65. Незалежна Україна в міжнародних відносинах.

Зовнішню політику України визначає збалансованість, передбачуваність і виваженість. Говорячи про основні напрямки зовнішньої політики України варто виділити стратегічні напрями:

• європейська інтеграція;

• розвиток стратегічного співробітництва з Російською Федерацією;

• розвиток стратегічного співробітництва зі Сполученими Штатами Америки;

• розвиток взаємовигідного співробітництва із сусідніми й іншими країнами.

Ці стратегічні напрями, безумовно, доповнюються розвитком відносин з іншими напрямами, що становлять інтерес для держави.

У плані розвитку регіонального співробітництва активно реалізується позиція України щодо Співдружності Незалежних Держав.

Глави держав-учасниць СНД прийняли стратегію реформування Співдружності саме на тих засадах, що їх запропонувала Україна.

І в цьому зв’язку особливий наголос було зроблено на реалізації ідеї створення зони вільної торгівлі.

Про активну регіональну позицію України свідчить також активізація діяльності в рамках об’єднання ГУУАМ (Грузія, Узбекистан, Україна, Азербайджан, Молдова). У рамках ГУУАМ створений інститут національних координаторів від країн учасниць, що регулярно проводять свої засідання по черзі в кожній із країн.

З ініціативи України нині здійснюють кроки з метою подальшої структуризації консультативного форуму.

Важливу роль відіграє Україна у миротворчих процесах. Як одна з держав-засновників Організації Об’єднаних Націй вона надає виняткового значення діяльності ООН з підтримки світу і безпеки на всій земній кулі, розглядаючи участь у цій діяльності як важливий фактор своєї зовнішньої політики. Представники України входять до складу 7 із 17 діючих операцій ООН з підтримки миру.

Починаючи з липня 1992 р. держава зробила відчутний внесок у миротворчі операції ООН. Упродовж 11 років у них взяли участь понад 12 тисяч військовослужбовців Збройних сил і близько 200 працівників органів внутрішніх справ України. Вони виконували почесну миротворчу місію в Анголі, Ґватемалі, Боснії і Г ерцеґовині, Македонії, Таджикистані, Хорватії. На жаль, за роки участі України в операціях з підтримки миру загинуло 19 військовослужбовців і близько 60 дістали поранення.

Сьогодні країна націлена на реалізацію трьох самодостатніх, магістральних і взаємодоповнювальних векторів зовнішньої політики, а саме: європейський вибір, стратегічне партнерство з Російською Федерацією, стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами Америки.

Процес міжнародної економічної інтеграції України має певні особливості. По-перше, наша держава ще не визначилась повною мірою з основними напрямами і механізмом структурної перебудови економіки. Критерії цього процесу повинні вироблятися з врахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання, а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України. По-друге, дуже гостро стоять питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, які необхідно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння на світовому ринку. По-третє, існують певні суперечності регіонального характеру, усунення яких можливе тільки на довгострокових договірних засадах шляхом активного включення до інтеграційних процесів з визначенням глобальних національних пріоритетів та їх збалансуванням з іншими, що існують у світовому економічному просторі. По-четверте, спроби активного спілкування та діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України до світового ринку і оновлення економіки - поки що спричиняють неадекватну реакцію широких кіл української громадськості, оскільки досі чітко не визначено орієнтири нашої держави ні в розвитку її внутрішньої економіки, ні в пошуках її майбутнього місця в світовому господарстві.

Проблема економічної інтеграції для України є однією з першочергових, а враховуючи те, що Україна - одна з найбільших європейських держав, то для неї особливо важливою є інтеграція саме з країнами Європи і, в першу чергу, з країнами-членами Європейського Союзу.

Країни-члени ЄС чітко та урочисто висловили в своїй Спільній Пропозиції у листопаді 1994 року намір підтримувати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України. ЄС запропонував реальну підтримку Україні шляхом передачі ноу-хау в рамках своєї програми TACIS, створюючи основу для цієї діяльності, він розпочав переговори для створення рамок, Угоди про партнерство та співробітництво, націлених на посилення діалогу та забезпечення рівноправного партнерства фактично у всіх сферах потенційного співробітництва.

Фактором розвитку процесу інтегрування України з ЄС є зовнішньоекономічна політика держави, весь комплекс проблем щодо створення договірного простору та забезпечення національної безпеки, розвитку усіх форм зовнішньоекономічного співробітництва, орієнтації на глобальні зміни та тенденції - це може призвести до позитивних змін у становищі України в Європейському просторі.

У процесі інтегрування України в ЄС особливого значення набуває проблема залучення іноземних інвестицій, вирішенню якої сприяє поліпшення інвестиційного клімату в країні, зумовлене дією макроекономічних факторів.

За останні роки Україна поступово формувала і уточнювала свою стратегію вступу в перспективі у Європейський Союз. Однак на підготовчому етапі та довгому шляху у напрямі інтеграції до ЄС попереду чекає велика робота з структурної перебудови економіки, реформування власності, здійснення макроекономічної стабілізації, форсуванню економічного росту, демократизації суспільства, проведення належної судової реформи. Необхідно досягти тих високих макроекономічних стандартів, які склались в економіці країн Західної Європи.