V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

VІ. Домашнє завдання. Підготувати повідомлення на тему «Купрум,

Сульфур, Ферум, Аурум, Аргентум на службі людини. Особливості походження їх назв і символів».

Урок 3

Тема. Найдавніші хімічні елементи. Купрум, Сульфур, Ферум,

Аурум, Аргентум

Мета: ознайомити з історією відкриття найдавніших хімічних елементів, їх символами, назвами, положенням у періодичній системі та поширення у природі; продовжувати формувати інтерес до вивчення предмета.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форми та методи: Метод “Мікрофон”, групові форми роботи,

Метод "Навчаючись - вчуся".

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва, додаткова література.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Одного разу англійський письменник Джонатан Свіфт спитав свого слугу:

- Томе, що це означає? Чому мої чоботи не вичищені?

- Так ви ж збираєтесь гуляти сер, от я і подумав ,що вони знову забрудняться.

- Добре, сказав Свіфт, збирайся ,ти підеш зі мною.

- Але, я ще не снідав.

(Як ви думаєте, що відповів йому Свіфт?)

Отже розпочинати кожний наступний урок для вас повинно бути таким же звичним, як сніданок – це повинно стати потребою.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Метод “Мікрофон”.

Вчитель починає фразу, наприклад:

• Російська назва Сульфуру походить від слова «сіра», що означає …

• Аргентум називають " білим золотом " . Давньоєгипетська назва срібла " хад " (had чи hat) означає …

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Інформаційне повідомлення:

а) історія Купруму

Купрум бере своє походження від назви острова Кіпр, де у давнину існував широкий промисел мідних предметів, з античних часів служив для чеканення монет і медалей. Через низьку температуру плавлення мідь – один з перших металів який опанувала людина. Знайомство людини з Купрумом відноситься до більш раннього періоду ніж з Ферумом. Використання простої речовини Купруму – міді розпочалось у великій кількості, як навчились виплавляти бронзу ( сплав Сu і Sn). У давнину для обробки породи її нагрівали на багатті і швидко охолоджували, при цьому вона розтріскувалась. Щоб уникнути цього навколо багаття ставили стіни, які поступово робили вищі, що привело до створення шахтної печі.

Мідь сомородна

б) історія Сульфуру

Сульфур — незвичайний хімічний елемент. Ще на зорі цивілізації він ввійшов до міфів і священних обрядів. На Близькому Сході, а пізніше в християнській Європі сірку вважали речовиною пекла; запах палаючої сірки став ознакою диявола. Але елемент № 16 — це не тільки містика. Він брав участь у природних катаклізмах і біохімічних процесах, його вивчали хіміки й металурги, використо­вували лікарі, садівники, ткачі, сукновали, капелюшники. У наш час сірчана кислота стала однією з головних речовин хімічної промисловості. Деякі способи застосування сірки чисті, гуманні й шляхетні, інші мимоволі нагадують про диявола й нечисту силу. Що ж особливого в цьому шістнадцятому елементі, чому його згадують у творах містиків, художній літературі й навіть у Біблії?

