- •1.Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби вираження синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень між частинами складного речення. Різновиди складних речень.
- •2.Складносурядні речення. Засоби вираження синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень.
- •3. Ссв у складносурядних реченнях. Складносурядні відкритої структури, їхні різновиди.
- •4. Складносурядні закритої структури, їхні різновиди.
- •5. Складнопідрядні речення. Засоби вираження синтаксичних зв’язків та семантико-синтаксичних відношень.
- •6. Функції сполучників і сполучних слів у спр.
- •7. Принципи класифікації спр. Лінгвістичні ознаки розмежування спр розчленованої та нерозчленованої структури.
- •8. Спр з підрядним з’ясувальним. Формальні та семантичні причини їх внутрішньої диференціації.
- •9. Спр присубстантивно-означальні, їхні різновиди.
- •10. Спр локативні речення.
- •11. Спр займенниково-співвідносні. Роль займенниково-співвідносного зв’язку у формуванні структури спр.
- •12. Спр з підрядним причини.
- •13. Спр з підрядним часу.
- •14. Спр з підрядним мети, їхні різновиди.
- •15. Спр з підрядним способу дії та міри і ступеня.
- •16. Спр порівняльні. Розмежування порівняльних зворотів та підрядних порівняльних частин.
- •17. Спр з підрядним умови.
- •18. Спр з підрядним супровідним.
- •19. Спр з підрядним допустовим.
- •20. Спр з підрядним місця.
- •21. Спр з підрядним наслідковим.
- •22. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Однокомпаративні спр та їхні різновиди.
- •23. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Двокомпаративні спр та їхні різновиди.
- •24. Розрізнення типів спр.
- •25. Складні речення із взаємозалежними частинами.
- •26. Розділові знаки у спр та сср.
- •27. Безсполучникові складні речення. Роль інтонації в організації бср. Структурно-семантичні типи бср. Бср з однотипними частинами.
- •28. Бср з різнотипними частинами.
- •29. Розділові знаки у бср.
- •30. Період в українській мові, його структурні типи, особливості інтонації.
- •31. Спр з кількома підрядними частинами, різновиди зв’язку підрядних частин у їхніх межах. Послідовна та змішана підрядність.
- •32. Супідрядність та її види.
- •33. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим сурядним та підрядним зв’язком.
- •34. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.
- •35. Складні форми синтаксичної організації мовлення. Питання про текст, різновиди текстів.
- •36. Абзац як композиційно-комунікативна одиниця, його роль у членуванні тексту.
- •37. Складне синтаксичне ціле як синтаксична одиниця.
- •38. Засоби передавання чужої мови. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.
- •39. Засоби передавання чужої мови. Непряма та невласне-пряма мова. Структурні особливості й стилістичне використання невласне-прямої мови.
- •40. Пунктуація, основи пунктуації, система розділових знаків.
- •§ 234. Система розділових знаків
33. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим сурядним та підрядним зв’язком.
3.1. ССК зі сполучниковим (сурядним і підрядним) зв’язком охоплюють такі різновиди:
1) конструкції, у яких підрядна частина характеризує одразу дві чи кілька незалежних частин, пов’язаних між собою способом сурядності, напр.:
Коли Юля вийшла на вулицю, сніжинки ще кружляли, а дерева стояли білі й волохаті, урочисто мовчазні (О. Донченко);
2) конструкції, утворені сурядним поєднанням формально рпростого речення із СПР (або СПР із кількома підрядними). Напр.:
Генерал не помічає своїх сліз, але зовсім ясно, що, коли після довгої паузи він у глибокому мовчанні повертає голову до вбогої своєї хатки, по його грубому зблідлому обличчю котяться сльози (О. Довженко);
4) поєднання способом сурядності СПР або СПР із кількома підрядними, напр.:
Вона така звична і рідна, що її не завжди й помічаєш у родині, і лише тоді, коли її не стане, всі одразу зрозуміють, що вона для них означала (О. Гончар);
5) поєднання сурядним зв’язком в одну складну конструкцію трьох і більше окремих одиниць, одні з яких формально прості, інші – СПР, напр.:
І день іде, і ніч іде, і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Т. Шевченко);
І навіть у снах він бачив і чотири броди, і солов’я, і журавля з журавкою, що старались на сіно, тільки довго не міг збагнути, як це соловей весну розвиває, а коли збагнув – то здивувався і зрадів, ніби руками доторкнувся до таємничої квітки образу (М. Стельмах).
34. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.
3.2. Існують три типи речень зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком:
1) ССК із сурядним та безсполучниковим зв’язком, напр.:
Дитинство дивується, молодість обурюється, тільки літа дають нам рівновагу (О. Довженко);
2) ССК із підрядним та безсполучниковим зв’язком, напр.:
Місце, де їх кинув Гладун, було відкрите, спека палила нестерпна, ніщо не лізло в голову, сонце, здавалось, розтоплювало мозок (О. Гончар);
3) ССК із сурядним, підрядним та безсполучниковим зв’язком, напр.:
А з тилу в напрямку до передової знов ішли маршовики, рухались розтягнутими колонами; командири, що вели їх, не дозволяли порушувати рядів, і лише один якийсь брів понад дорогою окремо: це був Духнович (О. Гончар).
35. Складні форми синтаксичної організації мовлення. Питання про текст, різновиди текстів.
2. До складних форм синтаксичної організації мовлення В.О. Горпинич зараховує ССЦ, абзац і період.
а) Поняття про ССЦ (надфразну єдність, складну синтаксичну єдність, текст (контекст), прозову строфу) // СУЛМ / За ред. Плющ М.Я. – 230.
б) Засоби зв’язку речень у ССЦ:
1) займенники (він, ви, ти, хто, це, його, у нього та ін.) в наступних реченнях, що замінюють відповідні іменники в попередніх реченнях;
2) єднальні та протиставні сполучники (і, та, а, але, проте та ін.);
3) частки (тільки, лише, і, не, а, от, мов, ніби та ін.);
4) лексичні повтори, що підкреслюють значеннєву вагу виділених у тексті слів: (Щоб жить …);
5) видо-часові форми присудків (наприклад, форма теперішнього часу недоконаного виду дає можливість описати одночасність різноманітних подій, яка й об’єднує усі речення в ССЦ);
6) структурна неповнота окремих речень при повному опорному реченні (у діалозі);
7) синтаксичні засоби: порядок слів і речень, паралелізм побудови речень (однотипність речень);
8) в усному мовленні для поєднання компонентів ССЦ використовуються ритмомелодійні засоби, виявом яких є інтонація (паузи, підвищення та пониження голосу);
СУЛМ / За ред. Плющ М.Я. – 231
в) структурні типи ССЦ // СУЛМ / За ред. Плющ М.Я. – С. 232.
