Застосування

Завдяки унікальним властивостям ртуть застосовується в металургії, хімічній промисловості, гальванічних елементах, гальванотехніці, медицині, сільському господарстві та багатьох інших галузях.

• Особливо велике значення має ртуть в лабораторній практиці. Вона застосовується в термометрах, манометрах, всіляких регулювальних пристроях і затворах. У лабораторії використовується електроліз з ртутним катодом, колонки з амальгованими металами, каломельний електрод порівняння і ртутно-кадмієвий елемент Вестона.

• Завдяки ртуті виник один із самих зручних і чутливих методів хімічного аналізу - полярографія. Ртуть застосовують для дослідження пористої структури вугілля, силікагелів та інших матеріалів.

• У вакуумній техніці. Ртутний дифузійний насос незамінний для створення глибокого вакууму (10-13 мм. рт. ст.). Він застосовується в мас-спектрометрах, прискорювачах частинок, установках, які використовують фотоемісію або імітують умови космічного вакууму.

• В медицині. Ртуть - один з найсильніших антисептиків. Раніше лікарі часто користувалися рушниками, змоченими розчином сулеми HgCl₂ - з метою дезінфекції. Застосовуються також мазі на основі сполук ртуті. У Ярослава Гашека описаний епізод, коли його улюблений поручик Лукаш заразився лишаєм, і Гашек вилікував поручика ртутної маззю, в результаті чого отримав медаль «За хоробрість». У ряді країн каломель Hg2Cl₂ досі використовують як проносний засіб.

Біологічна роль

Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні. З попаданням до організму людини через органи дихання, ртуть акумулюється та залишається там на все життя. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м³ викликає гостре отруєння організму людини. Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабкість, головний біль та підвищується температура; згодом - болі в животі, розлад шлунку, хворіють ясна. Ртуть уражає нервову систему.

Демеркуризація

При розливі ртуті (в т.ч. й з розбитого термометра) прийнято такий порядок дій:

• Організувати провітрювання.

• Стороннім покинути приміщення й обмежити туди доступ.

• Зібрати ртуть механічно (ганчіркою змоченою в олії).

• Не застосовуйте пилосос (інакше його доведеться викинути).

• Консультацію можна отримати телефоном у пожежників (служби порятунку).

• Обробити підлогу чи місце де розлилась ртуть розчином перманганату калію. (марганцівка) з розрахунку двох грамів перманганату калію на 1 літр води.

• Ртуть з медичних термометрів при попаданні в організм через органи шлунково-кишкового тракту не становить небезпеки, бо токсичні лише солі ртуті.

ІV. Рефлексія.

Вправа « Навчаючись вчуся»

Учні діляться на три групи, які отримують завдання, вивчають його користуючись довідковою літературою та підручником, наочністю. Після вивчення групи обмінюються інформацією.

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

VІ. Домашнє завдання. Підготуватись до презентації результатів проектної діяльності.

Урок 17

Тема. Значення металів у житті людини

Захист поектів

Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів про історію відкриття хімічних елементів та їх значення; уміння порівнювати, аналізувати, робити висновки; виховувати в учнів почуття толерантності, уміння працювати самостійно.

Тип уроку: коригування і систематизація знань, навичок і вмінь.

Форми та методи: проектна діяльність.

Обладнання: зразки металів, портрети вчених.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Вправа «Графічне зображення настрою».

Вчитель пропонує учням зобразити свій настрій графічно. В кінці уроку повертаємось до цієї вправи.

ІІ. Узагальнення вивченого матеріалу.

Запитання до учнів:

• Яке значення заліза?

• Яке значення міді?

• Де використовують «крилатий» метал?

• Де використовують метал царів?

• Яке значення має «срібна вода»?

ІІІ. Презентація результатів проектної діяльності.

ІV. Оцінювання результатів проектної діяльності.

V. Домашнє завдання. Написати міні-твір на тему: «Професія майбутнього».

Література

1. Трифонов Д.Н. Как были открыты химические элементы. – Москва: Просвещение, 1980.

2. Крицман В.А., Энциклопедический словарь юного химика – Москва: Педагогика, 1982.

3. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т./ За ред. В.С. Білецького. – Донецьк: «Донбас», 2004.

4. Агабаньянц Е. У країні вуглецю й кремнію. – Київ: Веселка, 1978.

5. Щукіна М.В. Загальні відомості про метали. – Харків: Основа, 2004.

6. Базелюк І.І., Величко Л.П. Довідкові матеріали з хімії. – Ірпінь: Перун, 1998.

7. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О.І.Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. – К.: А.С.К., 2003.

76