- •Вступ
- •1. Теоретичний матеріал
- •1.1. Основна ідея ітераційних методів знаходження власних значень і векторів
- •1.3. Приведення матриці до майже трикутного вигляду
- •1.4. Розклад матриці на добуток ортогональної та трикутної
- •1.8. Методи розв’язання часткової проблеми власних значень
- •1.8.1. Загальна характеристика чисельних методів розв’язання часткової проблеми власних значень
- •1.8.2. Степеневий метод
- •1.8.4. Метод зворотних ітерацій
- •1.8.5. Зворотні ітерації зі зсувом
- •2. Постановка завдання
- •3. Контрольні запитання
- •Список літератури
|
|
|
|
|
|
|
|
тобто |
|
sk |
|
|
Re sk 2 Im sk 2 . Для симетричної дійсної матриці всі її вла- |
||
|
|
||||||
сні значення дійсні, і тому цієї проблеми не виникає. |
|
||||||
Прийом прямого переходу від матриці A k до матриці |
A k 2 запро- |
понували Дж. Френсіс (1961 р.) і В.М. Кублановська (1962 р.), які є авторами QR-алгоритму. Збіжність QR-алгоритму в цій формі для матриць загального вигляду не доведено. Винятком є симетричні тридіагональні матриці, для яких неявний QR-алгоритм з подвійними зсувами збігається асимптотично з кубічною швидкістю. Через відсутність гарантованої збіжності в програмах, що реалізовують QR-алгоритм для знаходження власних значень, передбачають можливість виходу з ітераційного процесу за заданою максимальною кількістю ітерацій, у ході яких не досягнуто дос-
татнього за певним критерієм зменшення добутку ank,n 1ank 1,n 2 .
Розглянуті чисельні методи розв’язання проблеми власних значень краще пристосовані до обчислення власних значень, ніж власних векторів. Застосування QR-алгоритму для знаходження власних векторів вимагає додатково на кожному кроці обчислювати і запам'ятовувати матрицю результуючого перетворення подібності
P k Q 0 Q k .
Ця операція дуже не вигідна, якщо необхідно визначити тільки кілька власних векторів. Крім того, обчислення матриці перетворення подібності ускладнює чисельний метод, тому що тепер складніше здійснити перехід до матриць меншого розміру з появою нульових піддіагональних елементів.
1.8.Методи розв’язання часткової проблеми власних значень
1.8.1.Загальна характеристика чисельних методів розв’язання часткової проблеми власних значень
Ча с тко ва п р о б ле ма в л а сни х зна ч ен ь складається у визначенні одного або декількох власних значень і відповідних їм власних векторів.
Всі чисельні методи розв’язання часткової проблеми власних значень
єітераційними і ґрунтуються на використанні різних властивостей власних значень і векторів. В основі цих методів покладено дві різні за своєю суттю ідеї.
В основу першої ідеї покладено припущення про існування в просторі базису з власних векторів. Тоді, виходячи з деякого довільного вектора,
28
будують послідовність векторів так, щоб у цій послідовності зі збільшенням кількості ітерацій переважала одна складова в розкладі за власними векторами. Побудована таким чином послідовність буде збігатися за напрямком до шуканого власного вектора. Одночасно визначається і відповідне цьому вектору власне значення.
Друга ідея ґрунтується на екстремальних властивостях власних значень і застосовується тільки до симетричних матриць. Методи, що використовують цю ідею, будують послідовність векторів, що дає максимум
Ax, x
(або мінімум) відношення скалярних добутків . x, x
1.8.2. Степеневий метод
Ст еп е не ви й м ето д (п р ямі іт ер а ц і ї , а л го р и т м Сто до ли , іте р а ц ій ни й м ето д ф о н Мі зе са , Р М - мето д , Po w er me th o d )
дозволяє визначити максимальне за модулем власне значення 1 та відповідний цьому власному значенню власний вектор x1 . Зазначений метод є
найпростішим для розв’язку часткової проблеми власних значень. Його використовують не широко, однак він відіграє важливу роль для розуміння і побудови інших, ефективніших методів.
