Практичне заняття 8.

Тема. Правова охорона торговельної марки

1. Порівняйте торговельну марку із комерційним найменуванням та географічним зазначенням.

Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують товарів, послуг таучасників цивільного обігу. Комерційне найменування індивідуалізує самого суб’єкта, а торговельні марки та геогра­фічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів (послуг).

Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єктів права інтелектуальної власності, що виступають в цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.).

Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації:

1. Оскільки комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення не є результатами творчої діяльності у відносинах, що виникають  з об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець. Відповідно, щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права;

2. Оскільки основна функція них об'єктів полягає в індивіду­алізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них.

Так, пра­во на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводитиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїх-небудь виключних прав, а тому право на географічне зазначення не може переходити до іншої особи за договором.

2. Підготуйте приклад з судової практики щодо порушення права на комерційну таємницю.

Справа №295/10375/15-ц

Категорія 39

2/295/2784/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2015 року                                                                                                      м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі Білінській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Директора ПП "ОСОБА_1 Логістік" ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» про відшкодування збитків, завданих підприємству внаслідок порушення права інтелектуальної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із указаним позовом в обґрунтування вимог за яким зазначив, що з 2007 року по лютий 2015 року на підприємстві «Дейв-Експрес Логістік» працював гр. ОСОБА_3 у функціональні обовязки якого входило забезпечення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом підприємства. У березні цього року відповідач влаштувався на роботу у автотранспортне підприємство ARKO-POLO, LTD. У квітні 2015 року стало відомо, що він у своїй роботі свідомо, без згоди керівництва ПП «ОСОБА_1 Логістік» (по тексту Підприємство), з корисливою метою використовує базу клієнтів, яка належить підприємству. Зокрема, як зазначається у позовній заяві, ОСОБА_3 було укладено угоду з німецьким автотранспортним приватним підприємством JL Logistic GmbH, яке з 2012 року є діловим партнером Підприємства. Таким чином, як зазначає позивач, колишній працівник підприємства ОСОБА_3 порушив майнове право інтелектуальної власності ПП «ОСОБА_1 Логістік» на інформацію щодо комерційної діяльності ПП «ОСОБА_1 Логістік» з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом вступив у ділові стосунки з партнером ПП «ОСОБА_1 Логістік», чим завдав Підприємству збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 10,674 грн. 450 євро (по курсу НБУ станом на 09.07.2015).

На підставі викладеного у позові просить суд зобовязати відповідача відшкодувати ПП «ОСОБА_1 Логістік» збитки упущену Підприємством вигоду у вищевказаній сумі, завдані підприємству внаслідок порушення відповідачем майнового права інтелектуальної власності ПП «ОСОБА_1 Логістік» та використання ділового партнера підприємства німецького автотранспортного підприємства JL Logistic GmbH з корисливою метою, а також в інтересах іншої юридичної особи автотранспортного підприємства ARKO-POLO, LTD.

В судове засідання позивач не зявився, направив на адресу суду заяву про розгляду справи у його відсутність, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с. 48).

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог. Пояснив суду, що до Підприємства повернувся водій, який працював на ARKO-POLO, LTD, та від якого і стало відомо, що ОСОБА_3 працював з JL Logistic GmbH. Вказане у позовній заяві майнове право інтелектуальної власності ПП «ОСОБА_1 Логістік» полягає у праві працювати працівникам підприємства із німецьким підприємством на підставі конкретної угоди; таке право використовується в межах Підприємства. Зазначив, що у ПП «ОСОБА_1 Логістік» та ТОВ «Дейв Експрес» єдиний штат працівників, одне приміщення, один засновник тільки Товариство займається безпосередньо перевезеннями, а Підприємство експедицією вантажів. За словами представника третьої особи, німецьку компанію JL Logistic GmbH знайшов відповідач, це його напрацювання під час роботи на підприємстві, але це є інформацією самого Підприємства і ОСОБА_3 знав, що не можна використовувати конфіденційну інформацію поза межами Підприємства.

