- •1.Визначення біохімії як науки, зв'язок з іншими дисциплінами. Основні розділи біохімії. Завдання біохімії на сучасному етапі.
- •2. Загальна характеристика білків, їх функції. Види зв'язків між амінокислотами у білках.
- •3. Амінокислоти, їх класифікація, фізико-хімічні властивості.
- •4. Рівні просторової структури білків, їх характеристика.
- •5. Фізико-хімічні властивості білків.
- •6. Прості білки, їх класифікація і характеристика.
- •7. Складні білки, їх класифікація і характеристика.
- •8. Хімічний склад і будова нуклеїнових кислот, їх функції.
- •9. Первинна структура днк. Правила Чаргаффа.
- •10. Вторинна структура днк. Основні риси подвійної спіралі днк.
- •11. Третинна структура. Рівні упаковки днк еукаріот у хроматині.
- •12. Рнк, її види. Структурна організація рнк в еукаріот і прокаріот.
- •13. Основні властивості нуклеїнових кислот.
- •14. Загальна характеристика ферментів, їх властивості. Хімічна природа ферментів. Активний центр ферментів.
- •15. Механізм дії ферментів. Гіпотеза Фішера, Кошленда, Міхаеліса-Ментен.
- •16. Активність ферментів. Вплив різних факторів на каталітичну активність ферментів (температура, концентрація субстрату, рН середовища, активатори і інгібітори).
- •17. Специфічність ферментів, види специфічності.
- •18. Номенклатура і класифікація ферментів.
- •19. Використання ферментів у харчовій і хімічній промисловості, тваринництві, медицині і ветеринарії.
- •21. Класифікація моносахаридів. Поняття про асиметричні атоми Карбону та просторові ізомери. Формула Фішера. Характеристика основних гексоз.
- •23. Полісахариди, їх класифікація. Основні гомополісахариди (крохмаль, глікоген, целюлоза, хітин), їх характеристика
- •25.Класифікація ліпідів.
- •26.Прості ліпіди, їх класифікація. Характеристика нейтральних жирів, стеринів тастеридів, восків.
- •27.Класифікація складних ліпідів.Характеристика і класифікація фосфоліпідів.
- •29. Загальна характеристика вітамінів. Гіповітамінози, гіпервітамінози, авітамінози. Класифікація вітамінів.
- •30.Загальна характеристика жиророзчинних вітамінів. Основні групи жиророзчинних вітамінів, представники.
- •33. Поняття про залози внутрішньої секреції. Гормони, їх біологічна роль, особливості, класифікація (за хімічною будовою та за принципом дії).
- •34.Характеристика гормонів периферичних залоз (щитовидної та пара щитовидної залоз).
- •35.Характеристика гормонів периферичних залоз (підшлункової залози).
- •36.Характеристика гормонів периферичних залоз (надниркових та статевих).
- •37.Характеристика гормонів периферичних залоз (вилочкової залози).
- •38.Характеристика гормонів центральних залоз (гормони епіфіза і гіпоталамуса).
- •39.Характеристика гормонів центральних залоз (гормони гіпофіза).
- •40.Тканинні гормони, їх характеристика.
- •44. Шляхи використання глюкози крові. Способи синтезу і розпаду глікогену.
- •50. Перетворення амінокислот після їх всмоктування. Характеристика процесів дезамінування, переамінування, декарбоксилування.
11. Третинна структура. Рівні упаковки днк еукаріот у хроматині.
Третинна структура ДНК- це утворені з лінійних дволанцюгових або кільцевих форм ДНК спаралізовані і суперспіралізовані форми.
Третинна структура забезпечує економну упаковку ДНК в хроматині , тобто в комплексі молекул ДНК та специфічних білків, що складає хромосоми. В еукаріот особливістю суперспіралізованої третинної структури є те, що вона реалізується у формі складних комплексів ДНК з гістоновими і негістоновими білками, РНК та іонами металів.
Основну масу хроматину становлять білки пістони, які за вмістом залишків аргініну і лізину поділяють на 5 груп: H1,H2A,H2B,H3,H4.
Взаємодія між пістонами і молекулами ДНК забезпечується за рахунок утворення іонних зв’язків між негативно зарядженими залишками фосфату та позитивно зарядженими групами діаміномонокарбонових амінокислот аргініну і лізину. В організації хромосом виділяють три рівні, які відображають і рівні третинної структури ДНК. Перший рівень- нуклеосомний. До складу нуклеусом входять відрізки двоспіральної молекули ДНК довжиною 120-250 пар основ, H1 і по дві молекули інших груп пістонів(октет пістонів). Гістоновий октамер утворює ядро нуклеосоми , або нуклеосомний кор., який являє собою диск діаметром 11нм і товщиною 5,7нм. На поверхню даного диску намотується відрізок двоспіральної молекули ДНК, утворюючи 1,75 витка.Між коровими ділянками нуклеосоми розміщуються перемички, або лінкери, які складаються з ділянок молекул ДНК довжиною 30-60 пар основ, зв’язаних з пістоном Н1 і негістоновими білками. Довжина лінкерів залежить від типу клітин. Всього близько 90% ДНК входить до складу нуклеусом – решта становить лінкерні ділянки. Вважають, що нуклеосоми – це фрагменти неактивного хроматину, а лінкерні міжкорові ділянки – фрагменти активного хроматину. Упаковочний коефіцієнт даного рівня структури дорівнює 6-7, тобто внаслідок утворення нуклеусом довжина ланцюга ДНК зменшується в 6-7 разів.
