4. На чому базується поділ приголосних звуків на шумні й сонорні, на дзвінкі й глухі?

Приголосні звуки класифікують:

• за участю голосу та шуму;

• за місцем творення;

• за пасивним органом;

• за способом творення;

• за фоносемантикою;

• за твердістю та м'якістю.

За участі голосу й шуму приголосні звуки поділяють на:

Сонорні		[в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [й]		голос переважає над шумом.
Шумні	Дзвінкі		[б], [д], [д'], [г], [з], [з'], [ж], [дж], [дз], [дз'], [ґ]		шум переважає над голосом.
	Глухі		[п], [т], [т'], [к], [с], [с'], [ш], [ч], [ц], [ц'], [ф], [х]		тільки шум.

Шумні звуки — приголосні, що творяться за допомогою голосу й шуму. Залежно від наявності голосу, вони поділяються на дзвінкі й глухі. Дзвінкі і глухі (крім [ф]) утворюють акустичні пари. Сонорні звуки таких пар не мають.

5. Як поділяються приголосні за роботою активного мовного органу?

За місцем творення приголосні поділяються на:

• губні;

• язикові — приголосні, які залежно від того, яка частина язика торкається до піднебіння, поділяються на:

  • передньоязикові;

  • середньоязикові;

  • задньоязикові;

• глотковий (фарингальний) звук [г].

За пасивним органом передньоязикові поділяються на:

• альвеолярні (піднебінно-зубні);

• зубні — решта передньоязикових приголосних.

За способом творення приголосні звуки поділяються на:

• зімкнені (проривні):

  • зімкнені чисті:

    • ротові;

    • носові;

    • африкати;

• щілинні;

• дрижачі.

За фоносемантикою приголосні звуки поділяють на:

• свистячі;

• шиплячі.

Приголосні звуки поділяють також на тверді та м'які.

6. На основі чого виділяються дорсальні, апікальні, какумінальні звуки і як вони характеризуються?

Залежно від форми, якої набуває язик, та ділянки передньої частини язика, що бере участь у творенні звуків, розрізняють серед передньоязикових приголосних апікальні, дорсальні та какумінальні.

При творенні апікальних (від лат. apex "верхівка, кінець") кінчик язика (апекс) притискується до зубів, альвеол, ясен або загинається до твердого піднебіння. Апікальними є англійські зубні [d], [t] та міжзубні [O], [в], український зубний [л].

При вимові дорсальних (лат. dorsalis від dorsum "спина") спинка язика торкається піднебіння, а його кінчик опускається вниз, наближаючись до нижніх зубів. Дорсальними є українські [д], [т], [з], [с].

Какумінальні (лат. cacumen "вершина"), або церебральні (лат. cerebrum "мозок"), приголосні утворюються при піднятому вгору краї передньої частини спинки язика. Такими є звуки [ж], [ш], [р].

7. Які звуки називають фарингальними?

Фарингальні приголосні — приголосні звуки, які утворюються внаслідок зближення кореня язика з задньою стінкою зіва. За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові і глоткові, або фарингальні.

Глоткові (фарингальні) приголосні творяться в порожнині глотки. До них належать укр. [г], нім. [h] (голова, галас, нім. Hand "рука", Held "гроші", Freiheit "свобода"). Гортанних і глоткових звуків багато у грузинській та інших кавказьких мовах. Є вони в івриті та арабській мові.