23. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Двокомпаративні спр та їхні різновиди.

СПР двокомпаративні – це такі СПР з ознаками нерозчленованих і розчленованих структур, у яких компаратив вживається в обох частинах – головній і підрядній.

Засоби зв’язку: парний сполучник чим – тим, що – то, чим – то, що – тим: Чим гірше Тараса карали, прагнули крила надломити, тим сильніш він внутрішнім протестом одбивався, наступав (Д. Кост.). Чим корінь витриваліший і дужчий, тим колосок раніше зерно родить (Д. Кост.). Що уважніше роздивляємося сусідів, то настійніше замислюємося про себе самих (В. Кор.). При відсутності вищого ступеня речення зі сполучниками набувають умовного чи часового значення (Курс СУЛМ / За ред. Л. Булаховського), М. У. Каранська).

У науковій літературі двокомпаративні СПР кваліфікують по-різному. Б. М. Кулик– серед СПР міри і ступеня, І. Г. Чередниченко – як взаємопідрядні якісного зіставлення, В. А. Бєлошапкова аналізує серед розчленованих речень відповідності. У “Русской грамматике” – як компаративні нерозчленованої структури, але водночас конструкції зі сполучниками чем - тем описуються і серед розчленованих зіставлювальних речень.

І. Вихованець до СПР з детермінантними підрядними частинами зараховує СПР відповідності (сполучники що – то).

24. Розрізнення типів спр.

. Розрізнення СПР з’ясувальних і займенниково-співвідносних

Співвідносне слово те1 у будь-якій відмінковій формі у займенниково-співвідносних реченнях треба відрізняти від чисто службового те2, що має місце у з’ясувальних спр.

У СПР з’ясувальних те2 може функціонувати:

1) як факультативний елемент, вилучення якого не позначається істотно на зв’язку головної і підрядної частин. Те2 може вживатися:

а) при перехідних дієсловах, напр.: Він розуміє те, що ця байдужість страшніша за стогони і сльози;

б) при неперехідних дієсловах, напр.:

А потроху, звикши до того, що її всі вважають за рівню, вона вже подекуди намагалася верховодити і навіть коверзувати (Ст.);

в) при іменниках дієслівного походження (або іменниках, що не втратили здатності керувати), напр.: Дивна річ, одночасно промайнула думка про те, як я буду колись оповідати про цю ніч, про діда, про пахощі нічного поля … (Ян.);

2) те2 в різних формах може вживатись у з’ясувальних реченнях і як обов’язковий елемент, коли дієслово без нього не може поєднуватися з підрядною частиною. До таких дієслів належать: виходити (з того, що), починатися (з того, що), нагородити, засуджувати (за те, що), задовольнитися, ускладнюватися, відрізнятися, кінчатися(тим, що), дякувати (за те, що), звинувачувати (в тому, що), братися (за те, що), вбачати (в тому, що), образитися (за те, що), напр.: Його вистачило на те, щоб і тепер не забути свою скрипку, не закинути її в темний куток (Гуц.); Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчувався, що вони обмінялися дошкульними репліками … (Тют.).

Отже, опосередковано, через корелятивний компонент те2 будь-яке дієслово може сполучатися з підрядним з’ясувальним. в усіх тих випадках, коли сполучник не здатний виразити синтаксичну функцію підрядної частини (як додатка – за логіко-граматичною класифікацією), використання із цією метою корелята те2 стає своєрідним правилом і обов’язковою умовою граматичної організації спр.

Займенниково-співвідносні З’ясувальні

1. Те1 має конкретне значення

2. Те1 може бути доповнене чи замінене займенником все

3. Те1 поєднується зі сполучним словом що, напр.: Ти вискажи все те, що ми не вміємо сказати. 1. Те2 є чисто службовим словом

2. ------

3. те2 – зі сполучником, напр.: Я вірю в те, що вернеться тепло (Павличко).

ІІ. Розрізнення СПР з’ясувальних та СПР присубстантивно-означальних, у яких опорним компонентом головної частини є іменник дієслівного походження (або іменник, що не втратив здатності керувати)

СПР з’ясувальне СПР присубстантивно-означальне

1. Підрядна частина розкриває зміст опорного іменника і відповідає на запитання про що? у чому? у що? і т.д.

