- •1.Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби вираження синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень між частинами складного речення. Різновиди складних речень.
- •2.Складносурядні речення. Засоби вираження синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень.
- •3. Ссв у складносурядних реченнях. Складносурядні відкритої структури, їхні різновиди.
- •4. Складносурядні закритої структури, їхні різновиди.
- •5. Складнопідрядні речення. Засоби вираження синтаксичних зв’язків та семантико-синтаксичних відношень.
- •6. Функції сполучників і сполучних слів у спр.
- •7. Принципи класифікації спр. Лінгвістичні ознаки розмежування спр розчленованої та нерозчленованої структури.
- •8. Спр з підрядним з’ясувальним. Формальні та семантичні причини їх внутрішньої диференціації.
- •9. Спр присубстантивно-означальні, їхні різновиди.
- •10. Спр локативні речення.
- •11. Спр займенниково-співвідносні. Роль займенниково-співвідносного зв’язку у формуванні структури спр.
- •12. Спр з підрядним причини.
- •13. Спр з підрядним часу.
- •14. Спр з підрядним мети, їхні різновиди.
- •15. Спр з підрядним способу дії та міри і ступеня.
- •16. Спр порівняльні. Розмежування порівняльних зворотів та підрядних порівняльних частин.
- •17. Спр з підрядним умови.
- •18. Спр з підрядним супровідним.
- •19. Спр з підрядним допустовим.
- •20. Спр з підрядним місця.
- •21. Спр з підрядним наслідковим.
- •22. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Однокомпаративні спр та їхні різновиди.
- •23. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Двокомпаративні спр та їхні різновиди.
- •24. Розрізнення типів спр.
- •25. Складні речення із взаємозалежними частинами.
- •26. Розділові знаки у спр та сср.
- •27. Безсполучникові складні речення. Роль інтонації в організації бср. Структурно-семантичні типи бср. Бср з однотипними частинами.
- •28. Бср з різнотипними частинами.
- •29. Розділові знаки у бср.
- •30. Період в українській мові, його структурні типи, особливості інтонації.
- •31. Спр з кількома підрядними частинами, різновиди зв’язку підрядних частин у їхніх межах. Послідовна та змішана підрядність.
- •32. Супідрядність та її види.
- •33. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим сурядним та підрядним зв’язком.
- •34. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.
- •35. Складні форми синтаксичної організації мовлення. Питання про текст, різновиди текстів.
- •36. Абзац як композиційно-комунікативна одиниця, його роль у членуванні тексту.
- •37. Складне синтаксичне ціле як синтаксична одиниця.
- •38. Засоби передавання чужої мови. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.
- •39. Засоби передавання чужої мови. Непряма та невласне-пряма мова. Структурні особливості й стилістичне використання невласне-прямої мови.
- •40. Пунктуація, основи пунктуації, система розділових знаків.
- •§ 234. Система розділових знаків
§ 234. Система розділових знаків
Розділові знаки сучасної української мови становлять усталену систему. До цієї системи належать одиничні розділові знаки: крапка, двокрапка, багато крапок (три крапки), кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику — і парні: дві коми, дужки, двоє тире, лапок. За функцією розділові знаки поділяються на знаки р о з д і л ь н і і виді л ь н і .
Р о з д і л ь н у функцію виконують такі розділові знаки.
Крапка ділить текст на речення. Знак питання виконує таку ж функцію, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.
Знак оклику також розділяє текст на речення, але разом з тим вказує на експресивність мовлення, оклик. Кома розділяє граматично рівноправні частини простого ускладненого чи складного речення.
Крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.
Тире розділяє головні члени речення (підмет і присудок), частини речення (однорідні члени й узагальнююче слово, що стоїть після них), частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.
Двокрапка не лише віддаляє одну частину складного речення від другої, а й вказує на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.
Багато крапок (три крапки) вказує на те, що в реченні не всі його компоненти наявні, речення не закінчене, обірване.
Знак виноски — видільний. Він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у підрядковій частині сторінки або в кінці тексту.
Видільну функцію виконують парні розділові знаки: дві коми, дужки, двоє тире, лапок, виділяючи певний відрізок тексту (другорядні члени речення, коли є потреба їх відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення та речення, звертання, пряму мову та ін.).
У текстах часто поєднуються (збігаються) розділові знаки.
Наприклад: Болгарка, мов сонце, розквітла (А з нею дитина мала!), мені усміхнулась привітно і в кухлі води подала ... (Ус.) Тут поєдналися (збіглися) знак оклику, дужка, кома. Поєднання можуть бути такими: [?!], [!...], [! —], [. — ], [. «] та ін.