2.2.5. Афганістан

Рис. 12 - Карта

Рис. 13 - Прапор

Рис. 14 - Герб

Столиця	Кабул
Площа	652,2 тис. кв. км
Населення (склад, чисельність)	26,80 млн осіб
Офіційна мова	пушту, дарі
Релігія	іслам, іудаїзм
Форма правління	президентська республіка
Грошова одиниця	афгані

Офіційна назва - Ісламська Держава Афганістан (The Islamic State of Afghanistan).

Географічне положення - розташована на Середньому Сході у північно-західній частині Центральної Азії. Межує з Пакистаном на півдні і сході, Іраном - на заході, Туркменістаном, Узбекистаном і Таджикистаном - на півночі, Китаєм та Індією - на крайньому північному сході.

Столиця - Кабул (Kabul) - близько 750 тис. жителів (2000 р.).

Інші великі міста - Кандагар (339,2 тис.), Мазарі-Шаріф (239,8 тис.), Чарікар (196,7 тис.), Герат (166,6 тис.).

Адміністративний поділ - 29 провінцій (province).

Релігія: населення сповідує в основному іслам сунітського спрямування (суніти - 74%, шиїти - 15%, індуїсти, іудеї.)

Грошова одиниця - афгані = 100 пулам.

Національне свято - 19 серпня - День відновлення незалежності (1919 р.)

Національні символи: упродовж останніх 23 років війни кожне з численних угруповань, які ворогували в Афганістані, мало власний прапор. Нова афганська адміністрація прийняла рішення повернутися до колишнього прапора, законодавчо закріпленого Конституцією у 1964 році після введення колишнім королем Захір Шахом конституційної монархії. 29 січня 2002 року у Кабулі офіційно піднятий національний прапор Афганістану - відроджений чорно-червоно-зелений триколор. Кожний колір цього прапора має своє значення: чорний нагадує про періоди окупації країни, позбавленої незалежності; червоний - про боротьбу за суверенітет, а зелений символізує свободу.

Згідно з цим самим рішенням уряду Хаміда Карзая, Афганістану було повернуто колишній герб.

Членство у міжнародних організаціях - ООН (з 19 листопада 1946 року), Рух Неприєднання, Організація Ісламської Конференції - ОІК (з 1969 року), Азіатський банк розвитку, Азійсько-Тихоокеанський Центр об'єднаного сільськогосподарського розвитку (CIRDAP), МБРР, МВФ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Півмісяця (МФЧХП).

Населення

Кількість населення. За даними першого загального перепису 1979 року населення Афганістану становило 15,54 млн. осіб, з яких 2,5 тис. вели кочовий спосіб життя. Згідно з приблизними оцінками на 2001 рік, у країні проживало близько 26,80 млн. осіб.

Густота населення становить 41,1 тис. осіб на кв. км. Найбільше заселені долини на Бактрійській рівнині, річках Кабул і Геріруд, оазиси на річці Аргандаб. Південні пустелі і високогірні райони центрального і північно-східного Афганістану майже безлюдні.

Національний склад. Афганістан - багатонаціональна країна.

Населення на 38% складається з представників пуштунських племен, які сповідують ортодоксальний іслам сунітського напрямку. Вони розселені переважно у південно-східних і південних прикордонних з Пакистаном районах. Всі пуштуни розмовляють мовою пушту.

Друге місце за кількістю (25%) посідають таджики, які проживають у північних і північно-східних районах країни, за Гіндукушем. Як народ іранського походження, вони користуються мовою дарі. Серед таджиків переважають мусульмани-суніти.

Хазарейці, народ монгольського походження, який сповідує іслам шиїтського напрямку, становлять близько 19% населення Афганістану. Вони сконцентровані у центральній частині країни. Мова - дарі. Сповідують шиїтський напрямок ісламу.

На півночі Афганістану проживають узбеки (6%), а на північному заході уздовж кордону з Туркменістаном - туркмени (3% населення). Ті й інші також належать до мусульман-сунітів.

У західних районах країни проживають перські народи, які сповідують іслам шиїтського напрямку.

