2.Інформаційне повідомлення:

а) Символи хімічних елементів

Усі хімічні елементи позначають спеціальними символами - однією або двома латинськими літерами, причому перша літера завжди велика, а друга мала. Наприклад, Гідроген позначають символом H, Сульфур— символом S, Ферум — символом Fe, Оксиген — символом O і т. д. Сучасні символи хімічних елементів були введені в хімію на початку XIX ст.

Кожний хімічний символ означає, по-перше, назву елементу, по-друге, при записах формул хімічних реакцій — один атом цього елементу. Хімічні символи служать також для складання хімічних формул речовин.

Хімічний елемент має назву, що склалася історично. Системою найменувань хімічних сполук опікується Міжнародний союз фундаментальної та прикладної хімії (IUPAC). З метою уніфікації хімічних назв IUPAC розробив рекомендації латинізованих назв хімічних елементів, затверджений в Україні ДСТУ 2439-94. Визначені цим стандартом назви повинні вживатися в науковій літературі. Таким чином, деякі з хімічних елементів мають дві назви - латинізовану та історичну, українську. Наприклад, назва Гідроґен є науковою назвою водню, Арсен є науковою назвою миш'яку.

б) Особливості походження назв

Назву хімічному елементу «Гідраргірум», дав грецький лікар Діоскорид (I ст. до Р.Х.), означає в перекладі «срібна вода», тому що даний метал мав срібний колір і перебував у рідкому агрегатному стані.

Клапрот назвав новий метал ураном (Uranium) через те, що дослідження цього металу майже збіглася у часі з відкриттям планети Уран (1781).

У 1775 Лавуазьє прийшов до висновку, що звичайне повітря

складається з двох газів - газу, необхідного для подиху і

підтримуючого горіння, і газу "протилежного характеру" - азоту.

Лавуазьє назвав підтримуючий горіння газ oxygene - "утворюючий

кислоти" (від грецьк. oxys - кислий і gennao - народжую; звідси і

російська назва "кисень").

Вавилонська назва золота - хурэ - шу (hurasu) має віддалену схожість із давньогрецьким словом (хризос), що зустрічається переважають у всіх найдавніших літературних пам'ятках. Можливо, це слово відбивається від назви місцевості, звідки могло надходити золото. Давньоіндійське ayas (золото) пізніше вживалося іншими мовами для позначення міді, що служить зазначенням розповсюдження у минулому підробленого золота. З часів золото зіставлялося з сонцем, називалося сонячним металом чи навіть сонцем (Sol). Зустрічається безліч назв золота, зазвичай зашифрованих: зарас (zaras), трикор (tricor), сіль (Sol), сонце (Sonir), секур (secur), сениор (senior) тощо. Частина має арабське походження, наприклад al-bahag (радість), ras (голова, принцип), diya (світло), alam (мир). Латинська(русское) назва золота аурум (Aurum, древнє ausom) означає " жовте " . Слово це добре зіставляється із давньоримським aurora чи ausosa (ранкова зоря, східна країна, схід). На думку Шрьодера, слово золото в народів Середньої Європи теж означає жовтий: на німецькій мові - gulth, gelo, gelva, на литовському - geltas, на слов'янському - золото, фінською - kulda. В окремих сибірських народів золото називається алтун. Така різноманітність назв золота свідчить про повсюдне знайомство з ним різних древніх народів та племен.

Рэлей і Рамзай встановили, що у азоті повітря дійсно є ще домішка невідомого газу, тяжчого, ніж азот, і дуже інертного хімічно. Коли вони виступили з публічним повідомленням про своє відкриття, це приголомшуюче враження багатьом здавалося неймовірним, щоб учені виконали тисячі аналізів повітря, прогледіли його складову частину, ще й таку помітну – майже відсоток!

13 серпня 1894 р., аргон і одержав своє ім'я, що у перекладі із грецької

означає «недіяльний».

ІV. Узагальнення й систематизація знань

Скласти кросворди на теми:

І група – «Хімічні елементи на службі людини».

ІІ група – «Особливості походження назв і символів».