Нехай А – дійсна матриця простої структури порядку n, тобто вона має n лінійно незалежних власних векторів, що утворюють базис простору:
|
x |
|
x |
|
x |
|
|||
|
|
11 |
|
|
21 |
|
|
n1 |
|
x1 |
x12 |
|
x22 |
|
xn2 |
|
|||
|
|
, x2 |
|
|
, , xn |
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x1n |
|
x2n |
|
xnn |
Нехай нумерація цих векторів відповідає впорядкуванню відповідних їх власних значень за спаданням модулів, причому перша нерівність строга:
|
1 |
|
|
|
2 |
|
|
|
n |
|
. |
(16) |
|
|
|
|
|
|
Сформулюємо задачу наближеного обчислення найбільшого за модулем власного значення 1 за припущенням про строге домінування його модуля у нерівності (16) і відповідного йому власного вектора x1 .
29
Розкладемо довільний ненульовий вектор y 0 за базисом із власних векторів x1, x2 , , xn :
|
|
y 0 c x |
c |
x c x |
. |
|
(17) |
|||||
|
|
|
|
|
1 1 |
2 |
2 |
|
n n |
|
|
|
Припустимо, |
що c1 0 , |
інакше можна розглянути інший початковий |
||||||||||
вектор y 0 . Виконаємо першу ітерацію вектора |
y 0 |
множенням (17) лі- |
||||||||||
воруч на матрицю А: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y 1 Ay 0 c Ax c Ax c Ax . |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
1 |
1 |
2 |
2 |
|
n |
n |
|
Оскільки i , xi , i |
|
|
за припущенням є власними парами матриці |
|||||||||
1, n |
||||||||||||
А, то на підставі рівності |
|
Ax x останній вираз можна записати у вигля- |
||||||||||
ді |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y 1 |
c x c |
x c |
x . |
|
|
||||||
|
|
1 |
1 1 |
2 |
2 2 |
|
n |
n n |
|
|
||
На другій ітерації за тим же принципом отримаємо |
|
|||||||||||
y 2 Ay 1 A2 y 0 c Ax c |
Ax c |
Ax |
||||||||||
|
|
|
|
|
1 |
1 |
1 |
2 |
2 2 |
|
n |
n n |
c 2 x c 2 x c 2 x . |
|
|
|
|
|
|||||||
1 1 1 |
2 2 |
2 |
|
n |
n |
n |
|
|
|
|
|
Тоді в результаті k-ї ітерації отримаємо вектор
y k Ay k 1 Ak y 0 |
c k x |
c k x |
c |
k x |
|
, |
(18) |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 1 1 |
|
2 |
|
2 2 |
n |
|
n n |
|
|
|
або, з урахуванням зображення x1, x2 , , xn у вихідному базисі, |
|
||||||||||||||||||
|
|
y k |
|
|
x11 |
|
|
x21 |
|
|
xn1 |
|
|
|
|||||
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
k |
y2k |
|
k |
x12 |
|
k |
x22 |
|
|
k xn2 |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
c1 1 |
|
|
|
c2 2 |
|
|
|
cn n |
|
. |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
yn |
|
|
x1n |
|
|
x2n |
|
|
xnn |
|
|
|
|||||
Розглянемо відношення компонент вектора |
y k до відповідних ком- |
||||||||||||||||||
понент вектора y k 1 , матимемо |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
30
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y k |
|
|
|
|
|
c k x |
|
c k |
x |
2i |
c k |
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
i |
|
|
|
|
|
|
1 1 1i |
|
|
|
2 2 |
|
|
|
|
|
|
n n ni |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
k 1 |
|
|
|
|
k 1 |
x |
|
|
|
|
|
k 1 |
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k 1 |
x |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
i |
|
|
c |
|
|
|
|
c |
2 |
|
2i |
c |
n |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 1 |
|
|
|
|
1i |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
ni |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c x |
|
|
|
|
|
|
2 |
k |
|
|
|
|
|
|
|
c |
x |
|
|
|
n |
|
k |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
2 |
|
|
2i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
ni |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(19) |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
x |
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
1 1i |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
1i |
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c x |
|
|
|
|
|
2 |
|
k 1 |
|
|
|
|
|
|
|
c |
x |
|
|
|
n |
|
k 1 |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
2 |
|
|
2i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
ni |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
x |
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 1i |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
1i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
За зроблених припущень в останній рівності дріб прямує до одиниці, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
y k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
тому |
|
|
i |
1, i |
1, n |
|
|
для x1i |
|
0 . При цьому числа |
x11, x21, , xn1 |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
y |
k 1 |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
не можуть одночасно дорівнювати нулю, бо |
x1 |
|
– базисний вектор, який за |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
визначенням не може бути нульовим. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
На підставі рівності (18) запишемо вектор |
|
y k |
|
у вигляді |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k c k |
|
|
|
|
c |
|
|
|
|
2 |
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
|
|
|
n |
|
k |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
y |
x |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
x |
|
. |
|
(20) |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 1 |
1 |
|
|
|
c |
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
c |
|
|
|
|
n |
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Тепер можна зробити висновок, |
|
що за тих же вихідних припущень з |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
i |
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
огляду на |
|
|
|
0 у лінійній комбінації векторів |
x , x , , x |
у |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 2 |
n |
||||||
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(20) зі збільшенням k буде переважати перший доданок. Це означає, що вектор y k від ітерації до ітерації даватиме щораз точніші наближення до
власного вектора x1 за напрямом, тобто з точністю до скалярного множника c1 k1 . Це твердження витікає з властивості для власних пар: якщо i , xi – власна пара матриці А і – деяке число ( 0 ), тоi , xi також буде власною парою для матриці А.
