Розташування основних видів на кресленні. Розрізи. Класифікація, правила оформлення, позначення та розміщення розрізів

[1] Є.А. Антонович, Я.В..Василишин, В.А.Шпільчак Креслення

[2] В.В.Ванін, А.В.Бліок, Г.О.Гнітецька Оформлення конструкторської документації

[3] А.М.Хаскін. Креслення

ГОСТ2.305-2008 Изображения: виды, разрезы, сечения

ДСТУ ISO 128-30:2005 Основні положення про види

ДСТУ ISO 128-50:2005 Основні положення про зображення розрізів і перерізів

[1] с. 87-94 _ Види, розрізи, перерізи

[1] с.14 – Шрифти

[1] с. 16 – Основний напис

[1] с. 19-27 _ Нанесення розмірів

Будь-яке креслення виробу має забезпечувати найбільш повну інформацію щодо його форм, розмірів і даних, які необхідні для виготовлення і контролю.

Зображення на рисунку, в залежності від їх змісту, поділяються на види, розрізи, перерізи. Кількість видів, розрізів і перерізів повинна бути найменшою, але достатньою для повної уяви про зображуваний предмет.

За головні площини проекцій приймають шість граней куба, які суміщуються з площиною.

1-вигляд спереду (головний вигляд);

2-вигляд зверху;

3-вигляд зліва;

4-вигляд справа;

5-вигляд знизу;

6-вигляд ззаду

Зображення на фронтальній площині проекцій приймають за головне. Предмет розміщують відносно фронтальної площини так, щоб зображення на ній давало найповніше уявлення про форму і розміри предмета.

Вигляд - зображення видимої частини предмета, що повернена до спостерігача. На виглядах можна показувати і невидимі частини предмета за допомогою штрихових ліній.

Дві проекції предмета (горизонтальна і фронтальна) досить повно та однозначно визначають на кресленнях форму бага­тьох предметів. Але не всіх. На рисунку показано дві проекції, які відповідають одночасно кільком предметам.

Класифікують вигляди: основні, додаткові, місцеві.

Додатковий вигляд застосовують, коли якусь частину виробу не можна показати на жодному з основних виглядів, щоб не спотворити її форму та розміри. Вигляди, які дістають при роекціюванні предмета на площини, непаралельні жодній з основних площин проекцій, називаються додатковими.

Зображення окремого певного місця поверхні предмета або порівняно невеликого елемента поверхні називається місцевим виглядом.

Його дістають при проекціюванні як на одну із основних, так і додаткових площин проекцій.

Дві проекції предмета (горизонтальна і фронтальна) досить повно та однозначно визначають на кресленнях форму бага­тьох предметів. Але не всіх. На рисунку показано дві проекції, які відповідають одночасно кільком предметам.

Розрізом називається зображення предмета, уявно розсіченого лінією або кількома площинами.

Частина предмета, яка знаходиться між спостерігачем і січною площиною, умовно видаляється. На розрізі показують те, що знаходиться у січній площині і що розташовано за нею. Розрізи використовують для того, щоб виявити невидимі поверхні

деталі. Складні розрізи виконуються декількома січними площинами і поділяються на: а)ступінчасті - січні площини паралельні б) ламані - січні площини перетинаються.