V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

VІ. Домашнє завдання. Розповідати про історію відкриття Фосфору, Арсену, Цинку, Бісмуту.

Урок 5

Тема. Елементи повітря і води. Гідроген, Оксиген, Нітроген

Мета: ознайомити з історією відкриття хімічних елементів, їх символами, назвами, положенням у періодичній системі, поширеністю у природі; розвивати пізнавальну активність учнів, вміння аналізувати;

виховувати почуття колективізму під час роботи в групах.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форми та методи: групові форми роботи, Метод "Навчаючись - вчуся".

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва, додаткова література.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Американський психолог Дейл Карнегі у своїй книжці “Як завоювати друзів і впливати на людей “так описує цю емоцію : “Вона нічого не коштує , та багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не робить біднішими тих, хто її дарує .

Вона триває мить, а в пам”яті часом залишається назавжди . Ніхто не багатий настільки , щоб обійтися без неї, і немає такого бідняка , що став би від неї багатшим … Її неможливо купити , випросити, позичити чи вкрасти , бо сама по собі вона нічого не варта , поки її не віддали ! “

Ви здогадалися , про що йдеться? Тоді подаруйте її мені .

Так, це посмішка . Саме вона може залагодити конфлікт чи непорозуміння ; саме вона допомагає під час знайомства чи ділової зустрічі і просто підіймає настрій тим , хто її отримав , і тим , хто її подарував .

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Гра «Не спи». Постав плюс, якщо твердження вірне і мінус – якщо не вірне.

1. Відкритий Фосфор в 1669 р. алхіміком з Гамбурга

Х. Брандом.

2. Цинкові руди були відомі людям з сивої давнини.

3. Перший контакт людини з арсеном відбувся ще у 3 тис. до нашої ери.

4. Альбетрус Маґнуса вважають відкривачем арсену.

5. Назва Цинк походить від грец. «сильний», «мужній».

6. Згадки про бісмут відомі з 10 століття.

7. Бісмут вперекладі з німецького означає синя масса.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Інформаційне повідомлення:

а) історія Гідрогену

Виділення горючого газу при взаємодії кислот та металів спостерігали у XVI та XVII століттях на початку становлення хімії як науки. Відомий англійський фізик та хімік Г. Кавендіш у 1766 році досліджував цей газ та назвав його «горючим повітрям». При спаленні «горюче повітря» давало воду, але дотримання Кавендішом теорії флогістону завадило йому зробити правильні висновки. Французький хімік А. Лавуазьє разом із інженером Ж. Меньє, використовуючи спеціальні газометри, у 1783 р. здійснили синтез води, а згодом її аналіз, розклавши водяну пару розжареним залізом. Таким чином він встановив, що водень входить до складу води та може бути отриманий із неї. Лавуазьє дав назву hydrogene (від грец. ὕδωρ — вода та γενναω — народжую) — «той, що народжує воду». Українська назва елементу також відображає входження елементу до складу води. Російська назва «водород» — дослівний переклад латинської назви hydrogenium.

б) історія Оксигену

VIII ст. – китайський учений Мао - встановив наявність у повітрі газу, який підтримує дихання і горіння. Однак в Європі кисень відкрили майже через 1000. Великих успіхів у виділенні газів і вивченні їх властивостей досяг Джозеф Прістлі (1733 - 1804), протестантський священик, що захоплено займався хімією.

Поблизу Лідса (Англія), де він служив, знаходилася броварня, звідки можна було отримувати у великих кількостях "пов'язане повітря" (тепер ми знаємо, що це був карбон (ІV) оксид) для проведення дослідів. Прістлі виявив, що гази можуть розчинятися у воді, і спробував збирати їх не над водою, а над ртуттю. Так він зумів зібрати і вивчити оксид азоту, аміак, хлороводень, діоксид сірки (звичайно, це їх сучасні назви).

У 1774 Прістлі зробив найбільш важливе своє відкриття: він виділив газ, в якому речовини горіли особливо яскраво. Будучи прихильником теорії флогістона, він назвав цей газ "дефлогістрованим повітрям". Газ, відкритий Прістлі, здавався антиподом "флогістрованого повітря" (азоту), В "флогістрованому повітрі" миші вмирали, а в "дефлогістрованому" були вельми активним. (Потрібно зазначити, що властивості газу, виділеної Прістлі, ще в 1771 описав шведський хімік Карл Вільгельм Шеле (1742 - 1786), але його повідомлення по недбалості видавця друкується лише в 1777.) Великий французький хімік Антуан Лоран Лавуазье (1743 - 1794) відразу ж оцінив значення відкриття Прістлі. У 1775 він підготував статтю, де стверджував, що повітря не проста речовина, а суміш двох газів, одне з них "дефлогістроване повітря", яке сполучається з ржавіючими предметами, предметами що горять, переходить з руд в деревне вугілля і є необхідним для життя. Лавуазье назвав його oxygen, кисень, тобто "породжуючий кислоти".

в) історія Нітрогену

Нітроген, його проста речовина азот – безбарвний газ, без смаку і запаху. Один із самих поширених елементів і складає частину атмосфери. Слово «азот», запропонував французький хімік А. Лавуазьє в кінці ХVІІІ ст., що означає «безжиттєдайний». Саме так вважав Лавуазьє і Д. Резерфорд, який виділив цей газ раніше (1772р.) і опублікував дисертацію про неповноцінне повітря, яке не піддержує горіння і дихання.

Азот дійсно на відміну від кисню не піддержує дихання і горіння, але дихати чистим киснем людина не може.