27. Безсполучникові складні речення. Роль інтонації в організації бср. Структурно-семантичні типи бср. Бср з однотипними частинами.

Безсполучникові складні речення – це такі складні речення, предикативні частини яких об’єднані в єдине граматичне, семантичне та інтонаційне ціле не за допомогою сполучних слів та сполучників,а лексико-граматичними, ритмомелодійними засобамим, інтонацією тощо.

Питання про БСР належить до проблемних. Окремі зауваження про безсполучниковий зв’язок містяться ще в працях М. Ломоносова, О. О. Потебні, Ф. Фортунатова, М. Греча, О. Х. Востокова, Ф. І. Буслаєва, Д. М. Овсянико-Куликовського.

Більше уваги безсполучниковим конструкціям приділяв О. М. Пєшковський. За характером інтонації він поділяв БСР на такі ж два типи, як і сполучникові (ССР і СПР), але зауважував і про наявність окремих типів БСР, які не вписуються у два зазначені класи.

Своїм трактуванням питання про БСР О. М. Пєшковський вплинув на наукову і щкільну граматики. Дехто з мовознавців до цього часу трактує БСР як різновиди ССР і СПР. Так, І. Р. Вихованець виокремлює ССР безсполучникові, СПР безсполучникові, БСР із недиференційованим синтаксичним зв’язком між частинами.

Однак наприкінці 50-х рр. стався злам у розумінні природи БСР. З новими поглядами виступив М. Поспєлов (1954 р. – Академічна граматика російської мови, „Современный русский язык. Синтаксис” (1958) та ін.). М. Поспєлов доводить, що БСР – це особливий, якісно інший тип речень порівняно із ССР та СПР.

Отже, до 50-х рр. ХХ ст. БСР трактували не як особливий структурний різновид, а як конструкції з пропущеними сполучниками, а з 50-х рр. – як особливий різновид складних речень.

Автори „Русской грамматики” 1980 р. виводять безсполучникові утворення за межі складного речення, вважаючи їх поєднаннями простих речень. І. І. Слинько та ін. кваліфікують їх як складні безсполучникові комунікати з двобічним відношенням частин (зі значенням перелічення, зіставно-протиставним, умовним, допустовим, часовим) та з однобічним відношенням частин (з означальним, з’ясувальним, наслідковим, міри і ступеня, обґрунтування, цільовим, пояснювальним).

Стосовно конкретизації різновидів БСР у науковій літературі також немає єдиного погляду. Виокремлюють різну кількість типів БСР залежно від принципів класифікації, основних критеріїв тощо.

В. А. Бєлошапкова, зважаючи на структурно-семантичні ознаки, поділила (за будовою) БСР на речення незамкненої і замкненої структури.

Б. М. Кулик виокремлює три типи БСР: 1) БСР з однотипними частинами; 2) БСР з різнотипними частинами; 3) такі БСР, друга частина яких уточнює або один із членів першої частини, або пояснює всю першу частину. Подібна класифікація і в СУЛМ (за ред. І. К. Білодіда).

У шкільному курсі БСР поділяють на: 1) речення з однорідними частинами; 2) речення з неоднорідними частинами.

У науковій літературі має місце класифікація, що базується на семантико-синтаксичних співвідношеннях між БСР та ССР і СПР:

1 – БСР, синонімічні до ССР (з однотипними частинами);

2 – БСР, синонімічні до СПР (з різнотипними частинами);

3 – БСР, несинонімічні до сполучникових (ССР і СПР). До цього різновиду зараховують пояснювальні і приєднувальні конструкції.

Серед БСР, що належать до різних структурних типів, теж виокремлюють різну кількість підвидів. До БСР з однотипними частинами Б. М. Кулик зараховує: БСР зі значенням одночасності, суміжності та взаємної відповідності дій, явищ, часової послідовності, зіставлення. У СУЛМ (за ред. М. Я. Плющ) – БСР із перелічувальними відношеннями, зіставно-протиставними тощо.

2. Засоби вираження синтаксичного зв’язку та семантико-синтаксичних відношень у БСР

1) Інтонація (перелічувальна, протиставна, зумовленості, пояснювальна).

2) Співвідношення видо-часових форм дієслів-присудків.

3) Паралелізм синтаксичної структури складових частин, напр.: Літо дбає, зима поїдає (Н.тв.).

4) Лексико-граматичні засоби (спільні члени речення, співвідносні вказівні і пояснювальні слова, прислівники тощо).

5) Порядок розташування частин, напр.: Усі підхопились: спалахнули електричні ліхтарі (значення причини) – Спалахнули електричні ліхтарі – усі підхопились (значення наслідку)).

3. Структурно-семантичні типи БСР

Ураховуючи різні підходи до визначення типів БСР, подаємо традиційну класифікацію:

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

З однотипними частинами: з різнотипними частинами:

Єднальні, зіставно-протиставні з’ясувально-об’єктні, причини, наслідку, часу, умови, мети,

допустові, порівняльні,

пояснювальні, приєднувальні

3.1. БСР з однотипними частинами

БСР з однотипними частинами – це такі БСР однорідного складу, що являють собою поєднання предикативних одиниць, які є незалежними, семантично скоординованими і співвідносяться з частинами ССР.

Предикативні частини таких речень утратили комунікативну самостійність як окремої одиниці повідомлення та об’єдналися без сполучників цілісністю висловленої в них складної думки і єдністю притаманного їм синтаксичного значення однорідності, тобто однакового відношення до того цілого, що вони виражають.

1) БСР єднальні означають:

а) одночасність перелічуваних подій, явищ, напр.: Реве Дніпро, лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять (А. Малишко);

б) часову послідовність, напр.: Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх, сама заснула коло їх (Т. Шевченко).

2) БСР зіставно-протиставні зі значенням:

а) зіставлення, напр.: Небо високе, вимерзле, зорі далекі, маленькі (Ю. Збанацький). Бджоли раді цвіту, люди раді літу (Н.тв.);

б) протиставлення, напр.: Пан гуляв у себе в замку – у ярмі стогнали люди (Леся Українка). Гірка праця – солодкий спочинок (Н.тв.).