25. Складні речення із взаємозалежними частинами.

Такий різновид виділяє І. Р. Вихованець.

Предикативні одиниці в підметовій позиції не становлять підрядних частин, оскільки вони поєднуються з присудком не підрядним, а предикативним зв’язком і його формою – взаємозалежною координацією.

Такий різновид складних речень ґрунтується на структурі простого двоскладного речення, є його аналогом. Позиція підмета зумовлюється суб’єктною семантико-синтаксичною валентністю дієслова-присудка.

Розрізняють 2 різновиди:

1) звичайні конструкції, підметова частина яких може поєднуватися з необмеженою кількістю присудків і включає до свого складу сполучні слова хто або що: Хто грає так, ненавидіть не може (Леся Укр.). Лиш хто народу рідного не любить, Піде по світу тихим жебраком і, просячи, до щастя шлях загубить (Д.П.);

1) специфічні складні речення із з’ясувально-суб’єктною підметовою частиною, які тісно пов’язані зі з’ясувальними СПР. Підметові частини в них звичайно поєднуються з присудком за допомогою сполучника що та його еквівалентів, а присудок виражений:

а) дієсловом ІІІ особи на зразок здається (здавалося, здаватиметься), відчувається, сниться, мариться, дивує, лякає, вражає, наприклад: Мені здається, що пейзажі в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі (Ю. Яновський). Якби вбивцям снилося, що їх убивають? (Г. Тютюнник);

б) слова категорії стану на зразок дивно (було дивно, буде дивно), відомо, зрозуміло, необхідно: Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, не вродливі королівни Розум мій очарували (Леся Укр.). Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня? (Л. Костенко)

26. Розділові знаки у спр та сср.

Нормативні безваріантні розділові знаки

Кому як нормативний безваріантний розділовий знак ставлять:

1. Між частинами складносурядного речення, що з’єднані одиничними єднальними сполучниками і (й), та, сполучниковими поєднаннями і тому, і одначе, і разом з тим, і після цього, і вслід за цим, і від того, і через те, і таким чином, і отже, і ось, і вже, і тільки, і лише, і рап-том; а також між частинами складносурядного речення, кожна з яких починається компонентами повторюваних єднальних сполучників і(й)... і(й), та... та, ні... ні, та ні... та ні, ані... ані, ні... ані і под. Наприклад: Дно глибшає, і береги тікають...(Др.) Чорно-біло-червоно-жовтий щиглик не звернув ніякої уваги на лелеку, й тоді великий птах, наче образившись, знову клацнув дзьобом (Гуц.). Щось заворушилось, і раптом з-під віт, із-за листя виповз хлопчак і швидко схопився на ноги (Краш.). Ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться (Вовч.).

Примітка 1. Кому не вживають між двома частинами складносурядного речення, з’єднаними одиничними єдналь-ними сполучниками і (й), та в таких випадках:

а) якщо обидві частини мають спільне слово (частку, обста-вину, вставне слово), наприклад: Тільки вечірній вітер похитував гіллям дуба та птаство кричало серед боліт (Краш.). Тоді листя здавалося золотим і пташки тріпотіли позолоченими крильцями (Краш.). Тільки ліс шумів і дзюрчала річка (Краш.). Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (Гол.);

б) між двома питальними, спонукальними чи окличними реченнями, як-от: Чи з’явились білі голівки пролісків на галявині і чи зазеленіла травичка на ній? (Газ.) Хай завжди буде мир на землі і усмішки дитячі нехай будуть! (Газ.) Скільки землі навкруги і скільки робочого поту на неї вилито! (Газ.);

в) між двома односкладними називними, інфінітивними чи безособовими реченнями за умови, що головні члени в безособових односкладних реченнях однорідні за будовою, наприклад: Печаль і пристрасть. Пристрасть і печаль (Пахл.). Весна і молодість! Що краще є в житті? (Сим.) Перемагати і жити (Рил.). Сумно й глухо (Мирн.).