Отже, а лго р и тм ст еп е н ево го м ето ду полягає в такому.
1. Обирають довільний початковий вектор y 0 0 розміру n, задають точність ε та присвоюють k 1 .
2. У циклі за номером ітерацій k 1,2,3.... обчислюють вектор y k Ax k 1 .
31
3. Розглядають відношення відповідних компонент векторів k-ї та (k – 1)-ї ітерацій, причому відношення з надзвичайно малими за модулем знаменниками треба ігнорувати. Як тільки будуть сталими кілька перших цифр у всіх цих відношеннях, що можна виявити, наприклад, перевіркою
|
y k |
y k 1 |
|
|||
|
|
|||||
нерівності |
|
|
|
|
|
, то вважають, що знайдено найбільше за |
y |
k 1 |
y |
k 2 |
|||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
модулем власне значення з точністю, яка визначена останнім сталим у відношенні знаком. В протилежному випадку переходять до кроку 2.
Виходячи з формули (20), такий алгоритм степеневого методу при великій кількості ітерацій k може привести або до переповнення розрядів на ЕОМ при 1 1 , або до знищення значущих цифр ітерованих векторів,
якщо 1 1. Тому на практиці звичайно використовують модифікацію степеневого методу з нормуванням ітерованих векторів, так званий Р М -
ал г о р и т м :
1.Обирають пробний початковий вектор x 0 розміру n, у якого максимальний за модулем елемент дорівнює одиниці, а інші дорівнюють нулю, і задають точність ε.
2. |
У циклі за номером ітерацій k 1,2,3.... обчислюють вектор |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
y k |
Ax k 1 . |
|
|||||||||||
3. |
Серед компонентів вектора |
y k знаходять максимальний за мо- |
||||||||||||||||||
дулем, тобто обчислюють |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
m k |
|
y |
k |
|
|
|
. |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
4. |
Формують вектор |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
x k |
|
|
1 |
|
y k . |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
m |
k |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
5. |
Обчислюють відношення |
координат векторів y k і |
x k 1 при |
|||||||||||||||||
|
|
|
таких, що |
|
x k 1 |
|
, де 0 |
|
||||||||||||
i 1, n |
|
|
– деяке задане мале число (допуск) |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
yi k |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
i |
|
|
x k 1 |
. |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
i |
|
|
|
|
|
|
|
|
32
6. Випробують число ik на збіжність. Якщо виявиться збіг необ-
хідної кількості знаків ik і ik 1 , тобто виконується умова
|
k |
k 1 |
|
|
|
, |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
тоді процедура припиняється. За максимальне за модулем власне значення
|
|
1 |
n |
k |
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
приймають 1 |
|
|
|
i |
, або |
1 |
|
|
|
|
, а за відповідний йому |
|
|||||||||||
|
|
n i 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
нормований власний вектор – x k . В протилежному випадку необхідно покласти k k 1 і перейти до кроку 2.
