Департамент освіти і науки

Головне Управління Освіти і Науки

Полтавської області Державної адміністрації

ДПТНЗ «ПВПУ ім. А.О.Чепіги »

Семінарське заняття №1 на тему:

«Загально санітарно-гігієнічні вимоги до закладів ресторанного господарства»

Підготувала

Студентка ХТ-2/17

Ясько Т.Є.

Викладач

Степанова.І.О

Полтава 2017

Зміст

1.Основи фізіології та гігієни праці.

1.1.Гігієна праці,її значення.

1.2.Чинники,що визначають санітарно-гігієнічні умови праці. Загальні підходи оцінки умов праці та забезпечення належних умов праці.

1.3.Санітарний стан виробничих цехів.

2.Повітря робочої зони.

2.1.Мікроклімат робочої зони. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.

2.2.Контроль за станом повітряного середовища на виробництві.

2.3.Вентиляція. Улаштування та види вентиляції.

3.Освітлення виробничих приміщень.

3.1.Основні світлотехнічні визначення.

3.2.Види освітлення.

4.Вібрація.

4.1.Джерела, класифікація та характеристика вібрації .

5.Шум,ультразвук,

Основи фізіології та гігієни праці

До основних термінам, визначень і понять відносяться:

Працездатність - стан людини, обумовлений можливістю фізичних і психічних функцій організму, яке характеризує його здатність виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу .

Види (форми) праці - сукупність фізіологічних систем, що у трудовому процесі, які впливають на здоров'я і працездатність.

Фізіологія праці - розділ фізіології профілактичної медицина, що вивчає зміни функціонального стану організму в трудовому процесі, який розробляє наукові основи та практичні заходи профілактики втоми і підтримки працездатності.

Фізіологічні критерії - це показники, що дозволяють оцінити ступінь відхилень параметрів фізіологічних функцій від діючих нормативних величин.

Втома - суб'єктивне відчуття втоми і об'єктивне зниження працездатності, кількості та якості показників роботи, точності рухів, уповільнення реакції, помилки.

Ведучий фізіологічний критерій - показник, лімітуючий аеробну працездатність - споживання кисню, тяжкість праці та її тривалість, відновлювальний період.

Динамічний стереотип - найбільш раціональні та економні руху, система рухів при виконанні роботи, що дають найбільшу продуктивність праці при найменших функціональних витратах. Стійка, злагоджена система рефлексів.

Професійні навики - стійка умовно-рефлекторний зв'язок, вироблювана в процесі виробничого навчання і тренування, що дозволяє знижувати витрати фізичної і нервово-психічної енергії при виконанні окремих елементів операції.

Динаміка працездатності - фазність процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі протягом робочої зміни, характеризується врабативаніе, стійким збудженням і стабільної працездатністю, зниженням працездатності, короткочасним підйомом працездатності в кінці зміни.

Критерій фізіологічності стомлення - відновлення функцій до початку наступної зміни.

Перевтома - патологічний стан організму, що характеризується невротичними проявами, зниженням працездатності, захворюваністю.

Ритмічність праці - рівномірний розподіл навантаження протягом зміни, тижні, місяці, сприяє збереженню динамічного стереотипу, автоматизації робочих рухів.

Монотонність праці - одноманітна робота, що характеризується виконанням не надто складних операцій, однотипних і заданих за ритмом, сприяє процесам гальмування, стомлення.

Організація праці - система заходів, спрямованих на ефективне використання робочого часу, особистісного потенціалу з метою профілактики втоми і перевтоми трудящих.

Наукова організація праці використовує показники ергономіки, біомеханіки, естетики в системі заходів з організації праці, регламентованих перерв, активного відпочинку.

ергометріческіх показники - це використання показників антропометричних і психофізичних при проектуванні робочих місць по зонах досяжності: оптимальна, досяжна і недосяжна.

Естетика - кольорове оформлення приміщення, предметів, обладнання з використанням сигнально-попереджувальних кольорових гам, кольору і світла з метою профілактики втоми зорового аналізатора, позитивного емоційного стану працюючого.