Демографічні показники. Сучасний Афганістан має один з найвищих у світі показників дитячої смертності - 14,7 на 1000 немовлят, дуже низькою є середня тривалість життя - 46,3 року (чоловіків - 47,0 років, жінок - 45,5 року).

У 2003 році коефіцієнт народжуваності становив 41,4 немовлят на 1000 осіб, коефіцієнт смертності - 17,7 померлих на 1000 осіб, коефіцієнт міграції - 11,1 мігрантів на 1000 осіб. Річний приріст населення - 3,5%.

Середня кількість дітей у однієї жінки - 5,8.

Мова. Офіційними мовами Афганістану є пушту (користується 35% населення) і дарі (користується 50% населення). Узбеки, туркмени і киргизи належать до тюркомовних народів (11% населення). Ще 4% населення розмовляють приблизно 30 мовами і діалектами, що належать до різних мовних груп: індоєвропейської (іранської та індійської), тюрко-монгольської та інших.

Хазарейці користуються одним з архаїчних діалектів перської мови, з яким пов'язані також балучі і таджицька мова. Нуристанці розмовляють мовами, які представляють відособлену древню галузь, що виділилася з іранської та індійської мовних груп. Брагуї розмовляють мовою, що належить до дравидійської родини, вона подібна до мов народів Південної Індії.

Релігія. Майже все населення сповідує мусульманську віру. Приблизно 84% жителів - суніти, 15% - шиїти, 1% - прибічники інших вірувань.

Грамотність населення. Лише 31,5% всіх жителів Афганістану у віці від 15 років і старше можуть читати й писати, причому існує істотний розрив за цим показником серед чоловіків і жінок (відповідно 47,2% і 15,0%).

Економіка

Воєнні дії, що не припинялися протягом понад 20 років, завдали значної шкоди економіці Афганістану. Рівень життя в країні сьогодні є одним з найнижчих у світі. За оцінками Світового банку, валовий національний продукт у 2001 році становив менше 250 доларів США на душу населення. Приблизно третина населення залишила країну. І досі на території Пакистану залишаються близько 1,2 млн. осіб, а на території Ірану - близько 1,4 млн. афганських біженців. Зруйновано багато підприємств, припинені транспортні і торговельні зв'язки між окремими частинами країни та іншими державами. Згідно з оцінками ООН і Світового банку, відбудова Афганістану коштуватиме приблизно 15 млрд. доларів США протягом найближчих 10 років. Крім іноземної допомоги, відбудові афганської економіки значною мірою може сприяти розвиток родовищ корисних копалин, яких чимало у надрах країни. В Афганістані є запаси нафти (Сарі-Куль), природного газу (Шибірган), кам'яного вугілля (Каркар, Ішпушта, Дарайї-Суф, Карох). На південь від Кабула знаходяться поклади мідних руд, на північ і захід від Кабула - залізних руд, біля Джелалабада - берилієвих руд. Країна також має промислові поклади марганцевих, свинцево-цинкових, олов'яних руд. На північному сході країни добувають високоякісний лазурит. Є родовища золота. Можливий видобуток високоякісного мармуру, тальку, граніту, базальту, доломіту, гіпсу, вапняку, каоліну, азбесту, слюди, смарагдів, аметистів, яшми. 

Сільське господарство традиційно становило основу економіки Афганістану. Частка зайнятих у ньому - 70% всіх зайнятих країни (у промисловості - 15%, у сфері послуг - також 15%).

Лісове господарство. Ліси зосереджені передусім у східних провінціях Афганістану. Там ростуть сосна, гімалайський кедр, дуб, олива і горіхоплідні дерева. В країні існує така проблема як хронічна нестача деревини, проте вона нерідко йде на експорт, оскільки простіше переправляти її ріками до Пакистану, аніж доставляти в інші райони країни.

