28. Бср з різнотипними частинами.

3.2. БСР з різнотипними частинами

БСР з різнотипними частинами – це такі БСР неоднорідного складу, у яких предикативні частини є семантично неоднорідними, залежними і співвідносяться з головною та підрядною частинами СПР.

Поєднуються компоненти таких безсполучникових речень інтонацією зумовленості та пояснювальною.

1) БСР з’ясувально-об’єктні – це речення, у яких перша частина має інформативно недостатні слова, які доповнює друга частина. Це переважно дієслова і слова категорії стану, іноді віддієслівні іменники та описові звороти, напр.: І я бачу – правду говорили (А. Шиян). Не було сумніву: це була вона, Леонідова щаслива київська казка (М. Сенченко).

2) БСР причини, напр.: Не копай другому яму – сам упадеш (Н.тв).

3) БСР наслідкові, напр.: Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Т. Шевченко). Наука – не пиво: в рот не ввіллєш (Н.тв.).

4) БСР часу, напр.: Прийде година – достигне і калина (Н.тв.).

5) БСР умови, напр.: Боятися смерті – на світі не жити (Н.тв.). Вкусиш гіркого – узнаєш ціну солодкого (Н.тв.).

6) БСР допустові, напр.: Кинь правду в калюжу – вона чиста буде (Н.тв.).

7) БСР мети, напр.: Вволю багатства мати – треба чесно працювати (Н.тв.).

8) БСР порівняльні, напр.: Мовить слово – соловей співає (Н.тв.). Засміється – сто дзвоників дзвонить (Н.тв.). (Виокремлюють ще й означально-порівняльні БСР, але вони є малопродуктивними, напр.: Єсть карії очі – як зіроньки сяють (Н.тв.)).

9) БСР пояснювальні, серед яких розрізняють два різновиди:

а) БСР, у яких друга частина пояснює, уточнює один із членів першої частини, зокрема: вказівні слова (ніхто, такий, один, так, ось що), іменники (життя, завдання, наказ, думка, порада), напр.: Ні з чим зостався мій Хома: води нема, курей чортма (Є. Гребінка). Тут його вражає новина: навкруг під частоколом густо-густо сплелися понатикані деревця глоду (М. Стельмах);

б) БСР, у яких друга частина конкретизує зміст першої, напр.: Удовине серце – як осіннє сонце: воно світить, світить, та не гріє, все холодом віє (Н.тв.).

10) БСР приєднувальні, серед яких виокремлюють 2 різновиди:

а) БСР, друга частина яких розкриває зміст першої, що вказує лише на зовнішній бік якогось явища, факту; перша частина має еліптичний характер (відсутнє дієслово сприймання і побачив, і почув, і відчув), напр.: Обернувся я на хати – нема в мене хати (Т. Шевченко);

б) БСР, перша частина яких становить самостійне повідомлення, а друга оповнює її, тобто становить додаткове повідомлення; друга частина може починатися словами це, то, ось, такий, напр.: Вже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися із-за обрію (О. Гончар).

29. Розділові знаки у бср.

Нормативні безваріантні розділові знаки

1. Кому ставлять між однотипними частинами безсполучникового складного речення, які виражають одночасність дій або їхню послідовність і тісно між собою зв’язані за змістом, як-от: Мовчали закурені поля, німувала насічена рубцями-переметами дорога (Стел.). В рядках нап’ятих стоять нагідки, Всі чорнобривці наділи шапки (Олесь) (одночасна дія); Здаля розвіялись тумани, знов ясно, пахощі, тепло (Олесь) (послідовна дія).