Регламентовані перерви - науково обгрунтовані, короткочасні перерви в роботі для профілактики втоми сенсорних систем, опорно-рухового апарату з використанням елементів психофізичної розвантаження, функціональної музики і спеціальних вправ.

1.1.Гігієна праці,її значення.

Гігієна — це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров’я та продовження життя.

Гігієна праці — це підгалузь загальної гігієни, яка вивчає вплив виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих систем. Організм людини формувався в умовах реального природного середовища. Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад повітря, електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий клімат тощо.

Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть бути різного характеру порушення функціонування окремих систем організму, або організму в цілому — часткові або повні, тимчасові чи постійні. Механізм впливу окремих чинників виробничого середовища на організм людини і можливі наслідки його та заходи і засоби захисту працюючих будуть розглянуті в наступних темах цього розділу.

З метою комплексної оцінки умов праці – з урахуванням фізіологічних і гігієнічних умов праці, Київським інститутом медицини праці розроблена і затверджена наказом Міністра охорони здоров’я України №382 від 31 грудня 1997 р. гігієнічна класифікація, заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично діючих рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу порівняно з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров’я працюючих.

Вона призначена для: гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих об’єктів; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств; встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів; розробки рекомендацій для профвідбору та профпридатності; створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

Основні поняття, що застосовуються в Гігієнічній класифікації:

Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор ¾ чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до погіршення здоров’я.

Небезпечний виробничий фактор ¾ чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.

Важкість (тяжкість) праці ¾ характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Напруженість праці ¾ характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

Безпечні умови праці ¾ умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працюючих виключений або їх рівні не перевищують гігієнічні нормативи.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації Положення про гігієнічну класифікацію праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, умови праці поділяють на чотири класи:

Перший клас – оптимальні умови праці – такі умови, за яких зберігається не лише

здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня

працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих чинників визначені лише для

мікроклімату і чинників трудового процесу. Для інших чинників оптимальними вважають

такі умови праці, за яких несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують

рівнів, прийнятих як безпечні для населення.

Другий клас – допустимі умови праці – характеризуються такими рівнями чинників

виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних

нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час

регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого

впливу на стан здоров’я працівників та їхніх спадкоємців у найближчому і віддаленішому

періодах.

Третій клас – шкідливі умови праці – характеризуються такими рівнями шкідливих

виробничих чинників, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий

вплив на організм працівників та їхніх спадкоємців. Шкідливі умови праці за ступенем

перевищення гігієнічних нормативів та вираження шкідливих змін в організмі працівників поділяють на чотири ступені:

Перший ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих чинників

виробничого середовища та трудового процесу, які, зазвичай, викликають функціональні

зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються у разі

тривалішої, ніж початок наступної зміни, перерви у контакті зі шкідливими чинниками) та

збільшують ризик погіршення здоров’я;

Другий ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих чинників

виробничого середовища і трудового процесу, які здатні спричинити стійкі функціональні

порушення, призводять, зазвичай, до зростання виробничо-зумовленої захворюваності,

вияву окремих ознак або легких форм професійної патології (зазвичай, без втрати

професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

Третій ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих чинників

виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-

зумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, зазвичай, легкого та

середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової

діяльності);

Четвертий ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих

чинників виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного

зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою

працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою

загальної працездатності).

Четвертий клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – характеризуються такими

рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких

протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик

виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Для визначення класу умов праці використовують гігієнічні критерії, які визначають

ступінь впливу на організм таких виробничих чинників: хімічних, біологічного походження,

віброакустичних, мікроклімату приміщень, електромагнітних полів та випромінювань,

іонізувального випромінювання, світлового випромінювання, аероіонізації, важкості

трудового процесу, напруженості трудового процесу. Критерії для оцінення умов праці за окремими чинниками.