Це пов'язано з поширенням Сульфуру в природі і його хімічними властивостями. Сульфуру дуже багато в земній корі — 0,05 % за вагою. Подекуди в Середземномор'ї і на Близькому Сході сірки повнісінько в ґрунті в самородному вигляді. Сірка (жовтий камінь) там зазвичай утворювалася при відновленні сульфатів бактеріями. Особливо багато жовтого каменю було на Сицилії, там його добувають із давнини до наших днів. Домішки бітумів, карбонатів, сульфатів, глини іноді надавали йому незвичайного кольору, аж до червоного, бурого і чорного. Поблизу від вулканів зустрічаються жовті натіки, кірки й кристали сірки. Елемент виривався з надр у вигляді сірководню, при окислюванні якого виділявся у вільному вигляді. Жителі Апеннін і Балкан, Малої Азії і Близько­го Сходу добре знали про ядучі випаровування, що виходили із землі в де­яких місцях. їх можна було, наприклад, спостерігати поблизу Неаполя, де розташовані Флегрейські поля — накопичення валів, тріщин, провалів. Часом їх застеляють дим і сірчистий газ. Вважалося, що там олімпійські боги боролися з гігантами. Сульфур також входить до складу нафти, асфальту, бітуму. При горінні цих речовин поширювався характерний запах, за яким безпомилково впізнавали сірку. До речі, усупереч поширеній думці, пахне не сам Сульфур, а його сполуки: сірчи­стий газ, сірководні й меркаптани, відомі своїм смородом. У вологому повітрі здрібнена сірка окислюється й перетворюється на сірчистий газ. Саме його мали на увазі, коли говорили про запах сірки. В історії стосунків сірки й людей були темні сторінки. Виділяючись із вулканів і вулканічних тріщин, сульфур оксид, або сірководень, траплялося, вбивав тисячі нещасливих. Це трапилося з давньогрецьким ученим Плінієм Старшим, що загинув під час виверження Везувію, і з безліччю інших людей. Багато шкоди завдавали домішки сірки: псували метали, знижуючи їхню міцність. І тому з давнини до наших днів одне з головних завдань металургів — очистити руду від домішок сірки.

Сірка самородна

в) історія Феруму

Ферум можна назвати головним металом нашого часу. Цей хімічний елемент дуже добре досліджений. Але вчені не знають ким і коли був відкритий, тому що надзвичайно давно це було. Використовувати залізні предмети людина почала ще на початку І тисячоліття до н. е. Металургія заліза на території Європи і Азії почала розвиватися ще в ІХ-VІІ в. до н. е. Перше залізо, яке потрапило в руки людини, було, мабуть, неземного походження. Кожного року на нашу Землю падає більше тисячі метеоритів, частина їх – залізні, які складаються основному з нікелистого заліза. Самий більший із знайдених залізних метеоритів важить біля 60 т. Він знайдений в 1920 р. в Африці. У «небесного » заліза є одна важлива технічна особливість: у нагрітому вигляді метал не піддається куванню. Зброя з «небесного» металу довгий час залишалася надзвичайною рідкою і дорогоцінною.

г) історія Ауруму

Золото - одне із семи металів давнини. Зазвичай вважають, що золото було першим металом, з яким познайомилась людина ще за доби кам'яного віку, завдяки одній його особливості - поширенню в самородному стані. Особливі властивості золота - тяжкість, блиск, гнучкість, тягучість пояснюють чому почали використовувати від самих найдавніших часів, головним чином заради виготовлення прикрас і зброї. Золоті предмети різного призначення знайдено археологами в культурних шарах, які відносяться до епохи неоліту. У III і II тисячоліттях до н. е. золото було вже поширене в Єгипті, Месопотамії, Індії, Китаї. Золото, з яких зроблено найдавніші прикраси, нечисте, у ньому вміщені значні домішки срібла, міді інших металів. Лише VI ст. до н. е. в Єгипті з'явилося практично чисте золото (99,8%).

Золото самородне

д) історія Аргентуму

Аргентум став відомий значно пізніше золота, хоча і вона теж зустрічається іноді у самородному стані. У Єгипті археологами знайдено срібні прикраси, що стосуються ще 5000 - 3400 до н. е. Проте незалежності до середини II тисячоліття до н. е. срібло було великою рідкістю, і цінувалося дорожче золота. Припускають, що давньоєгипетське срібло було привізним з Сирії. Найдавніші срібні предмети в Єгипті та інших країнах Західної Азії, як правило, містять золото (від 1 до 38%); їх, мабуть, виготовляли з природних сплавів. Можливо, ця обставина дала привід називати срібло " білим золотом ". Давньоєгипетське назва срібла " хад " (had чи hat) означає " біле ".

Злиток срібла