Але якщо головні члени безособових односкладних речень не є однорідними за будовою чи компонентами складного речення є формально прості односкладні речення інших типів або односкладне і двоскладне одночасно, то кому ставлять, наприклад: Зима, і в повітрі добре відчувається мороз (Краш.). Сіріє, і холодно стає (Газ.).

Примітка 2. Кому вживають за наявності спільного другорядного члена, якщо сполучники і (й), та (= і) повторю-ються, як-от: У нас і хліб є, й скотинка прибуває, й захист безпечний (Мирн.).

2. Між частинами складносурядного речення, що з’єднані зіставно-протиставними сполучниками а, але, та (= але), а також сполучниковими поєднаннями а тим часом, а в той час, а поки що, а потім, а тоді, а вже, а тому, а отже, а одначе, а проте, а все-таки, та зате, але однак та аналогами сполучників зате, проте, однак, так, тим часом, все ж, все-таки, же (ж) тощо. Наприклад: Щовечора ти береш мене під руку, а я виношу тобі з серця вишнево-червоні троянди, пересипані сльозами вдячності (Др.). Жінки тяжко зітхали, витирали очі хусточками, чоловіки ж похилили голови, чадили махоркою (Горд.).

Примітка. Кому ставлять після кожної частини складно-сурядного речення, що починається компонентом повторю-ваного зіставно-протиставного сполучника а... а в реченнях типу: А небо вже спустилось низько-низько, а хмари вже ось-ось по землі черкатимуть, а блискавки сіпаються біля мого чола, а громи не десь гримлять, а наче у вухах вибарложуються, а вода з глибини дихає синьою чорнотою (Гуц.).

3. Між частинами складносурядного речення, з’єднаними одиничними розділовими сполучниками або, чи, повторюваними сполучниками або... або, чи... чи, то... то, то... чи, чи то... чи то, не то... не то, аналогом сполучника іноді... а іноді тощо. Наприклад: Чи комарі завели свою передранкову пісню, чи десь у норі розтривожилося кубло степових джмелів? (Мал.) Чи то якась планета обгоріла, чи то якась травина проросла?.. (Пахл.) Іноді блисне нам день ясний, а іноді наше сонце закотиться (Краш.). Фронт мовчав, чи його не чути було за вітряницею (Гонч.). Кроки почулись, чи скрипнула хвіртка (Кост.).

Примітка 1. Аналогами повторюваних розділових сполучників або... або, чи... чи можуть бути модальні слова типу може, можливо. Розділові знаки при них залишаються такими ж, як при виділенні вставних слів, як-от: Може, забудеться усе це, а може, воно спливе у пам’яті знову (Газ.).

Примітка 2. Кому не ставлять перед одиничними сполучниками або, чи у складносурядному реченні тоді, коли обидві частини речення мають спільне слово (частку, обставину, вставне слово), як-от: Часом качка в повітрі дзвенить чи кажан проти місяця грає (Рил.). Здавалось, вітер тут ущух або дощ видався не таким уже рясним (Газ.).

Примітка 3. Кому рекомендовано вживати за наявності спільного другорядного члена речення, якщо сполучники або, чи повторюються, наприклад: Під неділю або Чіпка в Грицька з матір’ю, або Грицько в Чіпки з Христею (Мирн.).

4. Між частинами складносурядного речення, що з’єднані пояснювальними сполучниками тобто (цебто, себто), або, чи; а також аналогом сполучника точніше, наприклад: Влаштували домашні арешти війтам, тобто тримали вони їх під вартою на час страйку (Віл.).

Примітка. Сполучникове поєднання а саме, сполучник як-от та аналог сполучника наприклад, що починають пояснювальне речення, виділяють попереду комою, а з другого боку – двокрапкою: Микола добре розумівся на квітах, а саме: він говорив з ними, підживлював, лікував їх, продовжуючи цим життя (Газ.).

