11. Що таке дифтонг, трифтонг?

Як уже зазначалося, складотворним звуком, як правило, є голосний. Якщо складотворним є один голосний, то його називають монофтонгом (від гр. monos "один" і phthongos "звук"). Якщо в межах одного складу існує декілька голосних, то їх називають поліфтонгами (гр. polys "численний", polyphthongos "багатоголосний"). Серед поліфтонгів найпоширенішими є дифтонги і трифтонги.

Дифтонг (гр. diphthongos "двоголосний") - два голосних, які утворюють один склад, чим і забезпечується їх фонетична цілісність. Наприклад: нім. [ае] (mein "мій", leid "жаль, шкода"), [ое] (heute "сьогодні"), англ. [ai] (ту "мій") [із] (here "тут"), [єз] (there "там"), [из] (poor "бідний"), [au] (town "місто"), [ou] (home "дім, житло"), лат. [uo] (ruoka)y білор. [ау] (дзяучьіна), чеськ. [ou] (soused "сусід", па shledanou "до побачення").Дифтонги бувають висхідними і низхідними. Висхідними називають дифтонги, в яких складотворним є другий елемент. У низхідних дифтонгах складотворним виступає перший елемент. Дехто схильний вважати, що дифтонги є і в українській мові. Як приклад наводять слова типу мій, гай, дай. Однак для такого трактування звукосполук [Ц], [аі] підстав немає, бо в інших формах цих слів [і] відходить до іншого (наступного) складу (моя [мо-ja], гаю [ra-jy], а у слові дай, крім цього, [j] належить до іншої морфеми.

Трифтонг (від гр. triphthongos "триголосний") - три голосних, які творять один склад, чим забезпечують свою фонетичну цілісність. Трифтонги трапляються лише в тих мовах, де є дифтонги. Наприклад: англ. [аиз] (our [aus] "наш", flour [flaud] "квітка", power [paus] "сила"), [аіз] (tyre [tais] "шина", firing [fаізпп] "розпалювання, підпалювання, паливо").

Слід зауважити, що останнім часом дифтонг і трифтонг стали трактувати не як поєднання двох чи трьох звуків, а як один голосний звук, який складається з двох чи трьох елементів, що утворюють один склад.

12. Що таке аспірація?

Аспірація— акустичний ефект, який утворюється внаслідок тертя повітря, що видихається, із не зімкнутими до кінця частинами мовного апарату (наприклад, голосовими зв'язками).

У фонетиці акустичний ефект, шум, видих повітря, що виникає під час вимови приголосного звуку. Характерний для деяких мов, зокрема німецької (глухі змичні), індійських (африкати), китайських тощо. 

Приголосний, що вимовляється з придихом, називається придихо́вий при́голосний або аспіра́т .

Такі приголосні протиставляються дзвінким і глухим приголосним. У Міжнародному фонетичному алфавіті придих позначається маленькими буквами h (х) aбо ɦ (г).

В українській мові, як і в більшості слов'янських мов, придих відсутній. Майже всі грецизми і семітизми з придихами, що запозичені через церковнослов'янську, прийнялись в українській мові згідно з візантійським читанням без початкової букви г: ад, агіографія, Еллада, єресь, Єронім, ігумен, Іларіон, іподром, Іполит, іпостась, ірмос, Ірод, ісихазм, ода, осанна. У словах, які прийшли через західноєвропейські мови, вимовляється початковий звук г: гедоніз, гелій, геліоцентризм, гематологія, гепатит, гідродинаміка, гомеопатія, гармонія, герой, гімн, гіпноз, гіпотеза, герменевтика, гомілія, гомілетика.