- •Завдання вивчення історії України у внз та специфіка її соціально-політичного аспекту.
- •6. Етноніми "Русь" і "Україна".
- •7. Роль християнства в соціально-політичній еволюції Русі.
- •8. Проблеми походження, суспільного устрою і розпаду Русі в історичній науці.
- •9. Проблема руської народності. Русь в етнополітичній історії України та інших східнослов'янських народів.
- •13. Козацтво й Запорізька Січ – осередки формування українського народу, його державності.
- •15. Політика п.Сагайдачного та її історичне значення.
- •18. Велика Руїна і поділ України в другій половині xvіі ст.
- •19. Гетьман і.Мазепа в історії України.
- •22. Малоросійська політика російського царизму xvііі–хіх ст. Та формування української нації.
- •25. Кирило-Мефодіївське товариство 1846–1847 рр. І його роль в українському національно-визвольному русі.
- •29. М.Міхновський і формування ідеології українського націоналізму.
- •32. Державна дума Росії 1906–1916 рр. І українці в ній.
- •33. Столипінська політика та її наслідки для України.
- •34. Лютнева загальноросійська революція 1917 р. Та політичні альтернативи її розвитку. Багатовладдя в Україні.
- •35. Загострення загальної кризи Російської імперії влітку–восени 1917 р. І її особливості в Україні. Жовтнева загальноросійська революція 1917 р. Та Україна.
- •36. Гетьманство п.Скоропадського і проблема демократії, диктатури, анархії та монархії в політичній боротьбі.
- •39. Більшовицька політика в Україні 1919–1920 рр. Та перемога радянської влади в Україні.
- •40. Історична роль м.Грушевського, в.Винниченка, с.Петлюри, н.Махна.
- •41. Нова економічна політика більшовиків і роль в.Леніна в історії України.
- •42. Обставини вступу усрр до срср у 1922 р. Національна теорія і політика більшовиків та їх втілення в "українізації".
- •44. Проблема індустріалізації в 20-их рр. Та її розв'язання в 1929–1939 рр.
- •48. Українське питання в міжнародній політиці напередодні і на початку Другої світової війни. Возз'єднання українських земель. Сталінська політика на заході України.
- •49. Україна та оун в агресивних планах фашистського керівництва Німеччини. Ідеологія й політика оун 1939–1941 рр.
- •51. Фашистський окупаційний режим в Україні 1941–1944 рр.
- •52. Форми антифашистського опору народу України в 1941–1944 рр.
- •54. Характер війни 1941–1945 рр. Для українського народу. Евакуація й оборонні бої Червоної Армії в 1941–1942 рр. В Україні та їх значення в ході війни.
- •56. "Холодна війна" як фактор післявоєнного розвитку України в складі срср.
- •57. Радянізація західних областей України в 40-50-х рр. Ліквідація греко-католицької церкви та її наслідки.
- •58. Початок реформування сталінського тоталітаризму. Розвиток України в період хрущовських реформ. Історична роль м.Хрущова.
- •60. Україна в умовах суспільно-політичного застою в срср. Дисидентський рух. Роль л.Брежнєва в історії України.
- •62. Історичні обставини розпаду срср і здобуття Україною державної незалежності в 1991 p.
- •65. Незалежна Україна в міжнародних відносинах.
- •66. Вибори Призедента України 2004 р. "Помаранчева революція".
25. Кирило-Мефодіївське товариство 1846–1847 рр. І його роль в українському національно-визвольному русі.
В таких умовах на початку 1846 р. в Києві було утворено справжню нелегальну українську політичну організацію — Кирило-Мефодіївське товариство (братство), назване на честь відомих слов'янських просвітителів Кирила та Мефодія. Серед засновників були вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-губернаторства Микола Гулак і професор Київського університету Микола Костомаров. Активну участь у діяльності товариства брали Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш та ін. Головною метою товариство проголошувало боротьбу проти кріпацтва та національне визволення українського народу.
Програму діяльності Товариства було викладено в історико-публіцистичному творі "Книга буття українського народу", або "Закон Божий". У ньому викладено 109 положень релігійно-навчального та історико-публіцистичного характеру. Здебільшого їх зміст стосується подій всесвітньої та вітчизняної історії.
Свою практичну діяльність кирило-мефодіївці зосередили на науково-освітній ниві. "Братчики" збирали кошти на видання популярних книжок, складали проекти запровадження в Україні мережі початкових навчальних закладів, укладали шкільні підручники. Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохи більше року. Весною 1847 р. царські власті заарештували 12 постійних членів товариства і відправили до Петербурга. Усіх учасників Кирило-Мефодіївського товариства було заслано до різних місць Російської імперії. Найтяжче покарали Шевченка, бо при арешті знайшли рукописи його антицарських та антикріпосницьких творів. Його заслали на 10 років рядовим солдатом у малозаселені тоді оренбурзькі степи з найсуворішою забороною царя хоч що-небудь писати й малювати. Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби; братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала прикладом для його наступників.
29. М.Міхновський і формування ідеології українського націоналізму.
Міхновський Микола Іванович (1873—1924) — діяч національно-визвольного руху.
Базовими принципами «Самостійна Україна» були патріотизм, радикалізм та безкомпромісність. Це не є повноцінною програмою політичної партії, оскільки не дає відповіді на питання про основні напрями діяльності, соціальну базу тощо. Проте цей пристрасний маніфест містить принципово важливі орієнтири:
1) визначає мету партії — створення політично незалежної української держави
2) вказує на нового лідера національного руху — інтелігенцію третьої хвилі, яка служить своєму народові
3) розкриває спосіб досягнення поставленої мети
4) конкретизує основні принципи боротьби
5) закликає до розмежування з представниками поміркованого крила національного руху
Брошура М. Міхновського недовго виконувала роль основного програмного документа РУП. Згодом вона стала своєрідним лакмусовим папірцем для політичного самовизначення та розмежування в цій організації. Більшій частині рупівців не імпонували нетолерантність, категоричність, радикалізм, ставка на силові методи вирішення національного питання, якими пройняті сторінки «Самостійної України». Проте М. Міхновський та його прибічники твердо стояли на платформі цього документа. Це призвело до першого розколу в РУП та утворення 1902 р. міхновцями Української національної партії (УНП).