Міністерство охорони здоров’я України
Запорізький державний медичний університет
Кафедра суспільних дисциплін
Реферат на тему:
«Західноукраїнські землі у 20-30-ті рр. ХХ ст.»
Запоріжжя, 2017р.
Зміст
Вступ
Розділ І. Політичне та соціально-економічне становище краю.
Українські землі у складі Румунії.
Українські землі у складі Чехословаччини.
Українські землі у складі Польщі.
Розділ ІІ. Партії та та національно-визвольна боротьба в Західній Україні.
2.1 Діяльність політичних організацій на Західній Україні.
2.2 Національно-визвольна боротьба на Західній Україні.
Висновки
Вступ
Після поразка національно-визвольних змагань 1921 року, Західноукраїнські землі опинилися у складі 3-х держав зі згоди країн переможниць Першої світової війни. А саме Закарпаття відійшло до Чехословаччини, Східна Галичина та Західна Волинь до Польщі, а Буковина була окупована Румунією.
Об’єктом дослідження є соціально-економічне становище населення Західноукраїнських земель та національно-визвольні рухи під іноземною владою.
Предметом дослідження є ставлення українців до чинної влади та методи вираження протесту проти національного гноблення українців.
Хронологічні рамки охоплюють 1921-1939 рр. Нижня дата відштовхується від поразки у національно-визвольних змаганнях- 1921р., верхня дата пояснюється, початком Другої світової війни, яка докорінно змінить геополітичну ситуацію у регіоні.
Територіальні межі: Західна Україна( Закарпаття, Буковина, Східна Галичина, Західна Волинь).
Основна мета дослідження зрозуміти соціально-економічне становища Західної України під владою окупаційних режимів.
Для досягнення мети,сформулюємо завдання нашого дослідження:
Розглянути політику Румунії, Чехословаччини та Польщі по відношенню до українців як до національної меншини;
Дослідити наявність українських політичних організацій та їхній вплив на ситуацію в регіоні;
Збройна боротьба українців за власні права на території Західної України.
Розділ І. Політичне та соціально-економічне становище краю
На початку розкриття теми ми розкрили геополітичну ситуацію на українських землях у цей період. На території що належала до Польщі проживало 8.9 млн. чоловік, у тому числі 5.6 млн. українців. На території, підвладній Румунії, проживало майже 790 тисяч українців. На території Закарпаття (під назвою „Прикарпатська Русь”), що належало до Чехословаччини, проживало понад 725 тисяч українців. Окупація названих земель відбувалася за підтримки західноєвропейських країн та США [2. ст. 116].
Окупаційні власті не мали жодного наміру поступатися українськими землями. Навпаки, вони проводили політику колоніального гноблення, асиміляції українського народу.
Українські землі у складі Румунії
Румунія із самого початку взяла курс на повну асиміляцію українців позбавивши їх будь-якої змоги розвиватися. В економіку краю не надходило ніяких капіталовкладень. Безробіття, малоземелля, виснаження природних ресурсів – так можна охарактеризувати економіку Буковини у складі Румунії.
Буковина перша потрапила під окупацію, румунські війська захопили цю територію вже в січні 1918р., а 1919 року міжнародна спільнота визнала входження Буковини до складу Румунії.
Умовно в цей період окупація Буковини поділяється на 3 етапи:
І етап. Час існування воєнного стану (1918-1928 рр.) В цей період заборонені політичні організації українського походження. В 1924 р. відбулося Татарбунарське повстання, яке погіршило стан українців та розв’язало румунському уряду руки в подальшій асиміляції краю. 1927р.- ліквідовано українські громадсько-культурні, освітні установи, початок політики жорсткої румунізації.
ІІ етап. Лібералізація режиму (1928-1938 рр.) Відновлення громадського, культурного, політичного життя. В цей період на територію Буковини проникає ОУН. Послаблення режиму відбувалося на фоні загрози з боку більшовиків, метою було привернення українців на свій бік.
ІІІ етап. Встановлення королівської диктатури (1938-1940 рр.) Диктатура говорить сама за себе, відбулося повне нищення українського національного життя, ліквідацією політичних партій та громадських організацій [3. ст. 286].
Таким чином, можна дійти висновку, що українцям які жили на підвладних Румунії територіях було досить складно, економічне життя краю не розвивалося, а все власне, національне нищилося, плюндрувалося.
Українські землі у складі Чехословччини
Після розпаду Австро-Угорщини, Закарпатська Україна опинилася у складі Чехословаччини за Сен-Жерменським мирним договором. Згідно цієї угоди Чехословаччина повинна була надати Закарпаттю – автономію. Але уряд Чехословаччини зволікав з виконанням цієї умови. Загалом же в економічному плані Закарпаття залишалося депресивним регіоном Чехословаччини, але його розвитку не заважали.
Соціальне становище населення теж було набагато кращим ніж у сусідніх Румунії та Польщі. Освіта була дозволена рідною мовою, діяльність політичних організацій незаборонена, що створювало базу для національного розвитку в даному регіоні [2. ст. 293].
Взагалі Чехословаччина була багатонаціональною державою в якій титульна нація знаходилася в меншості по відношенню до національних меншин. В жовтні 1938 р. після Мюнхенської угоди Чехословаччина була змушена під тиском Німеччини надати автономію Карпатській Україні. А з 15-18 березня 1939р. Карпатська Україна спробувала отримати незалежність під керівництвом Августина Волошина. Та спроби «закарпатських русинів» отримати незалежність були невдалими, Угорські війська анексували Закарпаття на передодні Другої світової війни [2. ст. 294].
Таким чином, життя українців на Закарпатті було більш ліберальним ніж в інших частинах Західної України. Чехословаччина більше за інші країни, намагалася дотримуватися попередньо укладених домовленостей. Та все ж, українці зрозуміли, що крім них самих у створенні власної держави більше ніхто не допоможе.