2. Сполучними засобами у СПР з’ясувальних є сполучник що, логічно наголошені сполучні слова як, скільки, де, куди, звідки.

3. Сполучник що не можна замінити синонімічним відповідником, наприклад: Спершу прилинула до нас весняним жайворонком звістка, що в суботу на другому тижні великого посту прийде воля.

4. У СПР з’ясувальні можна увести факультативний компонент те (з прийменником або без нього): звістка про те… 1. Підрядна частина дає якісну характеристику опорного іменника, указує на одну з ознак і відповідає на запитання який?

2. Підрядна частина приєднується сполучними словами що, який

3. Сполучне слово що можна замінити на який: Ми отримали звістку, що примусила всіх здригнутися.

4. ---------

ІІІ. Розрізнення СПР з просторовою семантикою (СПР локативних, СПР займенниково-співвідносних з обставинним значенням місця, СПР розчленованої структури місця) і формально схожих присубстантивно-означальних та з’ясувальних

При визначенні різновиду СПР, підрядна частина яких приєднується сполучними словами де, куди, звідки, потрібно звертати увагу на лексичне наповнення головної частини:

а) якщо у головній частині немає обставини місця і підрядна частина відповідає на запитання де?, то це може бути або СПР розчленованої структури місця, або СПР локативне. Тому звертаємо увагу на семантику дієслова-присудка: за умови, що дієслово-присудок позначає рух, переміщення, місцезнаходження, місцеперебування, – СПР кваліфікуємо як локативне. Вираження присудка дієсловами інших семантичних груп визначає тип СПР як СПР розчленованої структури місця. Напр.: Порожній човен загойдався на хвилях і поплив собі, куди хотів (Харчук); Сідали, де хто хотів (В.Шевч.); – СПР локативні; Де вони проходили, ніщо не брязнуло, не хруснуло (О.Гончар) – СПР розчленованої структури місця.

Якщо підрядна частина стосується дієслова, що потребує додаткових роз’яснень, конкретизації (д. із значенням мовлення, мислення, волевиявлення, сприймання, психічних процесів тощо), то це СПР з’ясувальне, наприклад: Якусь хвилину вони [Олеся і Василь] стояли одне перед одним у хатньому присмерку і не знали (чого?), куди рухатись (О.Д.) – СПР з’ясувальне;

б) якщо у головній частині є обставина місця, то при визначенні типу СПР потрібно звернути увагу на засіб її вираження: повнозначним прислівником – СПР розчленованої структури з уточнювальним значенням місця, займенниковим прислівником – СПР займенниково-співвідносне, прийменниково-відмінковим зворотом – СПР присубстантивно-означальне. Наприклад: Замфір по вечорі повів коні на ночліг у свій виноградник, де поміж деревами росла густа трава (Коц.) – присубстантивно-означальне;

Я з друзями прийшов у ті місця, де ще стоять глибокі озерця… (Мал.) – присуб.-означ., хоч можна визначити і як СПР розчленованої структури місця).

Де впав Павляк, там виріс Остряниця (Кост.) – займ.-співвідносне з обставинним значенням місця; Брянський і Черниш неквапом підіймались вузенькою вуличкою вгору, де, як вказували діти, мав бути “ковач”( Гончар); В’яне все навколо, де пройшли копита, золоті копита чорного коня (Сос.) – СПР розчленованої структури з уточнювальним значенням місця;

в) якщо y головній частині є 2 обставини місця, що мають різне вираження, то різновид СПР визначається з урахуванням позиції цих обставин у формально-синтаксичній структурі головної частини: та обставина, яка стоїть безпосередньо перед підрядною частиною, і визначає тип СПР. Наприклад: Коли б можна, побігла б [Наталка] туди, в лікарню (яку?), де лежить він [Гайдим] – присуб.-означ.

Т.: Коли б можна, побігла б… в лікарню, туди (куди?), де лежить він… - займенниково-співвідносне.