Транспорт. У країні прокладено лише 25 км залізниць (між Кушкою в Туркменістані і Торгунді - 10 км та Термезом в Узбекистані і Хайратаном - 15 км). У країні дуже мало придатних для судноплавства річок. Річка Кабул судноплавна протягом близько 100 км. Мережа автомобільних доріг має довжину 21000 км, з них 2800 км з твердим покриттям. Внаслідок воєнних дій стан цих доріг сильно погіршився, а дорожньо-ремонтні роботи майже не проводяться. Взимку і навесні деякі дороги стають непроїжджими. У багатьох районах люди пересуваються і перевозять вантажі в основному на верблюдах та віслюках.

Важливе значення має кільцева автомагістраль, яка починається в Кабулі, йде на північ через тунель на перевалі Саланг до Хульми, потім повертає на захід до Мазарі-Шаріфа, далі йде на Меймене і Герат, після чого прямує на південний схід до Кандагара і, нарешті, на північний схід у Кабул. Головні дороги країни сполучаються з транспортною мережею Пакистану через Хайберський прохід і через перевал Ходжак. З Герату шосе веде до Ірану. Товари з Росії, центральноазіатських республік і європейських країн доставляються залізницею до державного кордону в Термезі, звідки починається шосе на Герат, і до одного з чотирьох портів на Амудар'ї. Переправу через річку здійснюють на поромах і баржах. Є міжнародні аеропорти в Кабулі і Кандагарі та 44 аеродроми для обслуговування місцевих ліній, причому тільки 14 з них з твердим покриттям. Діють три вертолітних аеродроми.

В Афганістані прокладені два газопроводи: із Туркменістану в Шинданд та з Узбекистану в Баграм.

Зовнішня торгівля. Афганістан до останнього часу мав обмежені торговельні зв'язки з іншими державами. При цьому імпорт постійно перевищував експорт. Країна змушена імпортувати продовольство і широкий спектр промислових товарів, включаючи автомобілі, нафтопродукти і тканини. Коли в 1980-х роках через воєнні дії економіка країни прийшла в занепад і почався відтік селян із сіл, сталося різке скорочення виробництва сільськогосподарської продукції, відповідно зросла залежність країни від поставок продовольства з-за кордону. В Афганістан постачаються пшениця, рис, олія, цукор і молочні продукти.

Основні статті експорту - опіум, природний газ, килими, фрукти (свіжі та сушені), горіхи, вовна, бавовна, каракуль, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння.

Головні експорт-партнери: Пакистан, Іран, Німеччина, Індія, Великобританія, Бельгія, Люксембург, Чехія, Словаччина.

Основні статті імпорту - промислові товари, продукти харчування, нафтопродукти.

Головні імпорт-партнери: Пакистан, Іран, Японія, Сінгапур, Індія, Південна Корея, Німеччина.

Національна кухня:

Найбільш типове афганське страва - "шиш-кебаб", що представляє собою вид шашлику з нанизаними на шампури шматочками м'яса, сала і овочів. Дуже схожі на нього "кофта-кебаб", або "кёфта-кебаб" (готується з рубленого м'яса з цибулею), "шами-кебаб" з рубленого м'яса, змішаного з яйцем і овочевим пюре, "морги-кебаб" (з м'яса курчати ), "тас-кебаб" (обсмажена в киплячому маслі яловичина, потім відварюють у вині) та інші "кебаби", проте при більш пильному розгляді всі ці страви дуже значно відрізняються один від одного, та й готують їх дещо інакше, ніж в інших країнах Центральної Азії. Друге за значимістю та поширенню страва - плов, якого також налічують десятки видів, у тому числі "Кабл-пілав", або "кабулі-пілав" (плов з рису і ягнятини з тонко нарізаною морквою і родзинками), а також "палау-е -шахі "(плов з рису, ягнятини, курдючного жиру, родзинок, фісташок і гвоздики). У плов може використовуватися м'ясо птиці, яловичина або баранячі реберця, а також різні овочі і безліч спецій.

Визначні місця:

1)Джамський мінарет — унікальний мінарет XII століття на північному заході Афганістану. Висота — 62 метри^[1]. Другий за висотою історичний мінарет з обпаленої цегли в світі після Кутуб-Мінара в Делі.

