Історія

Срібло стало відоме значно пізніше ніж золото, через те що в чистому вигляді зустрічається в природі дуже рідко. Грецькі хроніки приписують відкриття срібла греку Еаку близько 1300 до н. е. Назва аргентум походить від санскритського слова «аргенос» — ясний. В деяких мовах назва срібла водночас означає гроші, наприклад фр. argent. Від слова аргентум походить назва країни Аргентина.

У природі зустрічається у вигляді самородного срібла і у вигляді сполук із сіркою, арсеном, стибієм та хлором у таких рудах, як аргентит Ag₂S, рогове срібло AgCl та піраргірит Ag₃SbS₃, кераргітит.

Сріблом користувались більшість царів, користувались і користуються срібним посудом, через те що срібло віддає свої йони. Срібло використовують для покриття контактів радіотехнічних виробів, у срібно-цинкових акумуляторах. Сплави срібла є матеріалом у виробництві ювелірних виробів.

Богиня Мінерва на срібній тарілці 1-го ст. до Р. Х.

Сплави срібла служать для виробництва домашнього начиння, срібних монет, підшипникових матеріалів (у авіамоторах), електричних контактах, реле тощо. Понад 30% всього срібла до недавнього часу використовувалося для фотографій. Однак в останні роки попит на традиційні фотоматеріали зменшився в зв'язку з розвитком цифрової фотографії. Каталітичні властивості срібла роблять його ідеальним каталізатором в реакціях окиснення.

Як монетний матеріал застосовується з початку 6 ст. д.н. е., тепер — як правило, для ювілейних монет та медалей, якими зазвичай нагороджують спортсменів за друге місце в спортивних змаганнях. Монети й ювелірні вироби виготоволяють не з чистого срібла, а із стерлінгового срібла — сплаву срібла з міддю, в якому доля срібла складає 92,5%. Таке срібло твердіше й не так швидко зношується.

Медичні застосування

Йони срібла та його сполуки токсичні для деяких бактерій, вірусів, водоростей та грибів, що типово для важких металів, таких як ртуть та свинець, однак для срібла не характерна токсичність для людського організму, яка зазвичай асоціюється з цими важкими металами. Срібло вбиває численні мікроби, але тестування й стандартизація продуктів із вмістом срібла складні. Гіппократ, батько сучасної медицини, писав, що срібло має цілющі властивості при лікуванні захворювань та їхньому запобіганні. Фінікійці зберігали воду, вино й оцет у срібних бутлях, щоб запобігти псуванню. На початку 1900-х років люди клали в пляшки з молоком срібні монети з метою зберегти свіжість. Бактеріоцидні властивості срібла збільшують цінність срібного посуду й біжутерії. Причина бактеріоцидних властивостей срібла досі незрозуміла, хоча існують певні теорії.

Сполуки срібла використовувалися для запобігання інфекціям у Першій світовій війні, коли антибіотики ще не були відомі. Стандартно вживався розчин нітрату срібла (ляпісу), на заміну якому прийшла сульфадіазинова мазь. В останні роки випробовуються бинти зі срібними волокнами, хоча ефективність такого засобу ще остаточно не доведена. Серед інших продуктів, які використовують срібло та його йони, — пральні машини, туалетні сидіння, скло з вмістом срібла та інші.