- •1.Складне речення як синтаксична одиниця. Засоби вираження синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень між частинами складного речення. Різновиди складних речень.
- •2.Складносурядні речення. Засоби вираження синтаксичних зв’язків і семантико-синтаксичних відношень.
- •3. Ссв у складносурядних реченнях. Складносурядні відкритої структури, їхні різновиди.
- •4. Складносурядні закритої структури, їхні різновиди.
- •5. Складнопідрядні речення. Засоби вираження синтаксичних зв’язків та семантико-синтаксичних відношень.
- •6. Функції сполучників і сполучних слів у спр.
- •7. Принципи класифікації спр. Лінгвістичні ознаки розмежування спр розчленованої та нерозчленованої структури.
- •8. Спр з підрядним з’ясувальним. Формальні та семантичні причини їх внутрішньої диференціації.
- •9. Спр присубстантивно-означальні, їхні різновиди.
- •10. Спр локативні речення.
- •11. Спр займенниково-співвідносні. Роль займенниково-співвідносного зв’язку у формуванні структури спр.
- •12. Спр з підрядним причини.
- •13. Спр з підрядним часу.
- •14. Спр з підрядним мети, їхні різновиди.
- •15. Спр з підрядним способу дії та міри і ступеня.
- •16. Спр порівняльні. Розмежування порівняльних зворотів та підрядних порівняльних частин.
- •17. Спр з підрядним умови.
- •18. Спр з підрядним супровідним.
- •19. Спр з підрядним допустовим.
- •20. Спр з підрядним місця.
- •21. Спр з підрядним наслідковим.
- •22. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Однокомпаративні спр та їхні різновиди.
- •23. Спр з ознаками розчленованих і нерозчленованих структур. Двокомпаративні спр та їхні різновиди.
- •24. Розрізнення типів спр.
- •25. Складні речення із взаємозалежними частинами.
- •26. Розділові знаки у спр та сср.
- •27. Безсполучникові складні речення. Роль інтонації в організації бср. Структурно-семантичні типи бср. Бср з однотипними частинами.
- •28. Бср з різнотипними частинами.
- •29. Розділові знаки у бср.
- •30. Період в українській мові, його структурні типи, особливості інтонації.
- •31. Спр з кількома підрядними частинами, різновиди зв’язку підрядних частин у їхніх межах. Послідовна та змішана підрядність.
- •32. Супідрядність та її види.
- •33. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим сурядним та підрядним зв’язком.
- •34. Складні синтаксичні конструкції зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.
- •35. Складні форми синтаксичної організації мовлення. Питання про текст, різновиди текстів.
- •36. Абзац як композиційно-комунікативна одиниця, його роль у членуванні тексту.
- •37. Складне синтаксичне ціле як синтаксична одиниця.
- •38. Засоби передавання чужої мови. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.
- •39. Засоби передавання чужої мови. Непряма та невласне-пряма мова. Структурні особливості й стилістичне використання невласне-прямої мови.
- •40. Пунктуація, основи пунктуації, система розділових знаків.
- •§ 234. Система розділових знаків
19. Спр з підрядним допустовим.
СПР допустові – це такі СПР розчленованої структури, підрядна частина яких вказує на умову, всупереч якій відбувається дія головної частини, і відповідає на запитання незважаючи на що?
СПР з підрядним допустовим охоплюють 2 типи конструкцій:
1) власне допустові, що поділяються на три групи: а) обмежувально-допустові, засобами зв’язку в яких є: сполучники хоч(а), хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що, напр.: Пережив запаморочливо приємні події, незважаючи на те, що всі вони розгорталися вже як по писаному… (А. Гол.); б) протиставно-допустові, специфіка яких полягає в тому, що у підрядній частині наявний підрядний допустовий сполучник (здебільшого хай, нехай, хоч, хоча), а в головній – протиставний (а, але, проте), напр.: Нехай відомий я поет, але собі я невідомий (В.С.); в) розділово-допустові, напр.: Чи так, чи не так, а не буде з риби рак (Н. тв.);
2) узагальнено-допустові, у яких головна частина містить результат, протилежний тому, якого б слід було чекати, а зміст підрядної частини має узагальнений характер.
Засоби зв’язку: як не, де не, скільки не, куди не, який не, хто не, хоч як, хоч який: Як не мудруй, а правди ніде діти.
Якщо підрядна частина стоїть перед головною, то допустовим сполучним засобом можуть відповідати у головній сурядні сполучники але, та, проте, однак. Кулик виділяє й умовно-допустові конструкції – на умовне значення вказує частка б, би, підрядна частина яких приєднується сполучниками хоч – то, хоч – так, якщо і – то, якщо навіть – то: Хоч би сова попід небом літала, то соколом не буде (Н.тв.).
20. Спр з підрядним місця.
СПР з підрядним місця – це такі СПР розчленованої структури, підрядні частин ияких указують на місце чи напрямок дії головної частини і відповідають на запитання де? куди? звідки? Напр..: Де кров текла козацька, трава зеленіє (Т. Шевченко).
Засоби зв’язку: сполучні слова де, куди, звідки (звідкіля, звідкіль).
Підрядні частини СПР розчленованої структури із значенням місця звичайно стосуються всієї головної частини, хоча можуть пояснювати й окреме слово (прислівник), але й у таких випадках підрядна частина стосується не окремого слова, а всієї головної частини чи складу її присудка: Оддалік, де жита вигинались на рівнинах, плив комбайн (О. Д.).
СПР розчленованої структури із значенням місця потрібно відрізняти від інших двох різновидів СПР із підрядним місця – СПР з валентно пов’язаними підрядними частинами (які мають у головній частині дієслова із значенням перебування, руху чи місцезнаходження та переміщення) і СПР займенниково-співвідносного типу, (які мають у головній частині співвідносні слова з просторовим значенням).
Підрядні частини місця не можна визначати лише за засобами зв’язку, оскільки за допомогою сполучних слів де, куди, звідки приєднуються і підрядні з’ясувальні, присубстантивно-означальні тощо.
Напр.: Замір по вечорі повів коні на нічліг у свій виноградник, де поміж деревами росла густа трава (Коц.) – підрядна частина вказує не на місце дії головної частини, а на ознаку іменника виноградник і відповідає на запитання який? (присубстантивно-означальне СПР). Напр.: Твердою ходою, забувши про втому, шпарко подався він [Титович] у той бік, звідки чутно було Савченків голос (Коц.) – підрядна частина вказує на ознаку іменника у бік і відповідає на запитання який? Вишиває і співає, і ніхто того не знає, де узор вона кінчає, де ту пісню почина (М.Р.) – займенниково-співвідносне СПР.
Коли б можна, побігла б [Наталка] туди, в лікарню, де лежить він [Гайдим] – в яку лікарню? – де лежить… (присубстантивно-означальне СПР) (Можна перетворити у підрядне із сполучним словом який – в якій, з якої, в яку).
Якусь хвилину вони (Олеся і Василь) стояли одне перед одним у хатньому присмерку мовчки і не знали, куди рухатись (О.Д.) – підрядна частина стосується дієслова не знали, яке вимагає додаткових роз’яснень, якогось додатка для завершення змісту (не знали чого?) – СПР з’ясувальне.