2)Імовірно є єдиною вцілілою спорудою міста Фірузкух, яке було столицею султанів династії Гуридів, до перенесення її вГазні. Місто було зруйноване військом Чингісхана, тож навіть місце його розташування було надовго забуте. Мінарет розташований за 10 км на північний схід від кишлака Джам (Jam) в афганській провінції Гор при впадінні струмка Джамруд в річку Теджен. Ущелину оточують непрохідні гірські масиви. Великі населені пункти в районі відсутні. Відстань доГерата — 200 км.

2002 року мінарет та недосліджене городище наколо нього було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО

3)Маза́рі-Шар́иф («священна гробниця») — четверте за величиною місто Афганістану. Столиця провінції Балх. Населення — 300 600 жителів. У місті проживають представники різних афганських національностей, в основному таджики й узбеки, а також туркмени, хазарейці тапуштуни. Панівною мовою є дарі (таджики й хазарейці).

Є одним зі священних місць для шиїтів, оскільки саме тут, за припущенням, похований Алі. 

У Мазарі-Шарифі знаходиться унікальний храмовий комплекс Розії Шариф (Блакитна Мечеть). За місцевими легендами це — могила халіфа Алі, тіло якого викрали. З цієї причини Мазарі-Шариф слугує місцем поклоніння, особливо шиїтів. 

Будинок музею побудовано у 1922 року у 9 кілометрів на захід від історичного центру Кабула, Афганістан.

Основою колекції Музею стала кунсткамера, яка стала працювати з 1919 року. Тільки 1931 року його було розміщена у цьому будинку, який був резиденцієюАманулла-хана.

У 2003 року міжнародну спільноту інвестувало $ 350 000 в з відновлення будинку. 29 вересня 2004 року відбулися відкриття відреставрованого музею. Значна частка власності найцінніших об'єктів повернули до музею з тих металевих ящиків, у яких зберігалася доти. До них додалися нові археологічні знахідки з підземних сховищ у Кабулі, і навіть експонати,вивезенние в свій час до Швейцарії.

4)Ай-Ханум — греко-бактрийский місто, руїни якого вміщено у афганської провінції Кундуз при злиттіАмударьи іКокчи. Городище є абсолютно унікальним пам'ятником елліністичної культури у Азії.

5)Баміанські статуї Будди — дві гігантські статуї Будди (55 і 37 метрів), котрі входили в Маріїнський комплекс буддійських монастирів вБамианской долині. У 2001 року, всупереч протестам світової спільноти та інших ісламських країн, Статуї були варварськи зруйновані талібами, вважали, що є язичницькими ідолами і підлягають руйнації.

Статуї були викарбувані в оточуючих долину скелях, частково доповнені міцної штукатуркою, трималася на дерев'яної арматурі. Вжиті дерев'янний верхні частини осіб скульптур було втрачено ще давнини. Крім зруйнованих скульптур, у чернечих монастирях долини є ще одна, яка зображує лежачого Будду, її розкопки почалися 2004 року.

2.2.6. Нігерія

Рис. 15 - Карта

Рис. 16. – Прапор та Герб

Столиця	Абуджа
Площа	933 тис. км
Населення (склад, чисельність)	понад 130 млн осіб
Офіційна мова	англійська
Релігія	іслам, протестанство
Форма правління	президентська республіка
Грошова одиниця	нігерійська найра

Офіційна назва — Федеративна Республіка Нігерія.

Географічне положення. На півдні Нігерія має широкий вихід до Гвінейської затоки. Безпосередніми сусідами цієї країни є: на півночі — Нігер, на заході — Бенін, на сході — Чад і Камерун. У цілому географічне положення Нігерії є середньо-сприятливим для п розвитку. Віддалені від океану частини мають набагато гірше географічне положення, ніж прибережні.

Державний устрій і форма правління. Нігерія — федеративна держава, президентська республіка. Глава держави й уряду — президент. Законодавча влада належить парламенту, який складається з 360 депутатів. Країна складається з 36 штатів і 1 столичного округу.

