3. Ссв у складносурядних реченнях. Складносурядні відкритої структури, їхні різновиди.

Засобами вираження семантика-синтаксичних відношень є:

– семантичні сполучники;

– типізовані лексеми (антоніми у протиставних реченнях тощо);

– так звані конкретизатори (частки, прислівники, модальні слова, які додаються до сполучників сурядності, утворюючи сполучникові поєднання, або, функціонуючи самостійно, є аналогами сполучників і допомагають точніше виразити ССВ;

– видо-часові форми дієслів-присудків;

– співвідношення модально-часових планів сурядних частин;

– порядок розміщення предикативних частин, який може бути сталим, незмінним, що вказує на логічну послідовність розвитку дій у різних частинах, напр.: І розійдуться тумани, і на світі буде ясно (Тич.); на поступове розгортання дій у часі, напр.: У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься (М.В.); і відносно вільним, що простежується звичайно у реченнях, у яких дія всіх його складових відбувається водночас:

Дівчина троянди поливала, і кудись котилась трав навала, і сміялась осінь за вікном (Сос.) або ж чергуються, замінюючи одна одну: То пронесеться над болотами чайка, то промайне бистрий баркас (Шиян).

У ССР з асемантичними сполучниками виражено такі ССВ:

– власне єднальні (зі значенням одночасності);

– невласне єднальні (зі значенням послідовності; причиново-наслідковим; умовно-наслідковим; доповнення; приєднання; обмеження).

У ССР із семантичними сполучниками виражаються ССВ відповідно до семантичних груп сполучників:

– зіставні;

– протиставні з різними відтінками: контрастне протиставлення (а, ж (же)): Там сонце гріє, а тут уже холодно; компенсувальне (зате, та (зате), але, але зате тощо): Самій недовго збитися з путі, та трудно з неї збитися в гурті (Леся Українка); обмежувальне (але, проте, а проте, та, так, але (та) тільки тощо): Ворухнулися її губи, щось хотіла, очевидно, сказати, але невимовлене слово так і завмерло на вустах (Шиян); протиставно-допустове значення (але, та, але (та) все ж, але все-таки, але однак, та незважаючи на це, а одначе, а все-таки, а втім тощо): Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Гончар) тощо;

– розділові (зі значенням чергування дій та взаємовиключення);

– градаційні;

– пояснювальні.

ССР відкритої структури – це такі складні речення, що характеризуються структурно-граматичною незамкненістю, багаточленним складом і зворотністю предикативних частин (можна переставити місцями предикативні компоненти).

ССР відкритої структури:

– власне єднальні зі значенням одночасності (сполучні засоби – і, й, та (і)), яку звичайно передають видо-часові дієслівні форми: Може, квіти зійдуть, і настане ще й для мене весела весна (Леся Українка); І красується в полі жито, і лунає дитячий сміх (Є. Летюк);

– розділові зі значенням чергування дій (то–то, або–-або, чи–чи, іноді – а іноді, або): То заблищить у небі яскраво одинока зірка, то засвітяться контури сизуватої хмари (А. Шиян).

4. Складносурядні закритої структури, їхні різновиди.

ССР закритої структури – це такі складні речення, що характеризуються структурно-граматичною замкненістю, двочленним складом і незворотністю предикативних частин.

ССР закритої структури – це такі складні речення, що характеризуються структурно-граматичною замкненістю, двочленним складом і незворотністю предикативних частин.

Беручи до уваги різні підходи до класифікації ССР, виокремлюємо структурно-семантичні типи ССР на основі єдності характеру синтаксичних зв’язків і ССВ між сурядними частинами.

ССР закритої структури:

1) невласне єднальні зі значенням:

а) послідовності дій, процесів або станів (і, й, та (і), ні–ні, ані–ані), на яку здебільшого вказують різні комбінації видо-часових форм і лексичне наповнення сурядних частин: Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем (М. Рильський);

б) причиново-наслідкової зумовленості, створювані лексичним наповненням сурядних частин (і, і тому, і від того, і через те, тому, від того, через те, отож): Спустився вечір, і одразу похолоднішало (О. Гончар); Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку (Л. Костенко);

в) умовно-наслідкові, передані структурою ССР і лексичним наповненням сурядних частин (і, і таким чином, і значить, і отже, отже): Діти плачуть, і плачуть дерева. А тепер – якийсь листочок осінній, і вже стоїш у потрясінні (Л. Костенко);

г) приєднання (та й, та, й, і, а, та (і) ще, та до того, і також, і на додаток): Іншим стало слово, обпалене вогнем, загартоване в горнилі людських страждань, та й люди ніби стали іншими (А Малишко);

ґ) доповнення (поширення): і, і навіть, навіть тощо: Вовки перевелись, і навіть саме слово “вовк” вважалося вже наче дідовою лайкою… (О. Довженко);

д) обмеження (і, і тільки, і лише, тільки, лише): Тихо, і тільки дятел стукає дзьобом;

2) розділові зі значенням несумісності дій (взаємовиключення): або, чи, чи – чи, чи то – чи то, не то – не то, а то – а то, аналоги сполучників: може – може, можливо – можливо: Чи то музики грати не вміли, чи він до танців не мастак (В. Буденний); Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка);

3) зіставні (а, а тим часом, а поки що): Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть ( Л. Костенко);

4) протиставні (а, але, проте, зате, однак, та (але), так, ж (же) та інші): А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Шевченко);

5) градаційні відношення (як – так, не тільки – але й, не тільки – а й, не лише –а й (але й), не те щоб – а, не те що – а, не можна сказати щоб – але): Не тільки пісня тужно лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі;

6) пояснювальні (тобто, як-от, цебто (себто), а саме, або, чи): Роман О. Сизоненка занадто прототипічний, тобто за всіма героями досить легко вгадуються і розшифровуються прототипи (П. Загребельний).