2. Крапку з комою варто вживати тоді, коли частини безсполучникового складного речення, що виражають одночасність чи послідовність дій, далекі за змістом чи дуже ускладнені за структурою, наприклад: Сіло сонце, з-за діброви Небо червоніє; Утерлася, повернулася, Пішла... тілько мріє (Т. Ш.). Сонце зазирнуло в глибину лісу; по узгір’ї вже не було жодної душі (Краш.). Потім вони проїздили більш людні місця; ліворуч і праворуч по гаях здіймався над хатками дим; над річкою часто траплялися сліди погаслих вогнищ і кінських копит (Краш.). Скрізь було видно сліди страхітливого звірства й блюзнірської наруги над святинею; образи з іконостаса та стін, потрощені, валялися на підлозі; царські врата, зірвані з петель і порубані шаблями, лежали тут же; покрови з вівтаря й жертовника теж було здерто, священний посуд зник, – певно, його забрали нечестиві бузувіри (Стар.).

3. Двокрапку слід ставити в безсполучниковому складному реченні в таких випадках:

а) у пояснювальних безсполучникових складних реченнях, у яких друга частина конкретизує зміст першої частини загалом (можна підставити сполучники а саме, тобто, як-от), наприклад: Настя почала плакати: великі сльози покотилися по її щоках, обличчя стало мокрим (Газ.). Вони вражені горем твоїм: і трава, і квітки нахилилися над тобою (Газ.). Одначе життя єсть життя: перемагає воно, а не вишколені раби (Харч.). Тут вони розсталися: Славута поїхав до веж, Ігор повернувся у свій полк (Мал.);

б) у пояснювальних безсполучникових складних реченнях, друга частина яких пояснює, уточнює якийсь член першої частини, найчастіше слова із вказівною семантикою типу ніщо, ніхто, ніякий, нічий, такий, так, ось що, один і т.д., рідше – іменники типу завдання, питання, наказ, думка, порада тощо, наприклад: Та я знаю одне: я готовий страждати за правду (Цюпа). Існує такий спосіб підвищитись: понизити іншого (П. Бейлін). Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти (Кост.). Мені відкрилась істина печальна: життя минає, як ріка Почайна (Кост.);

в) у з’ясувально-об’єктних безсполучникових складних реченнях, у першій частині яких є інфор-мативно недостатні слова, які доповнюються другою частиною, – найчастіше дієслова бачити, дивитися, чути, знати, розуміти, пам’ятати, гомоніти, вірити і т.д., прислівники (слова категорії стану), іноді від-дієслівні іменники, прикметники, описові звороти (у другій частині можна ввести сполучник що), наприклад: Уявляю: крізь пожежі й кров Йду вперед – тривожний та упертий (Омел.). Обидва почули: метал ворухнувся в правічних глибинах (Рим.). Слухай: навколо лунають пісні, В сонці купається поле (Олесь). І я вперше відчув: земля хоче звільнитись від мого коріння (Гер.). Всім же ясно, навіть дітям: земля велика (Довж.). Та залишилась маленька надія: хурделицю замінить знов весна (Газ.).

4. Тире варто ставити в таких випадках:

а) у безсполучникових складних реченнях зіставно-протиставних, у яких зміст частин зіставляється або протиставляється (такі речення можна трансформувати у складносурядні речення із зіставно-протиставними сполучними засобами а, але, зате, проте і т.д.), наприклад: Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема (Др.). Зайця ноги носять – вовка зуби годують (Нар. тв.). Ще сонячні промені сплять – досвітні вогні вже горять (Укр.). Йдеш на однім кінці – на другім ступні одгукуються (Мирн.). Не русалонька блукає – то дівчина ходить (Т. Ш.);

б) у безсполучникових складних реченнях на-слідкових, друга частина яких містить у собі наслідок того, про що говориться в першій (звичайно в таких випадках у другій частині речення можна ввести слова тому, тоді, через це і под.), як-от: Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Т. Ш.). Та дід догадався, підкинув смоли – розгорілося вогнище ще дужче (Чайка). Коса ударила по арфі – струни вмерли (Др.);

в) у безсполучникових складних реченнях часу, де перша частина вказує на час того, про що говориться у другій частині (такі речення легко можна трансфор-мувати у складнопідрядні речення з обставинним відтінком часу), наприклад: Зайде сонце – Катерина по садочку ходить (Т. Ш.). Зазеленів березовий гай – пересаджуй дерева (Нар. тв.);