Природні умови та ресурси. У рельєфі Нігерії переважають рівнини та височини. Узбережжя низовинне, заболочене та вкрите мангровими лісами. Далі на північ рівнина стає все горбистіша, поступово піднімається, врешті-решт утворюючи плоскогір'я Джос і Баучі. Біля кордону з Камеруном у гірському масиві Адамава знаходиться г. Дімланд (2042 м). Це найвища точка країни.

На більшій частині території Нігерії панує екваторіальний клімат. Протягом року середні температури коливаються від +26 °С до +33 °С. Кількість опадів дуже зменшується від південного узбережжя на північний схід від 4000 мм до 500 мм. Це пов'язано з тим, що на узбережжі клімат впродовж цілого року вологий, а на північному сході спостерігається тривалий сухий сезон, коли дмуть вітри із Сахари.

Найбільшою річкою Нігерії є повноводний Нігер. Це велика судноплавна водна магістраль. Великих озер немає, за винятком прикордонного Чаду. Це озеро впродовж року, залежно від сухого та вологого періодів, то розливається, то різко зменшує свою площу.

У вологих південних районах країни багатий рослинний світ. Тут поширені густі екваторіальні ліси з цінними видами дерев, зокрема червоним деревом та олійною пальмою. Зі зменшенням опадів у північному напрямку ліси спочатку переходять у савану, а потім і в напівпустелю. Тваринний світ у густозаселеній Нігерії дуже винищений.

Основу мінеральних ресурсів Нігерії складають енергоносії та руди кольорових металів. Видобувають нафту (110 млн т), природний газ, кам'яне та буре вугілля. Значними є запаси залізної та титанової руд, олова, цинку, свинцю. Є родовища молібдену, вольфраму, цирконію, ніобію, урану тощо. Поширені родовища хімічної сировини (фосфорити, кухонна сіль) та будівельних матеріалів (азбест, вапняки, мармур).

Населення. Середня густота населення в Нігерії становить приблизно 150 осіб на 1 км2. Цей показник зменшується у північному напрямку. Народжуваність у країні одна з найвищих у світі та дорівнює 42%о. При смертності 13%о природний приріст становить 29%о. Сільське населення все ще переважає, однак частка міського населення швидко зростає та вже перевищила 44%. Етнічний і релігійний склад населення надзвичайно строкатий. Народи гауса, йоруба, ібо становлять близько 20% жителів країни, фульбе — 11, ібібіо — 6, канурі — 5, едо — 4% і т. д. Різноманітний релігійний склад населення: мусульмани-суніти становлять близько 50%, протестанти — 27, католики — 13, прихильники традиційних африканських вірувань — 10%.

Серед галузей промисловості виділяється гірничодобувна, що представлена насамперед нафтовидобуванням. Інші основні галузі добувної промисловості дають країні вугілля, уран, олово, сіль і фосфати. За видобутком урану Нігерія посідає п'яте місце у світі. Інший важливий сектор індустрії країни зайнятий переробкою сільськогосподарської сировини. Серед них виділяються бавовноочисні та текстильні підприємства. Зростає виробництво в цементній промисловості.

Транспорт. Транспортне забезпечення країни недостатнє. У Нігерії взагалі немає залізниць.

Громадський транспорт Нігерії в містах представлений, переважно, таксі та автобусами, а міжміські повідомлення здійснюються на звичайних автобусах і мікроавтобусах. Транспорт має фіксований тариф, але не має суворого розкладу маршрутів. Як правило, автобус вирушає із зупинки, у міру наповнюваності салону.

Жаркий клімат робить подорож в автобусі - справжнім випробуванням. Кондиціонери в автобусах або відсутні, або і зовсім не працюють, а сидіння часто бувають зламані. Загальну картину доповнює той факт, що, як правило, салони завжди переповнені, а при наявності грандіозних просторів Нігерії, подорож автобусом буває вкрай стомлюючої процедурою.

Що стосується авіасполучень, то в Нігерії знаходиться два найбільші аеропорти: Міжнародний аеропорт імені Муртали Мохаммеда та Міжнародний аеропорт Ннамді Азіківе, які виконують як міжнародні, так і внутрішні авіарейси.