Кількість арифметичних операцій для одної ітерації степеневого ме- |
||||||||||
тоду становить величину порядку O n2 |
. |
|
|
|
|
|
|
|||
Швидкість збіжності алгоритму л і н і й н а , тобто алгоритм збігається |
||||||||||
зі швидкістю геометричної прогресії зі знаменником |
|
2 |
|
. Це означає, |
||||||
|
|
|||||||||
|
1 |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 , збіжність методу буде дуже повільною. |
|
|
|
|
|||||
якщо |
2 |
|
|
|
|
|||||
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
4 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Приклад 5. Для матриці A |
|
4 |
2 |
4 |
виконати ітерації |
|||||
|
|
|
|
1 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
РМ-алгоритму для пошуку максимального за модулем власного значення та відповідного йому власного вектора з точністю 0,01 .
|
|
Р о з в ' я з а н н я . Власними |
значеннями |
матриці |
є числа 1 7 , |
|||||||
|
2 |
2 , |
3 |
1 . Оберемо початковий вектор |
x 0 1, 0, 0 T і початкове |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
0 |
|
|
T |
та покладемо k 1 . Об- |
|||
наближення до власного значення |
|
0, 0, 0 |
||||||||||
числимо вектор |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
2 |
4 |
1 |
1 |
2 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y 1 Ax 0 4 |
2 4 |
0 |
|
4 |
. |
|||
|
|
|
|
|
1 |
1 |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
0 |
|
|
33
Максимальний за модулем компонент вектора y 1 , тобто наближення до
шуканого власного значення, 4 . Обчислимо наближення до шуканого власного вектора
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0,5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
x 1 |
|
1 |
|
|
y 1 |
|
1 |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
m 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0,25 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
y 1 |
і x 0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
Знайдемо відношення координат векторів |
|
при i 1, n |
таких, що |
|||||||||||||||||||||||||
|
x |
0 |
|
10 6 , в результаті отримаємо: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Умова досягнення збіжності не виконується, тому що |
|
1 |
|
0 |
|
|
|
2 . |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
Тому покладемо k 2 і проведемо другу ітерацію. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
2 |
4 |
|
1 |
0,5 |
|
5,25 |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y 2 Ax 1 4 2 |
|
4 |
1 |
|
5 . |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
1 |
|
1 |
|
2 |
|
0,25 |
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
Максимальний за модулем |
|
|
компонент |
вектора |
|
|
y 2 |
m 2 5,25 . |
||||||||||||||||||||
Наближення до шуканого власного вектора |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x 2 |
1 |
y 2 |
|
0,952 |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
m 2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0,381 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Знайдемо відношення координат векторів |
y 2 |
і x 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
10,5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
34
На цій ітерації умова досягнення збіжності також не виконується
|
|
|
|
|
2 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Продовжуючи цей процес, на останній восьмій |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8,5 . |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
ітерації отримаємо: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6,124 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y 8 |
6,999 . |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2,625 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Максимальний за модулем компонент вектора |
m 8 6,999 . Наближення |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0,875 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
до |
шуканого |
власного |
вектора |
x 8 |
|
. |
Відношення координат |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0,375 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
7,002 |
|
|
|
|
векторів y |
8 |
і |
x |
7 |
|
8 |
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
становить |
|
6,999 . |
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Перевіримо виконання умов збіжності
|
8 |
7 |
|
|
|
|
7,21 10 |
3 |
. |
|
||||||||
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0,01 знайдено макси- |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Таким чином, за вісім ітерацій з точністю |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
3 |
8 |
|
|
|
мальне за модулем власне значення 1 |
|
|
i |
|
7,00 і відповідний йому |
|||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 i 1 |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
x 8 |
|
|
0,634 |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
нормований власний вектор x1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0,724 . |
|
||||||
|
|
|
x 8 |
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
0,272 |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
1.8.3. Знаходження найменшого за модулем та інших власних |
||||||||||||||||||
значень та відповідних власних векторів |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
Зі властивості власних пар матриць А і |
A zE , де |
z R , витікає мо- |
жливість безпосереднього застосування степеневого методу для знаходження найменшого за модулем власного значення n знаковизначеної матриці А, коли найбільше за модулем власне значення 1 вже знайдено.
