
2; аs
= 1.
Уточнюємо значення магнітного потоку, Вб
.
Визначаємо магнітну індукцію в повітряному проміжку, Тл
.
Для оцінки правильності визначення кількості витків уточнюється лінійне навантаження, А/см
|
|
(1.7) |
де
− номінальний фазний струм обмотки
статора, А.
Номінальний фазний струм обмотки статора визначається за формулою
.
Підставляємо отримане значення у (1.7)
1.2.4 Розміри трапецеїдальних пазів статора (приклад на рис. 1.2):
1) зубцевий крок статора на розточці його осердя, мм
;
2) висота спинки статора, мм
|
|
(1.8) |
де
–
магнітна
індукція в спинці статора, вибирається
по [1],
Рисунок 1.2 – Приклад зубцево-пазової структури осердя статора
Підставляємо
отримане значення
в (1.8)
3) висота паза статора, мм
;
4) ширина зубця статора bts по всій висоті його основної частини приймається однаковою
|
|
(1.9) |
де
− середнє значення магнітної індукції
в зубцях статора, яке вибираємо по [1],
Тл.
Підставляємо отримане значення у (1.9)
5)
висота шліца
приймається
рівною 0,5 мм, відповідно [1];
6)
ширина шліца, мм
;
7) менша bs2 та більша bs3 ширина паза відповідно:
;
.
3.2.5 Для обмоток статора застосовуємо провід ПЭТ-155 (клас нагрівостійкості F). При механізації обмотувальних робіт застосовують провід з механічно міцнішою ізоляцією марки ПЭТМ-155.
Попередній діаметр елементарного ізольованого проводу
|
|
(3.10) |
де
− коефіцієнт заповнення паза, який
приймаємо по [1],
;
− площа
поперечного перерізу паза, зайнята
обмоткою, мм2;
Nc − кількість елементарних провідників в одному ефективному, Nc = 1.
Площа поперечного перерізу паза, зайнята обмоткою, визначається за формулою
|
|
(1.11) |
де
− площа поперечного перерізу паза
напросвіт, мм2;
− площа
поперечного перерізу прокладок на дні
паза і під клином, мм2;
− площа
поперечного перерізу корпусної ізоляції,
мм2.
Площа поперечного перерізу паза напросвіт визначається за формулою, мм2
.
Площа поперечного перерізу прокладок на дні паза і під клином знаходиться як
.
Площа поперечного перерізу корпусної ізоляції визначається за формулою
|
|
(1.12) |
де
− товщина односторонньої корпусної
ізоляції, приймаємо по [1],
мм.
Підставляємо прийняте значення (1.12).
Підставляємо отримані значення S’sn, Sis p, у (1.11).
Підставляємо отримане значення в (1.11).
Вибираємо по [3, 7] найближчий стандартний провід:
1)
найближчий стандартизований діаметр
проводу
;
2)
відповідний йому діаметр неізольованого
проводу
,
площа
поперечного перерізу якого
.
Оскільки
попереднє
і остаточне значення
не співпадають, тому уточнюємо коефіцієнт
заповнення паза
і ширину шліца
,
.
Після порівняння уточненого і заздалегідь прийнятого значення bs1 остаточно приймається більше з них.
Визначаємо густину струму в провіднику обмотки статора, А/мм2
.
Проводимо
оцінку правильності вибору
за добутком лінійного навантаження Аs
на
цю густину струму
:
,
А2/(см·мм2).
Максимально
допустиме значення
А2/(см·мм2).
1.2.6 Визначаємо розміри елементів обмотки статора:
1) середній зубцевий (або пазовий) крок статора, мм
;
2) середня ширина котушки обмотки статора, мм
;
3) середня довжина однієї лобової частини котушки, мм
;
4) середня довжина витка обмотки, мм
;
5) довжина вильоту лобової частини обмотки, мм
.