У Нігерії, так само, функціонує залізниця. По залізниці перевозять не тільки пасажирів, але і всілякі вантажі, від вугілля, до арахісу. Не дивлячись на те, що залізниця вплітає чимало нігерійських міст, з портами, іноземним туристам настійно не рекомендується подорожувати на поїзді, так як це може бути вкрай не безпечно. Найкраще здійснювати перельоти між міст, або користуватися автобусами і таксі.

Культура. Історико-культурна спадщина небагата. Архітектурні об'єкти датуються XVI ст. Рівень соціального розвитку все ще низький. Письменних у країні трохи більше 50%. Менше половини населення має доступ до якісної питної води. Погана ситуація і з медичним обслуговуванням: на 6 тис. осіб припадає аж один лікар. Вражаючою є смертність дітей до 1 року — понад 85%. Короткою є також середня тривалість життя чоловіків і жінок, відповідно — 52 та 54 роки. Великі проблеми в Нігерії і з дотриманням прав людини. Ця держава має один з найвищих у світі рівнів злочинності та корумпованості.

Федеративна Республіка Нігерія визнала незалежність України 11 березня 1992 р. Підписання Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між двома державами відбулося 10 грудня 1992 р. Зовнішньоторговельний оборот між двома країнами постійно зростає з великим додатним сальдо для України.

Національна кухня. Однією з головних культур є ямс, а точніше коренеплоди даної рослини. З вигляду може здатися, що ямс дуже нагадує картоплю, однак, бульби ямсу набагато крупніше, і мають витягнутий вигляд. Цілі коренеплоди ніколи не використовують в їжу, ямс ріжуть на дрібні шматочки, висушують, а потім перемелюють на борошно, з якої, згодом, печуть коржики, оладки, здобу, і навіть каші. При приготуванні страв з м'яса, риби і морепродуктів нігерійці використовують велику кількість спецій, і готують страви гострими. Гострі спеції дозволяють довше зберегти готове м'ясо.

Туристи, що побували в Нігерії зможуть покуштувати цікаве блюдо - «Мойа-Мойа». Страва являє собою квасоляну запіканку, яка готується на основі яєць, квасолі, та копченої риби. «Моя моя» запікається в пальмових листках і в них же, подається на стіл.

У будь-якому кафе або барі можна буде спробувати закуску до пива - до слова, пиво в Нігерії є і імпортне, але можуть запропонувати і місцевого виробництва. Деякі сорти місцевого пива готують на основі бананів, і воно має вельми специфічний смак. Тим не менш, закуска до пива вельми достойна, у тому випадку, якщо ваш шлунок може впоратися з великою кількістю спецій. Суя - пивна закуска, являє собою тонко нарізані смужки яловичини, обсмажені на маслі в паніровці з великої кількості спецій, зокрема гострих.

Кава і чай в Нігерії досить непопулярні напої. У достатку їх можна знайти в туристичних зонах. Вважається, що найкраще спрагу втамовує слабкоалкогольне пиво. У пошані напій місцевого виробництва - «Gulda». Воно має тонкий аромат і досить приємний смак. Міцні алкогольні напої в Нігерії, так само, не популярні.

Туристу так само можуть запропонувати напій «Malta» і «Maltina», який, за своїми смаковими характеристиками нагадує квас.

Мінімальний термін оформлення візи - 2 дні. Термін дії візи на в'їзд - 90 днів. Безвізовий транзит не дозволяється.

Документи, необхідні для отримання візи:

1. Закордонний паспорт, дійсний не менше 6 місяців з моменту в'їзду в Нігерію.

2. 2 заповнені англійською мовою анкети.

3. 2 кольорові фотографії 3,5×4,5 на білому фоні.

4. Ділове / приватна / туристичне запрошення (в оригіналі або факсом)

Визначні місця:

1) Столиця Нігерії - Абуджа, дуже цікавий і красиве місто. Красу його в тому, що він оточений цікавим і красивим ландшафтом - Асо-Рок та Зума - Рок, які назвали воротами в Абдужу.

