30. Період в українській мові, його структурні типи, особливості інтонації.

Дуже близькою до складних синтаксичних конструкцій єсвоєрідна форма організації складних, а зрідка й простих ускладнених речень, що широко представлена в мові художньої літератури і в публіцистичному та науковому мовленні, відома під назвою «період».

П е р і о д — це розгорнутий вислів, що як своїм змістом, так і інтонаційно чітко розпадається на дві взаємно врівноважені частини і характеризується єдністю змісту й інтонації.

За своїм складом це звичайно багаточленне складне речення, хоча зрідка трапляється й ускладнене просте, яке характеризується вичерпною повнотою змісту й гармонійністю

синтаксичної структури. З інтонаційного погляду період характеризується ритмічною завершеністю інтонації, тобто закономірним підвищенням і зниженням голосу.

Період — це не окремий структурний тип, а лише різновид існуючих типів речень, який відзначається деякими специфічнимиознаками своєї будови й особливою вимовою.

При читанні періоду утворюється певна ритмічність вислову:

його починають читати спокійним голосом, потім голос поступово підвищується, досягаючи кульмінації, а після паузи знову знижується до первісного спокійного тону.

Перша частина періоду, що містить у собі основу вислову і характеризується наростанням інтонації, називається підвищенням, а друга, заключна — зниженням. У великих за обсягом

періодах підвищення і зниження за допомогою невеликих пауз можуть розпадатися на дрібніші частини — члени періоду. За змістом період являє собою закінчене структурне

ціле. Семантичні відношення між частинами періоду ті самі, що й між частинами складного речення — часові, причинові, умовні, протиставні, розділові тощо.

За своєю будовою період найчастіше — це багатокомпонентне складнопідрядне речення, що складається з головної і кількох однорідних підрядних частин, які звичайно містяться

у першій частині періоду. Характерною ознакою періоду, що являє собою складне речення, є, як уже зазначалося, чітке членування його на дві частини як інтонаційно, так 'і за змістом: перша частина періоду — підвищення, в якій перелічуються окремі явища, зіставляється з другою, заключною, яка містить у собі висновок, узагальнення, наслідок. Періодові властивий постійний порядок розміщення його частин: перша частина містить у собі ряд звичайно однорідних елементів, які і за своїм змістом, і граматично залежать від

другої частини, причому перша частина періоду замикається другою логічно, граматично й інтонаційно, що створює завершеність, властиву цій синтаксичній структурі: Чи тільки

терни на шляху знайду, Чи до мети я повної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий, — Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: з співом на устах (Л. У.); Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався Верхній город Ярослава Мудрого

дев'ятсот років тому, і коли згадаємо, що сто п'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки й винокурні, коли згадаємо, що дев'ятнадцяте сторіччя Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам'яних будинків і являючи собою, як зазначав один мандрівник, «тільки

спогади та надії великого міста», — то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (Загр.); Коли глухого генія музики Уже людські не досягали крики, Коли він чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути, — Настигла смерть (Рил.).

В основі наведених періодів лежать складні речення: у першому — з кількома сурядними частинами, у другому — з кількома підрядними умови, у третьому — з підрядними часу,

які разом з другою частиною, що виступає як головна, утворюють складні речення ускладненої структури. Чітке розмежування першої й заключної частин періоду, який звичайно має структуру складнопідрядного речення, на письмі здійснюється й за допомогою розділових знаків: між першою і другою частинами такого періоду, як це видно і з наведених прикладів, ставиться кома і тире.Зрідка, як уже відзначалося, період може являти собою й просте ускладнене речення з однотипними групами однорідних членів речення у першій частині: Микола Дем'янович побудував собі трохи вище й ближче до шляху нову хату, прекрасну хату на три кімнати з кухнею, з прибудовою,

хату на дерев'яній підлозі, під шифером, хату з шахвами й комодами, з холодильником, з телевізором – все як у людей (Лев.). Друга, висновкова частина в цьому періоді, як бачимо, зовсім коротка. У періодах, що становлять просте ускладнене речення, друга, заключна частина починається звичайно з узагальнюючого слова, перед яким ставиться тире.