- •1. Характеристика мовних органів при артикуляції тих чи тих звуків.
- •2.Якими типовими акустико-артикуляційними ознаками відрізняються приголосні звуки від голосних?
- •3. Що таке вокалізм і консонантизм?
- •4. На чому базується поділ приголосних звуків на шумні й сонорні, на дзвінкі й глухі?
- •5. Як поділяються приголосні за роботою активного мовного органу?
- •6. На основі чого виділяються дорсальні, апікальні, какумінальні звуки і як вони характеризуються?
- •7. Які звуки називають фарингальними?
- •8. На основі чого виділяють звуки шиплячі і свистячі?
- •9. У чому особливість вимови африкат?
- •10. Що таке палаталізація звуків? Яким артикуляційним моментом вона зумовлюється?
- •11. Що таке дифтонг, трифтонг?
- •12. Що таке аспірація?
- •13. Як класифікуються звуки іноземної мови, яку ви вивчаєте?
- •14. Що є предметом фонології?
- •15. Які ви знаєте функції фонеми? Проілюструйте прикладами.
- •16. Що таке інваріант і варіанти (алофони) фонеми?
- •17. Як співвідносяться між собою звук і фонема?
- •18. Які ознаки фонем називають диференційними?
- •19. Що таке опозиція звукових ознак?
- •20. За допомогою якого прийому дослідники встановлюють кількість фонем?
- •21. Що таке корелятивні пари фонем?
- •22. Чи однакова кількість фонем у різних мовах?
- •23. У чому полягає принципова відмінність розуміння фонеми представниками Московської і Ленінградської фонологічних шкіл?
- •1. Предмет і зміст фонетики як науки. Теоретичне і практичне значення вивчення фонетики. Розділи загальної фонетики.
- •2. Поняття про звук мовлення. Три аспекти характеристики звуків мовлення.
- •3. Акустичні властивості звука (сила, висота, гучність, довгота, тембр).
- •4. Артикуляційна характеристика звуків мовлення:
- •5. Структура мовленнєвого апарату і функції його складових частин. Широке і вузьке розуміння мовленнєвого апарату. Активні і пасивні мовні органи
- •6. Артикуляція звуків та її фази.
- •7. Артикуляційна база мови і акцент.
- •1. Фраза як фонетичне речення: схема інтонації як конструктивна ознака фрази; елементи інтонації (мелодика мовлення, темп мовлення, фразовий та логічний наголоси, тембр голосу).
- •2. Мовленнєві такти, або синтагми.
- •3. Фонетичні (акцентні слова: словесний наголос та його типи (експіраторний, силовий, кількісний та музичний); рухомий та нерухомий.
- •4. Склад як мінімальна ритмічна одиниця мовленнєвого потоку основні теорії складу (експіраторна, сонорна, теорія м’язового напруження)
- •5. Складові та нескладові звуки (складові голосні та плавні приголосні; нескладові голосні у складі дифтонгів; види дифтонгів.
- •6. Типи складів за структурою (неприкриті/ прикриті, відкриті/закриті).
- •1. Фонологія як функціональна фонетика.
- •2. Фонема як одиниця мови:
- •3. Варіації і варіанти фонеми, їх позиційна зумовленість.
- •4. Система фонем і фактори, що зумовлюють її національну своєрідність. Загальна кількість фонем. Співвідногення голосних і приголосних у системі (мови вокалічні й консонантні).
- •5. Фонологічні школи (мфш, лфш, Празький лінгвістичний гурток).
2.Якими типовими акустико-артикуляційними ознаками відрізняються приголосні звуки від голосних?
Голосні та приголосні звуки, їх акустичні та артикуляційні відмінності:
- наявність/відсутність перепони у ротовій порожнині;
- характер і ступінь напруженості мовленнєвого апарату;
- сила струменя видихуваного повітря;
- співвідношення тону і шуму;
- роль у складотворенні.
Принципи класифікації голосних:
- місце підняття спинки язика (голосні переднього, середнього та заднього рядів);
- ступінь підняття спинки язика до піднебіння (голосні високого, середнього та низького підняття);
- участь губ у творенні голосних (голосні лабіалізовані та не лабіалізовані);
- тривалість звука (короткі та довгі приголосні).
Принципи класифікації приголосних звуків (фонем):
- співвідношення голосу і шуму; сонорні і шумні (дзвінкі і глухі);
- місце творення , або співвідношення активного і пасивного органів мовлення; губні (губно-губні та губно-зубні); язикові (передньоязикові (зубні та альвеолярні); середньоязикові, задньоязикові, язичкові та гортанні приголосні;
- спосіб творення, або характер перепони та спосіб її подолання; проривні носові, бокові, дрижачі; фрикативні та африкати;
- твердість/м’якість (приголосні тверді та пом’якшені);
- тривалість (короткі та подовжені приголосні).
3. Що таке вокалізм і консонантизм?
Вокалізм - система голосних звуків у мові.
Вивчається як в синхронії (на даному етапі розвитку), так і в діахронії (історії формування). В системі Вокалізму голосні знаходяться в певних відносинах між собою і з оточуючими їх приголосними. Система вокалізму суч. рос. літ. мови є результатом тривалого історичного розвитку, сутність якого полягає в поступовому зменшенні складу фонем, що утворюють систему Вокалізму, і в ослабленні різної(фонологічної) функції голосних.
РРозвиток інших фонетичних процесів зумовили підпорядкування системи Вокалізму. У системі приголосних фонем рос. мови, тоді як до втрати скорочених визначальну роль в др.-рос. мовою грав Вокалізм. Підпорядкованість системи Вокалізму. системі Консонантизму виражається у впливі приголосних на якість голосних і в зміні ознаки не переднього - переднього відтворення голосних в залежності від твердості - м’якості попередніх і наступних приголосних .Ненаголошений Вокалізм в російській мові і діалектах відрізняється великою складністю в реалізації голосних фонем.
Консонантизм – система приголосних звуків у мові.
Система Консонантизму суч. рос. мови є результатом тривалого історичного розвитку, сутність якого полягає як в поступовому збільшенні складу фонем, що утворюють систему Консонтазиму, так і в посиленні різної(фонологічної) функції приголосних. До моменту появи перших пам'яток писемності (11 ст.) Др.-рос. мова мала 26 приголосних фонем.
Наслідком розвитку Консонантизму стало не тільки збільшення кількості згодних фонем, а й докорінна зміна співвідношення Консонантизму і Вокалізму. До падіння скорочених голосні визначали якість попереднього: перед не передніми голосними виступали тверді приголосні, перед передніми - напівм'які (напівм'які приголосного виникали під впливом голосного). Це означало, що голосні характеризувалися трьома постійними ознаками: ступенем підйому мови (верхній, середньоверхній, середній, нижній), наявністю або відсутністю лабіалізації і передньою або не передньою зоною. В силу дії в др.-рос. мови закону відкритого складу складова межа в слові перестала пересуватися, а тому склад був автономним і в його межах вплив йшов від наступного елемента до попереднього, від голосного до згідного. Ці умови визначали систему др.-рос. мови як систему з панівним Вокалізмом. Після падіння скорочених становище змінилося докорінно. По-перше, тепер вже не голосний став впливати на попередній приголосний, а навпаки - став впливати на подальший голосний . По-друге, в результаті втрати скорочених виникли закриті склади, в межах яких голосний став піддаватися впливу не тільки попередньому, але і подальшому приголосному, що входить в склад. Цими обставинами, як і кількісними переважаннями приголосних фонем порівняно з голосними, визначається підпорядкованість в системі суч. рос. літ. мови Вокалізму Консонантизму.
