- •Предмет, джерела і методологія історії України як науки
- •Перші державні утворення на території сучасної України
- •Проблема прабатьківщини та походження слов’ян. Східні слов’яни у 5му-8му ст..
- •Передумови виникнення слов'янської держави на землях України. Утворення держави Київська Русь.
- •Норманська та антинорманська теорії походження Давньоруської держави. Сучасні погляди на цю проблему.
- •Київська Русь: основні етапи політичного розвитку та значення.
- •Соціальна структура та державна влада в Київській Русі.
- •Запровадження християнства в Київській Русі та його значення.
- •Причини, суть та наслідки роздробленості Київської Русі.
- •Боротьба Русі проти монголо-татарської навали. Золотоординське іго та його роль у долі державності на землях України.
- •Значення Давньоруської держави в історії українського народу, її місце в європейському політичному і культурному житті.
- •Галицько-Волинська держава та її значення.
- •Українські землі у складі у складі Великого князівства Литовського. Причини втрати української держави.
- •Становище українських земель у складі Речі Посполитої. Провідні тенденції у розвитку українського суспільства.
- •Виникнення козацтва та його розвиток як особливого стану українського суспільства.
- •Запорозька Січ – козацька республіка. Її роль в історії українського державотворення.
- •Українське національно-культурне відродження.
- •Українська національна революція 1648-1676..: загальна характеристика, основні періоди та значення.
- •Богдан Хмельницький та його роль в українську державотворенні.
- •Визвольна боротьба українського народу в 1648-1657рр., її результати та значення.
- •Формування в ході Національної революції 17го ст.. Української козацької держави, її устрій та значення.
- •Державницька дипломатія б.Хмельницького 1648-1657 рр.. Українсько-московська угода 1654 р. Та її значення.
- •Період Руїни: причини, сутність, наслідки.
- •Гетьманщина у складі Російської держави. Політика царизму щодо України.
- •Історичний портрет гетьмана і. Мазепи.
Період Руїни: причини, сутність, наслідки.
Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б. Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Слід звернути увагу на те, що у вітчизняній історіографії немає одностайності щодо її хронологічних меж. Як правило, її датують 60–80-ми роками ХVІІ ст. Питання залишається відкритим, особливо щодо початку цього періоду. Закінчення Руїни пов’язують з гетьмануванням І. Мазепи.
Причинами Руїни були:
розкол серед старшини – правлячої верстви українського суспільства;
посилення антагонізму між різними станами українського населення;
слабкість гетьманської влади, не здатної консолідувати народ;
боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої тощо.
Дослідниця цієї проблеми Т. Яковлєва, з’ясовуючи причини Руїни, слушно відзначає, що “небажання поступитися своїми вигодами заради блага України, заради збереження козацької держави, непримиренність позиції різноманітних угруповань та окремих осіб ще більш ускладнювали внутріполітичну ситуацію, провокували виступи “покозачених”, створювали хаос і плутанину, робили неможливою хоча б короткочасну стабілізацію”.
Можна виділити такі характерні ознаки Руїни:
загострення соціальних конфліктів як наслідку соціального егоїзму старшини, її зловживань, намагання реанімувати старі шляхетські порядки, ігнорування соціально-економічних інтересів не лише селян, а й простих козаків;
початок громадянської війни, що вела до розколу України за територіальною ознакою;
зміцнення у свідомості політичної еліти небезпечної тенденції до відмови від національної державної ідеї й висунення на перший план регіональних, а то й приватних політичних інтересів; згасання державної ідеї, повернення до ідеї автономізму;
звертання до урядів іноземних країн при розв’язанні внутрішньополітичних проблем України, які вміло грали на суперечностях, використовуючи їх у власних цілях;
жорстока боротьба за владу, зокрема за гетьманську булаву, в ході якої доходило навіть до знищення суперників (Чорна Рада, 1663 р. тощо). Одночасно Україна мала два, а то й три-чотири гетьмани (згадаймо 1668 р.: П. Дорошенко, П. Суховій, М. Ханенко, Д. Многогрішний), які ворогували між собою і у своїй політиці орієнтувалися на різні країни;
поступове зменшення конструктивності і все більш деструктивний характер дій Запорозької Січі (небажання підпорядковуватися гетьманській владі, ігнорування загальноукраїнських інтересів, віддання переваги лише власним інтересам тощо).
Як це не гірко, але доводиться визнати слушність оцінки А. Потоцьким тодішньої ситуації в Україні, яку він дав у листі до короля. Прислухаймось: “…тепер там самі себе поїдають, містечко проти містечка воює, син батька, батько сина грабує”.
Отже, в добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними у селі Андрусів у 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації. Правда, на Лівобережжі в складі Російської держави ще зберігалась обмежена внутрішня автономія. Кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом. В основі цих договорів лежали так звані “Статті Б. Хмельницького”, але з кожним наступним договором вводились все нові обмеження української автономії.