1.2. Класифікація самостійної роботи

Класифікувати самостійну роботу можна за наступними критеріями:

• місцем виконання;

• джерелом знань;

• рівнем складності.

Залежно від місця виконання, самостійну роботу поділяють на виконувану:

• в класі (лабораторії, кабінеті або іншому будь-якому шкільному приміщенні);

• під час позакласного або позашкільного навчального заходу (в гуртку, на екскурсії, шкільному майданчику і т.д.);

• вдома.

Як правило, самостійна робота під час уроків дається учням легше, оскільки вчитель має змогу контролювати сам процес, а також дати відповідь на уточнюючі запитання, які часто виникають, коли учень не зрозумів завдання.

Надзвичайно важливу роль відіграють гуртки, де учень має змогу вдосконалити свої уміння та навички, дізнатись нову та цікаву для нього інформацію. На жаль, матеріальна база більшості шкіл України не дозволяє організовувати гуртки з хімії, але варто віддати належне такому загальнодержавному проекту з підтримки науково-дослідницької діяльності учнів як «Мала академія наук України» (МАН). Такий проект дає змогу поглибили свої знання з хімії, детальніше ознайомитись з хімічним експериментом та синтезом і, що важливо, самому розпочати науково-дослідницьку роботу. Таким чином можна підготувати школяра до практичної діяльності та розвинути його творчий потенціал.

Самостійна робота учнів вдома – невід'ємна частина навчального процесу. Її мета – розширити і поглибити знання та вміння, отримані на уроках, запобігти їх забуванню, розвивати здібності учнів. [2] Знову ж таки важливо враховувати принцип індивідуальності, який виявляється в тому, що кожен учень повинен працювати в своєму темпі, відповідно до своїх можливостей, і просуватись вперед відносно самого себе.

Особливо «популярною» серед педагогів виявилася класифікація видів самостійної роботи, заснованих на джерелах знань. Це – робота з навчальною книгою, журналами, додатковою літературою, ілюстраціями, колекцією мінералів і т.д. У найбільш завершеному вигляді така класифікація розроблена В.П. Стрезикозиним. [3] Він виділяє наступні види самостійної роботи учнів:

• робота з підручником;

• робота з довідковою літературою (енциклопедії, словники, довідники з різних областей хімії і т.д.);

• розв’язування задач;

• розв’язування вправ;

• написання творів та описів;

• спостереження та лабораторні роботи;

• робота, пов’язана з роздатковим матеріалом;

• графічні роботи.

Більшість цих видів самостійної роботи можна застосувати під час навчання хімії.

За допомогою роботи з підручником, учні мають змогу конкретизувати і уточнювати отримані знання малюнками, фотографіями, схемами, таблицями тощо. Відомий методист професор В.П. Буданов писав: «Без підручника викладання втрачає точність і визначеність. Підручник забезпечує певний рівень знань». [4]

Розв’язування розрахункових задач дає змогу розвинути логічне мислення, здатність аналізувати, використовувати раніше набуті знання у школяра.

Хімічний експеримент має важливе значення при вивченні хімії. Розрізняють навчальний демонстраційний експеримент та учнівські досліди. Демонстраційний експеримент виконує вчитель, а учень в цей час спостерігає для того, щоб потім описати побачене (наприклад, проаналізувати які фізичні та хімічні явища відбулись в пробірці). Учнівський дослід – практичні роботи, лабораторні досліди, які учні проводять на своїх робочих місцях.

За рівнем складності П.І. Підкасистий [5] виділяє три типи самостійних робіт:

• за зразком;

• реконструктивно-варіативні;

• творчі (евристичні).

Перший тип «за зразком» заснований, головним чином, на відтворенні учнем дій вчителя та його роздумів. Реконструктивно-варіативні самостійні роботи вимагають від школярів застосування знань, умінь та навиків, які вони набули раніше під керівництвом вчителя. Наприклад, учень формулює закон об’ємних співвідношень – це тип «за зразком». Інший випадок, коли учень розв’язує розрахункову задачу і використовує для її розв’язку закон об’ємних співвідношень – це реконструктивно-варіативний тип самостійної роботи.

Творчі самостійні роботи формують уміння і навички пошуку відповіді за межами відомого зразку. Як правило, учень визначає сам шляхи вирішення завдання і знаходить його. Знання, необхідні для вирішення завдання, учень вже має, але відібрати їх в пам'яті буває нелегко. На даному рівні продуктивної діяльності формується творча особистість учня. Постійний пошук нових рішень, узагальнення і систематизація отриманих знань, перенесення їх в абсолютно нестандартні ситуації роблять знання учня більш гнучкими, мобільними, виробляють уміння, навички і потребу в самоосвіті. Види творчих самостійних робіт, як і робіт інших типів, можуть бути найрізноманітнішими.