Історія міді.

Відома з глибокої давнини, з античних часів служила для чеканення монет і медалей.

Мідь - червоний ковкий метал, має відмінні механічні характеристики: велику в’язкість й тягучість, стійкий проти корозії, піддається формуванню без нагрівання. У природі зустрічається головним чином у сполуках із сіркою (мідний колчедан CuFe₂S, мідний блиск CuS та ін.), рідше у самородковому вигляді. Дає два типи окисів: закис Cu₂O та окис CuO, відповідно, утворюютсья два типи солей.

Символ Міді в алхімії

Латинська назва міді: купрум бере своє походження від назви острова Кіпр, де у давнину існував широкий промисел мідних предметів.

Відомо 170-200 мінералів міді, але промислове значення мають близько 20. До них належать: самородна мідь Cu (92%), халькопірит CuFeS₂ (34,6%), борніт Cu₅FeS₄(63,3%), кубаніт CuFe₂S₃ (22 24%), халькозин Cu₂S (79,9%), ковелін CuS (66,5%). Сульфіди міді (халькопірит, халькозин, борніт) є найголовнішими в її рудах; підлегле значення мають сульфосолі (бляклі руди) і сульфоарсеніди (енаргіт); ще менше – оксиди, карбонати і силікати (див. мідні руди).

Самородна мідь

Мідь отримують з мідних, мідно-молібденових, мідно-нікелевих і поліметалічних руд. Заводи випускають чорнову (99%), рафіновану (99,6%) і електролітичну мідь (99,95%). Найбільше міді добувають у Чилі. На долю цієї країни припадає третина світового виробництва. Далі за видобутком йдуть США, Індонезія та Перу.

Застосування.

Мідь використовують з бронзового віку, часові рами якого оцінюються від 4 тис. до 1 тис. років до н.е. Зокрема, в Україні виявлені старі Картамиські мідні копальні на Луганщині, які датуються XVI ст. до н.е.

Сучасне широке застосування міді пов’язане з її високою електропровідністю, хімічною стійкістю, пластичністю і здатністю утворювати сплави з багатьма металами: оловом (бронза), цинком (латунь), нікелем (мельхіор) і ін. Мідь використовується в різних галузях промисловості: електротехнічній (50%), машинобудуванні (25%), будівельній, харчовій і хімічній (25%) галузях.

Використовується у чистому вигляді у електротехніці, вирізняється високою електро- і теплопровідністю. У сплавах з оловом і цинком – бронза і латунь, дюралюмін – також має широке застосування. У монетній справі з часів античності мідь використовувалась у складі сплавів (лігатур), які отримали особливого поширення у новітню добу: мідь-цинк-олово, мідь-алюміній, мідь-нікель, бронза, латунь, мельхіор.

Литі мідні злитки античної Греції та Риму представляють інтерес для нумізматики. Мідні монети, що чеканились як еквівалент срібним, мали особливо великі розміри та вагу, як, наприклад шведські мідні дошки-плоти чи мідні гроші. З появою розмінної монети мідні монети пристосувались до потреб грошового обігу.

Біологічна роль.

Багата на мідь їжа: устриці, печінка корів або овець, бразильські горіхи, какао і чорний перець. До непоганих джерел міді належать також омари. горіхи, соняшникове насіння, зелені маслини, авокадо, пшеничні висівки.

Мідь - важливий елемент для всіх рослин і тварин. В основному мідь міститься в крові в складі білків плазми, які називаються церулоплазмінами. Поглинаючись в кишечнику мідь переноситься до печінки завдяки зв'язку із альбуміном.

ІV. Рефлексія.

Вправа “Ти – мені , я – тобі “ .( Учитель ставить запитання, називаючи учня , що відповідатиме. Учень , який відповів має право поставити запитання і назвати того , хто відповідатиме після нього . Вправа триває до тих пір , поки не будуть повторені основні ключові питання.)