Другий рівень упаковки ДНК у хроматині- спіралізація і укладання нуклеусом у вигляді товстих фібрил – соленоїдів. Крок спіралі соленоїду дорівнює 11 нм, на 1 виток припадає 6-10 нуклеосом. В цілому завдяки наявності першого і другого рівнів упаковки ДНК в хроматині забезпечується зменшення довжини молекули в 40-50 разів
Третій рівень упаковки ДНК в хроматині вивчено недостатньо.Вважають, що соленоїди утв. Суперспіралізовані петлі, що призводить до зменшення лінійних розмірів ДНК у 200 разів. Суперспіралізовані петлі являють собою домени ДНК, які відповідають, очевидно одиницям транскрипції і реплікації хроматину. Петлеподібна, доменна організація сприяє укладенню хроматину в метафазних хромосомах в спіральні структури більш високого порядку.
12. Рнк, її види. Структурна організація рнк в еукаріот і прокаріот.
Рибонуклеїнові кислоти виявлені майже в усіх клітинних фракціях. Основна маса клітинної РНК міститься в цитоплазмі і лише 10-20% міститься в ядрі. РНК залежно від функцій, молекулярної маси і локалізації в клітині поділяють на рибосомні РНК (рРНК), транспортні РНК(тРНК), та інформаційні або матричні РНК (іРНК, або мРНК).
Рибосомні РНК зосереджені в рибосомах, де вони міцно зв’язані з білком. Їх кількість досягає майже 80% загальної кількості РНК. Відомо декілька різновидів рРНК з різними коефіцієнтами седиментації: 28S рРНК, 18S рРНК, де S- коефіцієнт седиментації, який вимірюється в одиницях Сведберга і визначається швидкістю осідання молекул при ультрацентрифугуванні.
Транспортні РНК- один із видів РНК-клітин, які становлять 10–15% (усієї клітинної РНК) і локалізовані в основному в гіалоплазмі та мітохондріях клітини. володіє відносно невисокою молекулярною масою порядку 20-35 тис. даль тон.Основна функція тРНК- кодування і перенесення активованих амінокислот до місця біосинтезу білка, тобто до рибосом.
Інформаційна або матрична- становлять близько 5% всієї клітинної РНК – їх молекулярна маса коливається від 300 тис. до 4 млн. даль тон. Кожна молекула іРНК під час синтезу в ядрі одержує інформацію від ДНК у формі скопійованої послідовності азотистих основ і переносить її на рибосоми, де вона реалізується при біосинтезі білка.
Вірусні РНК є кладовими частинками вірусних і фагових рибонуклеопротеїдів і несуть всю інформацію, необхідну для розмноження вірусу в клітинах господаря. Їм властива висока молекулярна маса, яка досягає декількох млн.. даль тон.Окремі віруси мають дволанцюгові РНК. Для РНК, як і для ДНК, характерні декілька рівнів структур.
Первинна структура. Основою хімічної будови РНК є полінуклеотиди різної довжини. Послідовність чергування залишків відповідних нуклеотидів в ланцюгах становить первинну структуру РНК. Дослідження первинної структури різних видів РНК свідчить про те, що для них характерна в основному така ж закономірність у співвідношеннях нуклеотидів, як і для ДНК. Особливістю первинної структури іРНК еукаріотичних організмів є наявність в їх складі структур, які не кодуються відповідним геном, а добудовуються до неї після її транскрипції.
Вторинна структура. Рнк, на відміну від ДНК, побудована з одного полінуклеотидного ланцюга, для якого властива своєрідна спіралізація. Полінуклеотидний ланцюг РНК закручується сам на себе, утворюючи водневі зв’язки між азотистими основами аденін-урацил і гуанін-цитозин. Вивчення вторинної структури тРНК свідчить, що вона нагадує форму листка конюшини, в якому розрізняють такі основні ділянки:
Центральна ділянка, яка відповідає за приєднання залишків амінокислот, в усіх тРНК вона однакова і закінчується триплетом –ЦМФ, АМФ.
Антикодонові петля містить антикодон- триплет з нуклеотидним чергуванням, комплементарним кодону мРНК.
Псевдоуридилова петля завжди містить мінорний нуклеотид- псевдоуридил, який зв’язаний також з мінорною основою для РНК-тиміном.
Дигідроуридилова петля, має значення в розпізнаванні тРНК ферментом- аміноацилсинтетазою.
Додаткова петля.
Третинна структура РНК характеризується більшою укомплектованістю в просторі і може мати вигляд одиничного ланцюга, компактного стрижня або клубка.
Усі три структури можуть переходити одна в одну в залежності від умов навколишнього середовища- концентрації солей, pH, температури.