г) у безсполучникових складних реченнях умови, в яких перша частина виражає умову того, про що йдеться у другій (речення такого типу можна перебудувати у складнопідрядні речення з обставинним відтінком умови), як-от: Посієш вчасно – вродить рясно (Нар. тв.). Зволожиться після обіду підсохле сіно – збереться на дощ (Нар. тв.). Багато няньок – дитина без носа (Нар. тв.). Привезли – показуйте (Вовч.);

ґ) у безсполучникових складних реченнях порів-няльних, де зміст другої частини порівнюється із змістом першої (між частинами порівняльних безсполучникових складних речень можна ввести порівняльні сполучники мов, немов, немовби, ніби, нібито, як і т.д.), наприклад: Співає – медом пронизує усе повітря (Краш.);

д) у безсполучникових складних реченнях озна-чально-порівняльних, у яких зміст другої частини порівнюється із змістом першої (їх можна трансфор-мувати у присубстантивно-означальні складнопідрядні речення із сполучними словами що, який і т.д.), наприклад: Є думки – іскру запалюють (Газ.). Оченята у неї – подібно до зірок у небі сяють (Краш.);

е) у безсполучникових складних реченнях при-єднувальних, друга частина яких доповнює зміст першої, становить додаткове повідомлення і починається словами цей, той, такий, то, це, ось, таки, так та ін., як-от: Клавіші ці пам’ятають Шопена – от і зіграв він останній акорд (Пахл.). З-під густих верб заблищало двоє очей – це вовк з цікавістю позирав навкруги (Краш.). Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах – так багато відкрив мені цей блискучий твір (Тют.);

є) у безсполучникових складних реченнях допус-тових, у яких перша частина виражає умову, всупереч якій відбувається сказане в другій частині (ці речення можна перетворити в однозначні складнопідрядні речення з допустовими та протиставно-допустовими сполучниками хоч... але, дарма що... але і т.д., за винятком тих структур, які в першій частині мають присудок у формі умовного способу), як-от: Дощ пройшов – подекуди ще стояли калюжі (Мирн.).

Нормативні варіантні розділові знаки

1. У безсполучникових складних реченнях при-чинових, друга частина яких указує на причину або обґрунтування дії (стану, ознаки), про які говориться в першій частині, вживають двокрапку, рідше тире. Причинові зв’язки між частинами таких речень виявляють підстановкою підрядних засобів зв’язку бо, тому що, через те що, оскільки. Наприклад: Замовкніть всі: великий час прийшов (Олесь). Усміхаюсь приховано: в останньому акті мого балету ти покохаєш мене (Рубч.). Панує тиша на людськім просторі – вітри тамують подих (Кост.). Сюди поспішали призапізнілі подорожні: ворота на ніч ось-ось мали зачинитись (Мал.).

2. У безсполучникових складних реченнях при-єднувальних, друга частина яких розкриває зміст відсутніх у першій частині дієслів сприймання, двокрапка може бути замінена на тире. У першій частині легко підставити сполучення слів і побачив, що; і почув, що і т.д. Це речення такого типу: Зирнув на небо: ясне воно було (Т. Ш.). Вівчар одірвав сопілку од рота, прислухався: скрізь було тихо (Черкас.). Арсен оглянувся – спагії були за якихось сто кроків (Мал.).

3. Якщо частини безсполучникових складних речень відірвані за змістом, то нормативні кома або тире між ними можуть бути замінені на кому з тире, наприклад: Чому ж вона мовчить, чому мовчить, – невже могла забути незабутнє (Пахл.). Цей світ збожеволів, цей світ на прю, – ти чуєш ревіння дев’ятого валу? (Пахл.) Щоранку будить селище своїми гудками завод-ветеран, – потужні гудки його десь ніби зглибока йдуть, чимось торкають людей і бентежать (Гонч.).