- •1. Характеристика мовних органів при артикуляції тих чи тих звуків.
- •2.Якими типовими акустико-артикуляційними ознаками відрізняються приголосні звуки від голосних?
- •3. Що таке вокалізм і консонантизм?
- •4. На чому базується поділ приголосних звуків на шумні й сонорні, на дзвінкі й глухі?
- •5. Як поділяються приголосні за роботою активного мовного органу?
- •6. На основі чого виділяються дорсальні, апікальні, какумінальні звуки і як вони характеризуються?
- •7. Які звуки називають фарингальними?
- •8. На основі чого виділяють звуки шиплячі і свистячі?
- •9. У чому особливість вимови африкат?
- •10. Що таке палаталізація звуків? Яким артикуляційним моментом вона зумовлюється?
- •11. Що таке дифтонг, трифтонг?
- •12. Що таке аспірація?
- •13. Як класифікуються звуки іноземної мови, яку ви вивчаєте?
- •14. Що є предметом фонології?
- •15. Які ви знаєте функції фонеми? Проілюструйте прикладами.
- •16. Що таке інваріант і варіанти (алофони) фонеми?
- •17. Як співвідносяться між собою звук і фонема?
- •18. Які ознаки фонем називають диференційними?
- •19. Що таке опозиція звукових ознак?
- •20. За допомогою якого прийому дослідники встановлюють кількість фонем?
- •21. Що таке корелятивні пари фонем?
- •22. Чи однакова кількість фонем у різних мовах?
- •23. У чому полягає принципова відмінність розуміння фонеми представниками Московської і Ленінградської фонологічних шкіл?
- •1. Предмет і зміст фонетики як науки. Теоретичне і практичне значення вивчення фонетики. Розділи загальної фонетики.
- •2. Поняття про звук мовлення. Три аспекти характеристики звуків мовлення.
- •3. Акустичні властивості звука (сила, висота, гучність, довгота, тембр).
- •4. Артикуляційна характеристика звуків мовлення:
- •5. Структура мовленнєвого апарату і функції його складових частин. Широке і вузьке розуміння мовленнєвого апарату. Активні і пасивні мовні органи
- •6. Артикуляція звуків та її фази.
- •7. Артикуляційна база мови і акцент.
- •1. Фраза як фонетичне речення: схема інтонації як конструктивна ознака фрази; елементи інтонації (мелодика мовлення, темп мовлення, фразовий та логічний наголоси, тембр голосу).
- •2. Мовленнєві такти, або синтагми.
- •3. Фонетичні (акцентні слова: словесний наголос та його типи (експіраторний, силовий, кількісний та музичний); рухомий та нерухомий.
- •4. Склад як мінімальна ритмічна одиниця мовленнєвого потоку основні теорії складу (експіраторна, сонорна, теорія м’язового напруження)
- •5. Складові та нескладові звуки (складові голосні та плавні приголосні; нескладові голосні у складі дифтонгів; види дифтонгів.
- •6. Типи складів за структурою (неприкриті/ прикриті, відкриті/закриті).
- •1. Фонологія як функціональна фонетика.
- •2. Фонема як одиниця мови:
- •3. Варіації і варіанти фонеми, їх позиційна зумовленість.
- •4. Система фонем і фактори, що зумовлюють її національну своєрідність. Загальна кількість фонем. Співвідногення голосних і приголосних у системі (мови вокалічні й консонантні).
- •5. Фонологічні школи (мфш, лфш, Празький лінгвістичний гурток).
11. Що таке дифтонг, трифтонг?
Як уже зазначалося, складотворним звуком, як правило, є голосний. Якщо складотворним є один голосний, то його називають монофтонгом (від гр. monos "один" і phthongos "звук"). Якщо в межах одного складу існує декілька голосних, то їх називають поліфтонгами (гр. polys "численний", polyphthongos "багатоголосний"). Серед поліфтонгів найпоширенішими є дифтонги і трифтонги.
Дифтонг (гр. diphthongos "двоголосний") - два голосних, які утворюють один склад, чим і забезпечується їх фонетична цілісність. Наприклад: нім. [ае] (mein "мій", leid "жаль, шкода"), [ое] (heute "сьогодні"), англ. [ai] (ту "мій") [із] (here "тут"), [єз] (there "там"), [из] (poor "бідний"), [au] (town "місто"), [ou] (home "дім, житло"), лат. [uo] (ruoka)y білор. [ау] (дзяучьіна), чеськ. [ou] (soused "сусід", па shledanou "до побачення").Дифтонги бувають висхідними і низхідними. Висхідними називають дифтонги, в яких складотворним є другий елемент. У низхідних дифтонгах складотворним виступає перший елемент. Дехто схильний вважати, що дифтонги є і в українській мові. Як приклад наводять слова типу мій, гай, дай. Однак для такого трактування звукосполук [Ц], [аі] підстав немає, бо в інших формах цих слів [і] відходить до іншого (наступного) складу (моя [мо-ja], гаю [ra-jy], а у слові дай, крім цього, [j] належить до іншої морфеми.
Трифтонг (від гр. triphthongos "триголосний") - три голосних, які творять один склад, чим забезпечують свою фонетичну цілісність. Трифтонги трапляються лише в тих мовах, де є дифтонги. Наприклад: англ. [аиз] (our [aus] "наш", flour [flaud] "квітка", power [paus] "сила"), [аіз] (tyre [tais] "шина", firing [fаізпп] "розпалювання, підпалювання, паливо").
Слід зауважити, що останнім часом дифтонг і трифтонг стали трактувати не як поєднання двох чи трьох звуків, а як один голосний звук, який складається з двох чи трьох елементів, що утворюють один склад.
12. Що таке аспірація?
Аспірація— акустичний ефект, який утворюється внаслідок тертя повітря, що видихається, із не зімкнутими до кінця частинами мовного апарату (наприклад, голосовими зв'язками).
У фонетиці акустичний ефект, шум, видих повітря, що виникає під час вимови приголосного звуку. Характерний для деяких мов, зокрема німецької (глухі змичні), індійських (африкати), китайських тощо.
Приголосний, що вимовляється з придихом, називається придихо́вий при́голосний або аспіра́т .
Такі приголосні протиставляються дзвінким і глухим приголосним. У Міжнародному фонетичному алфавіті придих позначається маленькими буквами h (х) aбо ɦ (г).
В українській мові, як і в більшості слов'янських мов, придих відсутній. Майже всі грецизми і семітизми з придихами, що запозичені через церковнослов'янську, прийнялись в українській мові згідно з візантійським читанням без початкової букви г: ад, агіографія, Еллада, єресь, Єронім, ігумен, Іларіон, іподром, Іполит, іпостась, ірмос, Ірод, ісихазм, ода, осанна. У словах, які прийшли через західноєвропейські мови, вимовляється початковий звук г: гедоніз, гелій, геліоцентризм, гематологія, гепатит, гідродинаміка, гомеопатія, гармонія, герой, гімн, гіпноз, гіпотеза, герменевтика, гомілія, гомілетика.
