- •1.Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби вираження синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень між частинами складного речення. Різновиди складних речень.
- •2.Складносурядні речення. Засоби вираження синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень.
- •3. Ссв у складносурядних реченнях. Складносурядні відкритої структури, їхні різновиди.
- •4. Складносурядні закритої структури, їхні різновиди.
- •5. Складнопідрядні речення. Засоби вираження синтаксичних зв’язків та семантико-синтаксичних відношень.
- •6. Функції сполучників і сполучних слів у спр.
- •7. Принципи класифікації спр. Лінгвістичні ознаки розмежування спр розчленованої та нерозчленованої структури.
- •8. Спр з підрядним з’ясувальним. Формальні та семантичні причини їх внутрішньої диференціації.
- •9. Спр присубстантивно-означальні, їхні різновиди.
- •10. Спр локативні речення.
- •11. Спр займенниково-співвідносні. Роль займенниково-співвідносного зв’язку у формуванні структури спр.
- •12. Спр з підрядним причини.
- •13. Спр з підрядним часу.
- •14. Спр з підрядним мети, їхні різновиди.
- •15. Спр з підрядним способу дії та міри і ступеня.
- •16. Спр порівняльні. Розмежування порівняльних зворотів та підрядних порівняльних частин.
- •17. Спр з підрядним умови.
- •18. Спр з підрядним супровідним.
- •19. Спр з підрядним допустовим.
- •20. Спр з підрядним місця.
- •21. Спр з підрядним наслідковим.
- •22. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Однокомпаративні спр та їхні різновиди.
- •23. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Двокомпаративні спр та їхні різновиди.
- •24. Розрізнення типів спр.
- •25. Складні речення із взаємозалежними частинами.
- •26. Розділові знаки у спр та сср.
- •27. Безсполучникові складні речення. Роль інтонації в організації бср. Структурно-семантичні типи бср. Бср з однотипними частинами.
- •28. Бср з різнотипними частинами.
- •29. Розділові знаки у бср.
- •30. Період в українській мові, його структурні типи, особливості інтонації.
- •31. Спр з кількома підрядними частинами, різновиди зв’язку підрядних частин у їхніх межах. Послідовна та змішана підрядність.
- •32. Супідрядність та її види.
- •33. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим сурядним та підрядним зв’язком.
- •34. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.
- •35. Складні форми синтаксичної організації мовлення. Питання про текст, різновиди текстів.
- •36. Абзац як композиційно-комунікативна одиниця, його роль у членуванні тексту.
- •37. Складне синтаксичне ціле як синтаксична одиниця.
- •38. Засоби передавання чужої мови. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.
- •39. Засоби передавання чужої мови. Непряма та невласне-пряма мова. Структурні особливості й стилістичне використання невласне-прямої мови.
- •40. Пунктуація, основи пунктуації, система розділових знаків.
- •§ 234. Система розділових знаків
21. Спр з підрядним наслідковим.
СПР наслідкові – це такі СПР розчленованої структури, підрядна частина яких означає результат дії головної або наслідок, що логічно випливає зі змісту всієї головної частини. Напр.: Світлиця з матового скла, з одкритою стелею, так що видно багато неба і зовсім не видно землі (Леся Укр.).
Структура головної частини в наслідкових СПР не накреслює ймовірної появи підрядної частини, оскільки головна частина являє собою відносно завершену у формальному і семантичному плані одиницю (тому не можемо поставити запитання). Між цими частинами встановлюються причиново-наслідкові відношення (як і в СПР причини). Якщо підрядна частина означає наслідок, що випливає зі змісту головної, то зміст останньої є причиною того, про що йдеться у підрядній: Всі три лави збилися на невеликому тирлі, так що й тікати було нікуди (Ю.М.). – Тікати було нікуди, бо всі тири лави збилися...
Підрядне наслідкове завжди пояснює головну частину і перебуває в постпозиції щодо неї. Зрідка підрядна частина пояснює якийсь компонент головної, як правило, дієприслівниковий зворот (напівпредикативний зворот). Напр.: Рвучко підплигнувши на віз, так що ледве не впав на ящик, Тарас Демидович став поправляти на собі одежу (Зб.).
Засоби зв’язку: сполучники так що (ускладнений частками – так що аж, так що й), аналоги сполучників аж, так, що: Щось гоготить і клекоче, аж земля двигтить (І.Ц.) Середу дня сонечко пригріло, так воно й тепленько (Кв.-Осн.). Та всю цю роботу якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою (М.В.).
22. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Однокомпаративні спр та їхні різновиди.
СПР однокомпаративні
Цей різновид СПР розглядається по-різному в науковій літературі. В українському мовознавстві такі речення найчастіше зараховують до СПР способу дії порівняльних (Б.М. Кулик, СУЛМ / За ред. І. Білодіда).
В. А. Бєлошапкова – як окремий тип СПР нерозчленованої структури – прикомпартивні СПР. І. І. Слинько – СПР з ознаками нерозчленованих і розчленованих конструкцій – компаративні (однокомпартивні).
І. Г. Чередниченко кваліфікує їх як приадвербіальні протиставно-порівняльні СПР. “Русская грамматика” – компаративні (однокомпартивні) СПР нерозчленованої структури.
І. Вихованець розглядає такі речення серед прислівних СПР і кваліфікує їх як порівняльно-об’єктні прикомпаративні СПР.
Отже, однокомпартивні СПР – це такі СПР з ознаками розчленованої і нерозчленованої структури, у яких підрядна частина стосується опорного компонента головної частини –компаратива (форми вищого ступеня порівняння прикметників та прислівників), позначаючи один з об’єктів порівняння. Напр.: Нічого нема страшнішого, ніж бачити стару людину в риданні (О.Г.). Звідси, з гори, туман здавався густішим, а море – чорнішим, аніж то було насправді (Ю. См.). З озера, з туману, виринає біла жіноча постать, більш подібна до смуги мли, ніж до людини (Леся Укр.).
Засоби зв’язку: сполучники ніж, аніж, чим, як.
Першу модель прикомпаративних СПР становлять такі конструкції, опорний компонент яких представлений прикметниками і прислівниками у формі вищого ступеня порівняння. Крім компаратива, конструкцію прикомпаративного типу формують також деякі слова, у структурі лексичного значення яких наявна вказівка на порівняння (інакше, інший, по-іншому), напр.: У цих розмовах сам на сам з людиною іншого, далекого світу, Хаєцький почував себе зовсім інакше, ніж під час розмови зі своїми товаришами по зброї (О.Г.).
Другу модель однокомпаративних речень становлять такі конструкції, у яких не порівнюються, а зіставляються явища, щоб показати перевагу одного з них. У головній частині таких речень вживається форма краще (зрідка розм. лучче) або у значенні краще – легше, швидше (у значенні “предпочтительнее”). Напр.: Краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти (Є. Гуцало).
Названі конструкції допускають препозицію підрядної частини, головний член якої обов’язково має форму інфінітива, напр.: Ніж ображатися, ти краще пояснив би все по-доброму (Ти краще..., ніж ображатися). Опорне слово (компаратив) може бути відсутнім, напр.: Чим дома сидіти, піду я погуляю.