35
Для цього достатньо знайти найбільше за модулем власне число γ матриці A 1E . Відповідний йому власний вектор цієї матриці і число
|
|
|
n |
1 |
(21) |
будуть утворювати шукану власну пару. |
|
|||||||||
|
Дійсно, віднявши від правильної для власної пари i , xi матриці А |
|||||||||
рівності |
Axn n xn тотожність 1x1 1x1 отримаємо правильну рівність |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
A 1E xn n 1 xn , |
|
|
яка означає, що |
n 1, xn |
є власною парою матриці |
A 1E . |
|||||||
Оскільки |
|
для |
знаковизначеної |
матриці справджується нерівність |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
n 1 |
|
i 1 |
|
, i 1, n , то γ – найбільше власне число матриці |
A 1E , |
яке можна знайти степеневим методом. Однак, степеневий метод дозволяє знайти не саме найбільше власне число, а його модуль, тому модуль найменшого власного числа вихідної матриці А можна знайти за формулою (21).
Знання найбільшого за модулем власного значення 1 матриці А
простої структури, отриманого в процесі ітерацій за формулами (18) і (19) у припущенні, що
1 2 3 n ,
дозволяє без великих додаткових затрат знайти приблизне значення другого за модулем власного числа 2 . Це можна виконати за формулою
|
|
y |
k 1 y |
k |
|
|
|
2 |
|
i |
1 i |
, |
(22) |
||
y |
k y k |
1 |
|||||
|
|
|
i |
1 i |
|
|
|
обчислюючи наявні в правій частині відношення при достатньо великих k для всіх i 1, n , для яких абсолютна величина знаменника не менша від деякого порогового значення, а потім усереднити результати. Однак в цьому випадку неминуча втрата точності.
Для обґрунтування формули (22) підставимо в її праву частину вирази компонент (k + 1)-го, k-го і (k – 1)-го ітерованих векторів відповідно до (18) у вихідному базисі. Після взаємного скорочення по парі перших членів у чисельнику і знаменнику будемо мати
36
|
y |
k 1 y k |
|
|
|
|
|
c k 1x |
|
c k |
x |
c k 1x |
c k x |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
i |
|
1 i |
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
|
2i |
2 |
1 2 2i |
|
|
|
|
|
|
n n |
ni |
n 1 |
|
n ni |
|
|||||||||||||||||
|
|
k |
|
k 1 |
|
|
|
|
k |
x2i |
|
|
|
k 1 |
x2i |
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
k 1 |
xni |
||||||||||||||||||
|
yi |
1 yi |
|
|
|
|
|
c2 2 |
c2 1 2 |
|
|
|
cn n |
xni cn 1 n |
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n j |
|
1 j |
|
|
c j x ji |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
c2 k2 1x2i 1 |
|
|
|
|
|
k 1 |
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
k 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
j 3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
c2 x2i |
2 |
, |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
k 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c j x ji |
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
j |
1 j |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
c2 k2 x2i |
1 |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
j 3 |
|
2 |
|
|
c2 x2i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
оскільки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
k 1 |
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
k 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
j |
|
1 j |
j |
|
|
|
|
|
|
j |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0, j 3, n . |
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
k 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
4 |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Приклад 6. |
|
Для матриці A |
4 |
|
|
2 |
|
4 , використовуючи да- |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
ні прикладу 5 для першої і другої ітерації, знайти наближення до другого за модулем власного значення.
Р о з в ' я з а н н я . Обчислимо компоненти вектора y 3 |
|
||||||||
2 |
4 |
1 |
|
1 |
|
|
6,19 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y 3 Ax 2 |
4 |
2 |
4 |
0,952 |
|
7,429 |
. |
||
|
1 |
1 |
2 |
|
0,381 |
|
|
2,714 |
|
|
|
|
|
|
Наближення до максимального за модулем власного значення на другій ітерації становить
2 |
|
|
1 |
3 |
2 |
|
|
1 |
|
|
|
|
i |
|
7,883 . |
|
|
|
|||||
|
|
|
3 i 1 |
|
|
|
За формулою (22), розглядаючи компоненти векторів у на 1, 2 і 3 ітераціях, маємо
|
1 |
3 |
3 |
2 |
|
2 |
|
|
2 |
|
yi |
|
1 |
|
yi |
2,26. |
|
|
2 |
|
2 |
1 |
||||
|
3 i 1 |
yi |
|
1 |
|
yi |
|
37