8. Спр з підрядним з’ясувальним. Формальні та семантичні причини їх внутрішньої диференціації.

– це такі СПР нерозчленованої структури, у яких головна частина позначена семантичною і структурною неповнотою, а підрядна, розкриваючи зміст певного слова головної частини, компенсує цю неповноту. Підрядні частини відповідають на відмінкові запитання і постають у ролі описової заміни відсутнього в головній частині підмета чи додатка, напр.: Я давно вже зрозумів, Що мені не вдасться Обдурить свою біду, Збутися нещастя (Д. Павличко). Гафійці здавалось, що ясна для неї кожна душа і кожна думка (М. Коцюбинський).

Опорними словами, яких стосуються підрядні частини, найчастіше є:

1) дієслова певних семантичних груп, що потребують конкретизації, а саме:

а) зі значенням мовлення: говорити, казати, передавати, розповідати, зауважувати тощо;

б) розумової діяльності: думати, розуміти, знати, збагнути, передбачити;

в) волевиявлення, спонукання: хотіти, бажати, прагнути, намагатися, просити, радити;

г) сприймання, відчуття: бачити, чути, стежити;

д) піклування, турботи: дбати, турбуватися, клопотатися;

е) психічні процеси, почуття та їх виявлення: боятися, ображатися, соромитися, сумувати;

є) буття, виявлення: бути, статися, траплятися, виявлятися тощо. Напр.: Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори (А. Малишко). Розкажи, як за горою сонечко сідає (Т. Шевченко);

2) прикметники зі значенням вольового та емоційного стану: певен, згоден, благословен, переконаний, блажен, радий, напр.: Певен я, що всім дорогу вповні Дівчина рум’яна перейшла (М. Рильський);

3) слова категорії стан: жаль, шкода, слід, відомо, приємно, закономірно, треба, напр.: Жаль, що не дружив я з голубами (А. Малишко). Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Яновський);

4) іменники дієслівного походження, які зберігають здатність до керування (зі значенням мовлення, сприймання, мисленнєвої діяльності, волевиявлення, емоцій тощо: чутка, надія, впевненість, переконаність, заява, мрія, повідомлення, сповіщення, напр.:

Він мав не тільки муку, але й гордість, і віру, що краса повинна єднатися тільки з красою (М. Стельмах). (Пор.: Вони мали віру, що допомагала їм вистояти (присубстантивно-означальне)).

Засоби зв’язку предикативних частин:

з’ясувальні сполучники: що, як, щоб, якби, коли, поки, доки, що – що, чи, чи то – чи то та сполучні слова: хто, що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, чому, навіщо та ін. (у з’ясувальних питального типу: Він запитав, що вони хочуть).Напр.: Ніколи не намагайся вгадати, яких слів від тебе хтось чекає (В. Сухомлинський). Я просто хочу, щоб до наступної ери з кожного сьогоднішнього злочину не виросло завтрашніх двісті (Л. Костенко). Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй (Л. Костенко). Я люблю, коли в домі є діти і коли вночі вони сміються (М. Рильський).

Підрядна частина СПР стоїть зазвичай після головної або в середині неї, але після слів, яких вона стосується. Однак трапляються випадки, коли підрядна частина стоїть перед головною, що буває тоді, коли необхідно якось виділити зміст підрядної частини, логічно підкреслити його, зосередити на ньому увагу, напр.: Як ми зайшли сюди, тобі не знати (С. Васильченко).