36. Абзац як композиційно-комунікативна одиниця, його роль у членуванні тексту.

Абзац (нім. Absatz, букв. – уступ) – це пов’язана за змістом частина писемного тексту від одного відступу до іншого.

За допомогою абзаца виділяються найважливіші за змістом і композицією частини тексту, які можуть складатися із одного або кількох речень. Абзацами є окремі репліки в діалозі.

У художньому творі абзац може означати опис нового етапу в розвитку дії, характеристику нового героя, авторський відступ тощо.

У науковій праці абзац може означати опис нового явища природи чи суспільного життя; аналіз нового етапу його розвитку, приклади цитати, наукові докази, логічні висновки й узагальнення тощо.

Проте абзац у тексті виконує і стилістичну функцію. Якщо абзац складається з одного речення, то він виконує важливу стилістичну функцію – такі абзаци надзвичайно експресивні, чітко виділяють думку і надають опису напружений динамічний характер. Якщо абзац складається з кількох речень і збігається із ССЦ, то він стилістично нейтральний.

Якщо в абзац входить кілька ССЦ, то він виконує стилістичну функцію – об’єднує різні події в одну картину і надає тексту характеру спокійної оповіді. Н-д: Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер бив об гори, хвилював комиш у плавнях, обривав листя виноградне та гнав його по чорній, каламутній, немов поораній хвилями, річці … Лагодилася буря. // Роз’ятрений нудьгою, плентався я тихою ходою берегом річки і тільки перші краплі краплистого дощу, що з глухим гуком упали на землю серед раптової тиші, змусили мене озирнутися навкруги, пошукати певного захисту від зливи. // Але не встиг я ще озирнутися гаразд, як по моїх напружених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені звуків. Я виразно почув журливо-поважний голос української пісні. // Що це? У цьому глухому закутку Бесарабії пісня моєї країни. Я навіть трохи змішався. // Але ні, це не уява: я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується могутнім грюком і гине тихим акордом в плюскоті зливи. Так, це співають. (Коцюбинський).

(абзац складається з 5 ССЦ, кожне з яких описує різні події

(1 – початок бурі;

2 – спроба знайти захист від зливи;

3 – хвиля звуків української пісні;

4 – здивування автора;

5 – переконання автора в тому, що це не уява, а дійсність).

За допомогою абзаца всі ці події об’єднуються в єдину картину-оповідь.

37. Складне синтаксичне ціле як синтаксична одиниця.

С к л а д н е с и н т а к с и ч н е ц і л е — це сполучення ряду речень, поєднаних між собою в одне ціле семантико-граматичними відношеннями.

Окремі речення у складному синтаксичному цілому становлять структурно-семантичну єдність. Вони з погляду змісту настільки тісно взаємопов'язані між собою, що, взяті окремо, ізольовано, мають вигляд, як правило, неповних, не закінчених. Отже, з погляду змісту складне синтаксичне ціле характеризується єдністю думки, вислову, теми, тісним змістовим зв'язком компонентів, окремих речень, що входять до його складу. Із граматичного, синтаксичного погляду воно характеризується специфічними синтаксичними засобами зв'язку між реченнями, що входять до його складу, а також єдністю суб'єктивно-модального забарвлення і ритмомелодійною єдністю.

Єдність суб'єктивно-модального забарвлення складного синтаксичного цілого проявляється в тому, що воно (складне синтаксичне ціле) — це внутрішньо єдине, цілісне синтаксичне утворення, в якому окремі речення тісно пов'язані між собою певним ставленням мовця (автора) до висловлюваного.

Ритмомелодійне оформлення складного синтаксичного цілого проявляється в тому, що паузи між реченнями цього утворення звичайно коротші від пауз, що існують між окремими блоками, пов'язаних між собою у складне синтаксичне ціле речень.

Отже, складне синтаксичне ціле — це поєднання в одне ціле ряду речень, що характеризуються відносною завершеністю теми (мікротеми), семантичним і синтаксичним зв'язком компонентів. Воно характеризується й композиційно-тематичним членуванням, яке полягає в можливості виділити в ньому з а ч и н (початок думки, теми), який зосереджується в першому реченні, що може навіть виділятися в окремий абзац, с е р е д н ю ч а с т и н у (розвиток, виклад теми) і к і н ц і в к у , в якій робиться підсумок всього вислову (теми) з погляду як змісту, так і синтаксичної структури. Окремо слід зауважити, що складне синтаксичне ціле не можна ототожнювати з абзацем. Це зовсім різні категорії, які й ґрунтуються на різних засадах. Хоч абзац нерідко й збігається зі складним синтаксичним цілим, проте він є не синтаксичною, структурно-семантичною категорією, а засобом членування тексту на композиційно-стилістичній основі.