4 Вентиляційний розрахунок

4.1 Визначення втрати повітря, необхідної для охолодження машини

4.1.1 Середній діаметр зовнішньої поверхні охолодження корпусу (на рівні половини висоти ребер)

,

(4.1)

де  мінімально допустима відстань від нижньої частини корпусу машини до опорної площини, визначається по [1], = 5,2 мм.

Підставляємо отримане значення у (4.1)

мм.

4.1.2 Параметри вентилятора:

1) зовнішній діаметр вентилятора мм;

2) ширина (довжина) лопатки мм;

3) кількість лопаток

4.1.3 Коефіцієнт, що враховує зміну тепловіддачі за довжиною корпусу машини залежно від його діаметра і частоти обертання

4.1.4 Необхідна витрата повітря

,

(4.2)

де с_а – питома теплоємність повітря, с_а=1100 Дж/(См³).

Підставляємо отримане значення у (4.2)

м³/с.

4.1.5 Витрата повітря (об’ємна швидкість потоку повітря), яка може бути забезпечена зовнішнім вентилятором

м³/с.

Необхідно, щоб задовольнялася нерівність

0,169 м³/с > 0,0605 м³/с – умова виконується.

4.1.6 Натиск повітря, що розвивається зовнішнім вентилятором

Па.

В результаті вентиляційного розрахунку умови задовольняються так, як .

.

5 Маса двигуна і динамічний момент інерції ротора

5.1 Визначення маси двигуна і динамічного моменту інерції ротора

5.1.1 Маса ізольованого мідного проводу обмотки статора

кг.

5.1.2 Маса алюмінію короткозамкненого ротора

кг.

5.1.3 Маса сталі осердь статора і ротора

кг.

5.1.4 Маса ізоляції статора

,

(5.1)

де – середня ширина паза статора, мм.

Середня ширина паза статора визначається за формулою

мм.

Підставляємо отримане значення у (5.2)

кг.

5.1.5 Маса конструкційних матеріалів двигуна (ступінь захисту IP44,

h  200 мм, корпус і щити з алюмінієвого сплаву, ротор короткозамкнений)

кг.

5.1.6Маса двигуна кг.

5.1.7 Динамічний момент інерції ротора

кгм².

6 Опис конструкції асинхронного двигуна

6.1 Опис конструкції асинхронного двигуна

6.1.1 Асинхронний двигун складається з двох основних частин: нерухомої частини – статора і обертової частини – короткозамкненого ротора, які розділені повітряним проміжком.

Статор складається із осердя (у пази якого укладена обмотка) і корпуса. Вид асинхронного двигуна у розрізі показаний на рис. 6.1.

1 – корпус; 2 – статор; 3 – обмотка; 4 – ротор

Рисунок 6.1 – Двигун у розрізі

Для зменшення втрат на вихрові струми і гістерезис (перемагнічування) осердя статора і ротора шихтується (набирається) з окремо відштампованих листів електротехнічної сталі марки 2013 за ГОСТ 2142.0 Пакети листів пресують, а потім скріплюють скобами.

Пази осердя статора ізолюються, і в них укладається трифазна одношарова концентрична обмотка статора, яка виконана з круглого мідного ізольованого провідника, класу нагрівостійкості F за ГОСТ8865

Станина відливається з алюмінієвого сплаву марки А2 за ГОСТ 2685 разом з охолоджуючими ребрами, коробкою виводів і лапами, що служать для кріплення асинхронного двигуна до фундаменту.

Обмотане осердя статора запресовується в попередньо нагріту станину.

Ротор складається з вала, на який напресовано шихтоване осердя ротора. В пази осердя залита алюмінієва короткозамкнена обмотка.

Вал ротора виготовляється з круглої пруткової вуглецевої сталі марки 45 за ГОСТ 1050.

Осердя ротора виконується зі скосом пазів, в які заливається коротко-замкнена обмотка у виді стрижнів разом з короткозамкненим кільцем лопатками з алюмінію марки А5 за ГОСТ 11069.

Попередньо нагріту бочку ротора напресовують на вал. Потім на вал ротора напресовують шарикопідшипники радіальніоднорядні за ГОСТ 8338.

Ротор вставляється до розточки статора і закріплюється з двох сторін підшипниковими щитами, які прикручуються болтами до станини. Підшипни-кові щити відливаються з алюмінієвого сплаву А2.

На неробочий кінець валу кріпиться вентилятор, відлитий із алюмінію, і закривається кожухом вентилятора, який у свою чергу, прикручується гвинтами до станини.

На корпусі є заземлювальні болти, а також табличка з паспортними даними двигуна.

Коробка виводів із клемником герметично закривається кришкою. У цій коробці виводів встановлені штуцери, що служать для безпечної експлуатації асинхронного двигуна.