5. Між частинами складносурядного речення, з’єдна-ними двочленними сполучними засобами, що вира-жають градаційні відношення: не тільки... але (та) й; не тільки... а, навпаки; не лише... а (але, та) й; не те щоб... а; не те що... а; не тільки... а навіть; а також аналогами сполучників не стільки... скільки тощо. Наприклад: Не те що менше ставало її [землі] на світі, а ділять вони її межи собою мало не на грядки (Коц.). Не тільки подарунки віз старий Генго до князя, але й мав передати він добру звістку (Краш.).

6. Між частинами складносурядного речення, з’єдна-ними приєднувальними сполучниками і, й, та, сполуч-никовими поєднаннями а й, та й, та ще й, і навіть, та до того, і що, а іще, а також, а на додаток, а до того, але ще, але (а) між тим; а також аналогами сполучників ще, ще й, також, до того, причому, притому, навіть тощо. Наприклад: Ніч уже зовсім налягала на землю, а в додаток ще й туман піднімався (Мирн.). Майже без бою захопив Іскандер-баша Січ, та й не було кому опиратися (Тул.). Обок його цариця-небога, мов опеньок засушений, тонка, довгонога, та ще, на лихо, сердечна, хита головою (Т. Ш.).

Примітка. Сполучникові поєднання а крім того, а може, але (а) мабуть та аналог сполучника до речі на межі частин складносурядного речення виділяють з обох боків комами: Журавля в небі шукаєте, а може, вам синичка оте щастя принесе! (Цюпа)

Нормативні варіантні розділові знаки

Тире, рідше кому ставлять між двома частинами складносурядного речення, коли друга частина виражає наслідок чи умовно-наслідкові відношення, як-от: Дерева напнула блакить, і стало тепліше від неба (Бой.). Горпина сиділа на порозі, дивилась на море – і дивний спокій виповнював її (Тул.). Веслярі налягали на весла, і човен відчалив (Краш.). Несподівано рипнули двері – і на порозі з’явився Сафар-бей (Мал.) (наслідкові відношення). Зумійте правильно жити – і будете живі (Фр.). Розказуйте більше казок – і дійсність стане казкою (Гол.) (умовно-наслідкові відношення).

6. 2. Вживання розділових знаків у

складнопідрядному реченні

Нормативні безваріантні розділові знаки

1. Кому як нормативний безваріантний розділовий знак ставлять між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення, з’єднаними одиничними сполучниками підрядності що, щоб, як, ніби, нібито, мов, немов, немовби, немовбито, наче, неначе, неначебто, якби, якщо, коли, коли б, аби, поки, доки, раз, бо, оскільки, адже, хоч (хоча), ніж (аніж) тощо. Наприклад: Хто б міг подумати, що дві морські душі так між собою можуть говорити (Пахл.). На узліссі дрімливі берези притрушують досвітню спідничку неба, щоб не заросилася вона (Стел.). Сашко глянцюватиме чоботи, раз того вимагатиме дисципліна (Смол.). І ти стоїш тепер передо мною стократ молодший, ніж колись стояв (Рил.). Якщо підрядна частина з цими сполучниками стоїть у середині головної, то вона виділяється комами з обох боків, як-от: Увечері, коли зорі цілуються, я хотів дитиною піймать на синій налигач місяць і напоїти з криниці моєї любові (Стел.).

Примітка 1. Комами відокремлюють не лише підрядні порівняльні речення з порівняльними сполучниками як, мов, немов, наче, неначе і под., але й порівняльні звороти з цими сполучниками, а саме: Чаша, що процвітала вночі, як пишна квітка, під ранок зів’яла й зчорніла (Коц.). Білосніжні хмаринки, як пір’я, легенько пливуть краями неба (Кос.).