Асо-Рок - це великий гірський масив, який став невід'ємною частиною столиці Нігерії Абуджі, і розташувався на самому початку столиці. У перекладі назва скелі, означає - «Перемога». Щоб організувати екскурсію по скелі, необхідно брати особливий дозвіл. Самостійно це зробити неможливо. Коли - то навколо скелі існувала село, багато століть. А зараз тут прекрасне місто, гордість Нігерії. Жителів столиці, як і гору, називають народом перемоги. Навколо Асо-Рок, розташувалися усі основні будівлі Нігерії Справа в тому, що під самою скелею розташувалося оборонно - розвідувальне агентство. Отримавши потрібний дозвіл, ви зможете виконати дивну екскурсію. Кажуть, що навколо Асо-Рок, ходять різні легенди про чаклунство. На самій скелі нічого немає, жодних будівель. Вона дуже нагадує Улуру в Австрії. Але при її величному вигляді, так і хочеться залізти і підкорити її. Нагорі скелі, настільки спокійно, можливо усамітниться і відволіктися від галасливого міста. На вершині гори, вам відкриється чудова панорама. Ви зможете побачити всю красу столиці. Скала підноситься над містом, майже на пів - кілометра, і пригріває біля себе Національну церква, завод іграшок і Ботанічний Сад. А в самій скелі знаходяться печери, які раніше використовувалися для укриття ворогів, у часи племінних воєн, а зараз печера перетворилася на музей для туристів.

2) Національна мечеть Абуджа славиться своєю архітектурою і будовами, це місце шановане мусульманами Нігерії, тому основна маса жителів країни сповідують іслам. Мечеть молода, е будівництво було закінчено в кінці 20-го століття, що говорить про новизну архітектури та ландшафті розташування. Квадратне будову з чотирьох сторін обрамляють чудові висотні колони зі шпилями, як би підкреслюючи кордону самої будівлі і його величність перед парафіянами. Основний позолочений купол вінчає мечеть, а зелений ландшафт по периметру мечеті як би освіжає будівлю.

3) Національна церква Абуджа. Найбільш виділяється релігійний напрямок, яка набула поширення останнім часом є годіанство - нове, що створилося на основі декількох різних течій тисячолітніх релігій з сучасною трактуванням древніх постулатів. Національна церква Абуджа побудована для послідовників нового релігійного напряму в 2004 році. Після закінчення будівництва церква стала пам'яткою Нігерії за цікаве архітектурне рішення, і за духовну складову, важливу для віруючих, між якими в останні десятиліття загострилася внутрішня напруженість.Це будівля виконана в стилі, масивністю підкреслює міць ідеї і строгість призначення, але в оформленні, відповідному вимогам сучасності.

4) Національний музей Нігерії в Лагосі. Найдавніша держава у світі - Нігерія завжди споконвіку славилася своїми історичними фактами і музеями. Одним з них є Національний музей в Лагосі, його археологічні розкопки і знахідки датуються часом до нашої ери і представляють справжню цінність для держави. У ньому можна увіть всілякі скульптури древніх. Маски, які відображатимуть лики тих часів і всілякі експонати давнини. Безліч фрагментів підтверджують, що це частини людини або ремісничих справ древніх культур. Безліч фігурок знайдені і показані в музеї глядачеві, вони зліплені древніми з глини і називають їх нок, вони так само цінні, як і Нецке.

5) Озеро Чад. Озеро Чад найвідоміше і найбільше Водовмісні сховище в Африці, воно дрібне, але його наповнюваність і кордони постійно змінюються в залежності від випадання опадів і прилеглих водойм, які підживлюються від вод озера. Його розміри коливаються від 10 до 30 000 кілометрів, тут же і глибина змінюється від 3 до 12 метрів. Грунтові води допомагають озеру постійно оновлювати воду, її сольовий склад настільки різноманітний, що в самому озері вода може здаватися морський, а по окраїнах ближче до річок практично прісною. Замулюваність деяких ділянок озера залишає бажати кращого, але місцеві жителі вдало пересуваються по водам озера в пирогах і саморобних човнах.