8. На основі чого виділяють звуки шиплячі і свистячі?

За акустикою вони бувають свистячими [з], [с], [дз] або шиплячими ( [ж], [ш], [ч], [дж ]). Залежно від форми, якої набуває язик, та ділянки передньої частини язика, що бере участь у творенні звуків, розрізняють серед передньоязикових приголосних апікальні, дорсальні та какумінальні. При творенні апікальних (від лат. apex "верхівка, кінець") кінчик язика (апекс) притискується до зубів, альвеол, ясен або загинається до твердого піднебіння. Апікальними є англійські зубні [d], [t] та міжзубні [O], [в], український зубний [л].

9. У чому особливість вимови африкат?

Африкати (від лат. affricatus "притертий") - зімкнені приголосні, вимова яких закінчується щілинною (фрикативною) фазою. Це своєрідні гібриди проривних і щілинних. До них належать [ц], який починає вимовлятися як проривний [т], що згодом переходить у фрикативний [с], і [ч], початок вимови якого нагадує [т], а кінець [ш]; звуки [дж]<укр., серб., англ.), [дз] та нім. [£f ] (Pferd "кінь", Apfel "яблуко", Pfeil "стріла").

10. Що таке палаталізація звуків? Яким артикуляційним моментом вона зумовлюється?

Палаталіза́ція,або м'я́кшення — в фонетиці явище м'якшення приголосних звуків. Відбувається завдяки участі у вимові середньої частини спинки язика — піднесенні її до твердого піднебіння. У Міжнародному фонетичному алфавіті палаталізація приголосних позначається знаком ⟨ʲ⟩ (маленьким «j») у правому верхньому куті основного символу звуку (наприклад: пі [pʲi], кі [kʲi], сь [sʲ]);

У радянському мовознавстві палаталізовані приголосні позначалися апострофом (наприклад: пі [п'і], кі [к'і], сь [с']).У синхронному описі фонетичної системи мови під палаталізацією розуміють піднімання середньої частини язика до твердого піднебіння, яке відбувається одночасно з основною артикуляцією приголосного. Палаталізація може співіснувати з будь-якою артикуляцією, крім середньоязикової; таким чином, палаталізованими можуть бути всі приголосні, крім палатальних. В українській літературній мові палаталізовані («м'які») приголосні [д΄], [т΄], [з΄], [с΄], [ц΄], [л΄], [н΄], [дˆз΄], [р΄] мають «тверді» пари: так, [д] и [д'] виявляються протиставлені за ознакою додаткової артикуляції, усі інші ознаки (місце та спосіб утворення, наявність голосу) у них однакові. Таким чином, для цих приголосних наявність/відсутність палаталізації є роздільною (диференціальною) ознакою, тобто мають фонематичну значимість: існують слова, які розрізняються лише твердістю/м'якістю приголосного, наприклад: лан — лань. У багатьох мовах світу поширена палаталізація перед голосними переднього ряду; у цих випадках вона існує не як роздільна ознака, а як позиційне фонетичне явище. Як диференційна ознака, палаталізація присутня, крім української літературної, у російській, білоруській, польській, литовській, румунській, японській мовах.

В історичному мовознавстві під палаталізацією розуміють різні якісні зміни приголосних під впливом голосних переднього ряду або [j] (початкова фаза пов'язана з палаталізацією у синхронічному сенсі). В історії праслов'янської мови виділяють три палаталізації задньоязикових приголосних:

Перша палаталізація — перехід [k], [g], [x] відповідно у шиплячі [t͡ʃ'], [ʒ'], [ʃ'] перед голосними переднього ряду. Сліди першої палаталізації досі зберігаються у вигляді чергувань у коренях.

Друга палаталізація — перехід [k], [g], [x] відповідно в свистячі [t͡s], [z], [s]. Відбувалася пізніше, ніж перша: після монофтонгізації дифтонгів, внаслідок якої утворилися нові голосні переднього ряду. Сліди другої палаталізації помітні у чергуванні приголосних кореня перед закінченнями давального і місцевого відмінків.

Третя палаталізація — [k], [g], [x] відповідно в [t͡s], [z], [s]. Вона відбувалася не перед голосними переднього ряду, а після них, тому називається прогресивною — на відміну від двох перших регресивних. Проходила непослідовно і не в усіх слов'янських діалектах.

Окремим видом слов'янської палаталізації слід визнати йотацію приголосних — зміну [t], [d], [s], [z] у деяких морфемах перед [j].

Окрім того, на перехідній стадії від діалекту праіндоєвропейської до статусу самостійної мови праслов'янська зазнала так званої сатемізації, що також є перехідною палаталізацією.