Якщо ж перед сполучниками як, ніби стоять слова зовсім, майже, то кому не вживають, як-от: Через місяць Максим став працювати майже як справжній майстер (Газ.). Ці голубі очі дивилися з фотопортрета зовсім ніби живі (Газ.).

Примітка 2. Від підрядних компаративних речень зі сполучниками ніж, аніж варто відрізняти речення зі сполученням слів більш ніж (як), менш ніж (як), не раніше ніж (як), не пізніше ніж (як), у яких ніж, аніж комами не відділяють. Пор.: Бути добровольцем легше, ніж відмовитись від цього (Гол.) (компаративне підрядне речення) – За сучасними даними, час заснування Києва визначається не пізніше як серединою 1-го тисячоліття нашої ери (Підр.) (словосполучення, що є обставиною).

Примітка 3. Не ставлять кому у стійких виразах, близьких за значенням до іменної частини складеного іменного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразео-логічного типу: полетів як стріла, все йде як по маслу, робіть як хочете, ллє як з відра, упав як підкошений, невідомо скільки, приніс скільки міг, поклади де прийдеться, зробили хто коли зміг, їли що попало, прийди коли захочеш, все одно який тощо.

Примітка 4. Не виділяють комами стійкі словосполучення типу невідомо хто (де, коли), хто завгодно, де попало і под. Наприклад: Парубок обертається на стук і невідомо кому погрожує кулаком (Стел.).

2. Підрядні частини, що починаються сполучними словами (прислівниками де, куди, звідки (відкіля, відкіль, звідкіль), скільки, наскільки, чому, навіщо; займенниками хто, що, який, чий, котрий), відділяють від головної частини комою або комами, якщо головна частина розривається підрядним. Наприклад: Отут живуть пісні і хуртовини, що крутять крила темним вітрякам (Пахл.). Поетів пам’ять – як нічна гроза, де вітер трощить золоті дерева (Пахл.). Не дізнатись їм [пташкам] ніколи, чом зимою пишно так Розцвітає мак рожевий в тебе на щоках (Олесь). Поза хатами тяглись виноградники на всі боки, скільки можна було окинути оком (Н.-Л.). Той, хто не знає її [мови], засуджує себе на злиденність душі (Сух.).

Примітка. Займенники хто, що у ролі сполучних слів у складі складнопідрядних речень можна вживати у формі непря-мих відмінків (хто – кого, кому, для кого, з ким і т.д.; що – чого, з чим, для чого тощо). Наприклад: І тої ж миті вмер для тих, із ким він торгувався щиро (Ольж.). Він приніс у захисному чохлі бандуру, чим трохи не до сліз порадував Івана Макаровича (Збан.).

Сполучні засоби, що виражаються займенниками який, чий, котрий, набувають прикметникової форми і узгоджуються з назвою предмета в головній частині. Кому у складнопідрядних реченнях такого типу слід ставити там, де за змістом починається підрядна частина, незалежно від місця сполучного слова, як-от: Довкола коливалося людське море, над яким не вгавав шум голосів (Мал.). Розквітала дика грушка на березі, цвіт якої осипався на зелену траву (Стел.).

3. Кому ставлять між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення, якщо вони поєднуються парними сполучниками підрядності якщо... то, чим... тим, що... то, хай (нехай)... та (але, проте, зате), як... так і, хоч... але (та, проте, зате), стільки... скільки, як би не... то та їх двочленними аналогами ледве... як, тільки що... як, щойно... як, тільки... як і под. Наприклад: Якщо напередодні Різдва буває іней, то наступного року буде багатший урожай ранньої гречки (Чуб.). Ледве висунувся ріжок місяця, як його тут же сховала хмарина (Газ.). Тільки що він, набравши повну жменю, ховав у кишені, як хтось його легенько взяв за плечі (Мирн.).