Суд, заслухавши пояснення представника ТОВ «Дейв Експрес», вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу №7 від 09.02.2015 відповідача ОСОБА_3 було звільнено з посади заступника директора ПП «Дейв-Експрес Логістік» з 09.02.2015 згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с. 8).

Судом також встановлено, що 23.04.2012 між ПП «ОСОБА_1 Логістік» та JL Logistic GmbH був укладений договір №UA/008/12, яким були урегульовані взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень замовника по організації перевезень та транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів у міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги. У п. 9.1 зазначалось, що даний договір є чинним з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 (а.с. 9-16).

Із наявної в матеріалах справи копії факсу-заявки слідує, що посилаючись на рамковий договір між JL Logistic GmbH та фірмою ARKO-POLO, LTD було укладено транспортне замовлення на перевезення вантажу на суму 450 Євро. Підпис від імені ARKO-POLO, LTD був поставлений гр. ОСОБА_3 (а.с. 3-6).

В матеріалах справи також міститься Положення про комерційну таємницю на ТОВ «Дейв Експрес», підписане 27.09.2007 ОСОБА_3 Згідно змісту Положення, комерційна таємниця включає в себе конфіденційну інформацію, яка захищає інтереси підприємства; до неї відноситься, серед іншого, інформація про відносини між підприємством та замовниками (назва фірми замовника, місцезнаходження замовника, номери телефонів, форма розрахунків) тощо.

За статтею 505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

До майнових правінтелектуальної власності на комерційну таємницю належать, згідно ст. 506 ЦК України, право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці тощо.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною третьої зазначеної вище статті ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, як випливає із змісту статті 22 ЦК України, право на відшкодування збитків належить тій особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права.

Натомість з тексту позовної заяви вбачається, що із позовом до гр. ОСОБА_3 звернувся директор ПП «ОСОБА_1 Логістік», а не саме Підприємство, якому і завдано збитків.

При цьому на те, що збитки були завдані саме Підприємству, наголошує у своїй позовній заяві безпосередньо позивач. Так, в прохальній частині позову директор ПП «ОСОБА_1 Логістік» просить зобовязати відповідача відшкодувати ПП «ОСОБА_1 Логістік» збитки упущену Підприємством (а не директором) вигоду у сумі 10674 грн. 00 коп.

Згідно ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Заміна позивача належним позивачем чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд вважає за можливе відмовити директору ПП «ОСОБА_1 Логістік» ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог у звязку із тим, що позивачем не доведено, яким чином були порушені саме його права діями відповідача. Як вказувалось вище, в позові йшла мова про заподіяння збитків Підприємству.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 22, 505 ЦК України, ст.ст. 1, 10, 11, 30, 58-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Директора ПП "ОСОБА_1 Логістік" ОСОБА_2 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                  Д.В. Кузнєцов

2. 10 наукових статей щодо порушення комерційної таємниці. (2014-2016)

1. Назва:Обстановка вчинення злочинних посягань на відомості, що становлять комерційну таємницю

Автор: Курман, О. В.

Опис:Розглянуто деякі особливості обстановки злочинів, пов’язаних із посяганнями на відомості, що становлять комерційну таємницю, визначено чинники, що сприяють вчиненню незаконних дій.

Видавництво:Yaroslav Mudryi National Law University

Рік видання:2016-03-10

Ресурси: Теорія і практика правознавства; Том 1, № 2 (2012); 27 ; 2225-6555

Тип документа:info:eu-repo/semantics/article ; info:eu-repo/semantics/publishedVersion

Мова:ukr

Предмет:обстановка злочину; комерційна таємниця; незаконне збирання відомостей; незаконне використання відомостей

Авторське право:Copyright (c) 2016 Теорія і практика правознавства ; http://creativecommons.org/licenses/by/4.0

Terms of Re-use:CC-BY

Зв'язки:http://tlaw.nlu.edu.ua/article/view/62443/57980

URL:http://tlaw.nlu.edu.ua/article/view/62443