1.3. Функції самостійної роботи

Самостійна робота, як і навчальний процес в цілому, виконує функції освіти, виховання та розвитку учнів, але вона також дотикається і до інших сторін їх особистості. [6]

Освітня функція самостійної роботи проявляється у засвоєнні методів хімічної науки: експериментальних навичок, уміння працювати з підручником, проводити розрахунки, користуватись хімічною мовою, моделювати тощо.

Виховна функція полягатиме у формуванні ряду рис особистості: працелюбності, умінні долати труднощі, наполегливості, впевненості в своїх силах.

Розвиваюча функція теж відіграє вагому роль, завдяки ній учень розвиває самостійність, спостережливість, а також певні інтелектуальні навички (самоконтроль, уміння виділяти головне і т.д.).

Розділ 2 самостійна робота учнів в процесі підготовки до вивчення нового матеріалу

Велике, а інколи і найважливіше значення для ефективного проведення уроку має підготовка учнів до роботи по вивченню нових питань того чи іншого розділу. Підготувати учнів до сприйняття нового матеріалу – це означає перш за все повторити факти, поняття, теоретичні положення, з якими пов'язаний вміст нового матеріалу, тобто відтворити опорні знання, щоб переконатись в готовності учнів до вивчення нової теми. [7]

2.1. Розвиток пізнавального інтересу учнів

Нові знання найкраще сприймаються тоді, коли учні добре розуміють мету, яка перед ними ставиться, внаслідок цього вони проявляють інтерес до роботи, яка чекає на них. Формулювання цілей і задач завжди повинно враховувати готовність учнів проявляти самостійність, їх прагнення до самоствердження, бажання пізнати щось нове. Якщо на уроці створені умови для задоволення таких потреб, тоді діти з інтересом включаються в роботу. [8]

Розвиток пізнавального процесу – складна задача, від рішення якої залежить ефективність навчальної діяльності учнів. В педагогіці і психології розроблені загальні підходи до формування пізнавального інтересу в учнів. [9] Встановлено, що інтерес може бути виявлений як до вмісту навчального матеріалу, так і до організації пізнавальної діяльності.

Для підтримки пізнавального інтересу важливо вчити школярів такому умінню як бачити щось нове в знайомому матеріалі, поступово переводити учнів з рівня елементарних, простіших уявлень про світ на рівень наукових понять. Пізнавальний процес виникає, коли вчитель розповідає учням історії наукових відкриттів, боротьбу ідей, праці вчених. Все це можна використати під час навчання шкільного курсу хімії.

Свідома робота розпочинається з розуміння навчальних задач. Для цього використовують ряд способів. Найчастіше основу для формулювання нової задачі створюють в процесі повторення вивченого матеріалу. Тоді учні мають змогу самостійно сформулювати мету нового уроку. Інколи буває, що нова тема мало пов’язана з матеріалом минулих занять, тоді учнів готують до усвідомлення важливості вивчення нових питань. При цьому вчитель підкреслює наукове і практичне значення нової теми. Таким чином, учні дізнаються, які знання та уміння вони здобудуть на уроці.

Як приклад одного зі способів представлення задачі та збільшення зацікавленості учнів, можна розглянути початок уроку в 8 класі на тему «Сучасне формулювання періодичного закону». На одному з поперед- ніх уроків учні вже вивчили формулювання періодичного закону Д.І. Менделєєва і знають, що властивості хімічних елементів, а також утворені ними прості та складні речовин перебувають у періодичній залежності від відносних атомних мас елементів. На початку уроку вчитель запитує: «Чому в Аргону атомна маса є більшою за атомну масу Калію, проте в Аргону менший порядковий номер? – та додає, що відповідь на це запитання може дати електронна теорія будови речовини. Після того як учитель пояснить учням сучасне формулювання періодичного закону, вони матимуть змогу відповісти на поставлене запитання на початку уроку.

Важливо навчити дітей умінню встановлювати зв'язок між фактичним і теоретичним матеріалом, застосовувати вивчені положення при описі певних явищ, передбачати властивості речовин і напрямок перебігу хімічної реакції.

Прикладом може бути завдання на встановлення зв’язку між фактами на уроці по вивченню електролізу. Познайомивши учнів з поняттям електролізу розчинів і розплавів деяких солей, вчитель записує на дошці: 1800 р. – відкриття явища електролізу; 1807 р. – отримання натрію та калію шляхом електролізу – і звертається до учнів зі запитанням: «Який висновок можна зробити, зіставляючи наведені історичні дані?». Учні співвідносять ці факти, встановлюють між ними зв'язок, роблять висновок про те, що одним із застосувань електролізу є добування лужних металів.