4. Сполучникові засоби тому що, через те що, завдяки тому що, внаслідок того що, в силу того що, у зв’язку з тим що, під виглядом того що, тим більше що, під приводом того що, затим що, затим щоб, з тим щоб, подібно до того як, так само як, задля того щоб, заради того щоб, дарма що, в ім’я того щоб тощо між головною і підрядною частинами можуть бути нерозчленованими і розчленованими.

Коли ці сполучні засоби мають нерозчленований вигляд, то кому треба ставити перед усім сполучним засобом, як-от: За всіх не розповіси, так само як усіх зірок на небі не перелічиш чи всіх грибів у лісі не позбираєш (Гуц.). Двох осіб туристи залишили на перехресті доріг, на той випадок якщо повернуться мандрівники з іншого маршруту і забажають іти з ними (Газ.). Мені ніхто нічого не казав, затим що я нікого не бачив (Кв.-Ос.).

Якщо ці однозвучні словосполучення вжито в розчле-нованому вигляді, то кому слід ставити в їх середині: Шофер встигає загальмувати машину в ту мить, як перед нею опиняється грузовик (Газ.). Та найбільшої яскравості і теплоти досяг мій день у той час, коли я йшов на перший урок у шостий клас (Збан.). Усі люди зібралися затим, щоб подивитися на Оксану (Кв.-Ос.). В засаді залишили три танки на той випадок, якщо німці захочуть обійти наш лівий фланг (Газ.). Навіть квітка квітує для того, щоб зоставити після себе насіння (Гонч.).

Примітка 1. Розчленування цих словосполучень може бути не лише в середині складнопідрядного речення, але й на його початку (зіставлювані речення подаємо попарно через тире). Пор.: Через те що сипав сніг, ще можна було дещо побачити на землі (Коц.) – А через те, що в них була тільки латка землі, ніхто довго не слав старостів (Стел.); Тим часом, як вона співає, у садочок виходить молодий хлопець (Т. Ш.) – Тим часом як інші хлопці билися між собою, немов півні, інші – спостерігали (Вовч.).

Примітка 2. Наведені у п. 4. сполучні поєднання завжди пунктуаційно розчленовуються тоді, коли їх супроводжують частки тільки, лише, саме, не та модальні слова певно, може, безумовно і т.д., наприклад: Я в’язнем був лише тому, що народився у в’язниці (Павл.). Болотников примовк не тому, що не мав чого сказати далі (Ле).

5. Завжди розділяють комою, незалежно від позиції підрядної частини щодо головної, словосполучення типу незважаючи на те що, судячи з того що, виходячи з того що і т.д. Наприклад: Незважаючи на те, що він був від мене вдвічі старший, ми з ним по-справжньому потоваришували (Збан.). Виходячи з того, що учасники дискусії порушували реґламент, обговорення триватиме набагато довше (Газ.).

6. Якщо підрядна частина з’єднується з головною сполучниковими поєднаннями лише коли, тоді як, навіть якщо, тимчасом як, прямо як, подібно як, то кому ставлять лише перед першим їхнім компонентом, наприклад: Ми йшли горами, тоді як троє наших друзів пробирались на захід рівниною (Газ.). Ти позбувся цієї по-милки совісті, навіть якщо вголос не вибачився перед другом (Газ.). Дмитро обернувся і пішов геть, лише коли гості на горизонті здавалися простісінькими цяточками (Газ.).

Нормативні варіантні розділові знаки

Коли підрядна частина стоїть перед головною, але ця позиція не є для неї звичайною (підрядне з’ясувальне речення у препозиції щодо головного, підрядні обс-тавинні речення умови, часу – у постпозиції щодо головного) чи друга частина за змістом не сумісна з першою, тоді між цими частинами бажано ставити тире чи кому з тире, як наприклад: Де не повернеться, – всюди за ним золоте гілля росте (Тют.). А що таке почуття – ти знаєш? (Газ.). А поки розум од біди не згірк ще, – не будь рабом і смійся, як Рабле! (Кост.). То зумій виявити свою силу волі, – якщо ти мужчина (Краш.).