10. Спр локативні речення.

– це такі СПР нерозчленованої структури, підрядні частини яких зумовлені локативною (просторовою) валентністю предиката (опорного слова головної частини) і відповідають на запитання де? куди? звідки?.

Цей різновид виокремлює І. Р. Вихованець..

Засоби зв’язку: сполучні слова де, куди, звідки.

За лексичним значенням опорного дієслова і його семантико-синтаксичною валентністю виокремлюють 2 групи локативних СПР:

1) СПР, підрядні частини яких залежать від опорних дієслів місцезнаходження, перебування (бути, перебувати, стояти, сидіти, лежати та ін.) і виражають значення місця, напр.: Хатинка стоїть, де мріє задуманий ліс;

2) СПР, підрядні частини яких підпорядковані опорним дієсловам руху, переміщення (іти, їхати, мчати, летіти, пливти, вести, везти та ін.) і виражають значення напрямку руху, напр.: Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині (А. Малишко). Порожній човен загойдався на хвилях і поплив собі, куди хотів (Б. Харчук).

11. Спр займенниково-співвідносні. Роль займенниково-співвідносного зв’язку у формуванні структури спр.

– це такі СПР нерозчленованої структури, у яких підрядна частина стосується співвідносного вказівного слова головної, розкриваючи і пояснюючи його значення (наповнюючи його відповідною семантикою). Напр.: Серед тих, хто пішки ходять, теж люди різні є: і безкрилі, і крилаті! (О. Гончар) Які діла, така й нагорода (Леся Українка).

Засоби зв’язку предикативних частин: сполучні слова (хто, що, який, чий, котрий; як, де, куди, звідки, скільки, наскільки) і сполучники (що, щоб, наче, ніби, мовби та ін.), яким у головній частині відповідають співвідносні слова, унаслідок чого і виникає співвідносність указівних слів головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної, яка найчастіше постає у вигляді таких моделей: той – хто, що, який, чий; такий, так, стільки, настільки – як, наче, мов, неначе; там – де; туди – куди; доти – доки; тоді – коли.

Оскільки співвідносні слова можуть функціонувати в ролі різних членів речення (крім означення, бо це СПР присубстантивно-означальне), є підстави поділити займенниково-співвідносні СПР на:

1) займенниково-співвідносні зі значенням предметності (субстанціальні) (І. І. Слинько та ін. – предметно-ототожнені): Спасибі ж тим, хто дарує нам щастя добрих спогадів (Г. Тютюнник). (У таких реченнях той субстантивований, тому виражає не якісну ознаку, а вказує на особу чи предмет (функціонує в ролі підмета, присудка, додатка): Ні! У безсмертя обернулось те, що безсмертям і було (М. Рильський).;

2) займенниково-співвідносні СПР із значенням атрибутивності (означальні) (І. І. Слинько – якісно-ототожнені), що будуються за моделлю: такий – який, що; той – хто, що, який (за логіко-граматичною класифікацією це присудкові речення). Виконуючи роль присудка чи дуплексива, співвідносне слово такий дає якісну характеристику і тому не може субстантивуватися.

Напр.: Тому такий в моїй печалі зміст, який лиш людство зрозуміти може (М. Рильський); Він з тих, хто мовчки зла не промине, з байдужістю неправди не обійде (П. Дорошенко)

3) займенниково-співвідносні СПР з обставинними значеннями, а саме:

а) місця (І. І. Слинько та ін. – просторово-ототожнені), які будуються за моделлю: там – де, туди – куди, звідти – звідки, туди – де тощо (можуть бути й інші співвідносні слова: тут, скрізь, усюди), напр.: Я й справді ж бо на крилах мрії ніжної гойдавшись, злітав аж ген туди, звідкіль мені земля була – як на долоні (П. Тичина). Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори (А. Малишко);

б) зі значенням способу дії та порівняння (І. І. Слинько – СПР із якісно-кількісним значенням), які будуються за моделлю так – як, щоб, наче. Напр.: Не так серце любить, щоб з ким поділитись (Т. Шевченко). Нехай буде так, як буде (Т. Шевченко). (І. Р. Вихованець – із значенням атрибутивності: так – як, так – наче (СПР несиметричної структури));

е) зі значенням часу: тоді – коли, доти – доки, напр.: Я житиму доти, допоки горіти буде долоні твоєї дотик (Д. Павличко). Україно! Доти жити буду, доки відкриватиму тебе (В. Симоненко);

г) зі значенням міри і ступеня: стільки – скільки, настільки – наскільки, напр.: Робота розтягується настільки, скільки часу відводиться для її виконання. Вишні цвіли так рясно, неначе вкрив їх пухнастий сніг (Ю. Яновський);

ґ) займенниково-співвідносні зі значенням причини: тому – що, через те – що, у зв’язку з тим – що, затим – що. завдяки тому – що, напр.: Ми є тому, що нас не може бути (Л. Костенко). Тільки тому, що я все любив у Києві, я хотів зробити щось зовсім не схоже на існуюче (П. Загребельний);

д) зі значенням мети: для того – щоб, задля того – щоб, із тим – щоб, заради того – щоб, напр.: І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє (М. Стельмах).