Основні орфограми в суфіксах

СУФІКСИ ІМЕННИКІВ

Правила

Приклади

1. З и пишуться суфікси:

а) -ик, -ник, -івник, -чик(-щик), -ич

у словах слов’янського похо­дження пишуться з и:

б) -ир, -ист, -изм пишуться відповід-

но до так званого «правила дев’ятки»: після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р; (для легшо-

го запам’ятовування — «Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу) пишеться и:

в) -ив(о) в іменниках, що означають

матеріал або продукт праці:

г) -инн(я) в іменниках середнього ро-

ду, що означають збірні поняття:

ґ) -ин(а) в іменниках, що означають

осіб жіночої статі, загальні назви тварин, рельєфу, продуктів харчування і т. ін.:

д) -иськ(о), -ищ(е) після букв на по-значення приголосних:

е) іменників чоловічого роду на

-ичок (ик + ок):

є) іменників жіночого роду на -ичк(а)

[-иц(я) + к]:

пільговик, кошик, біржовик, братик, племінник, трудівник, замінник, митник, цінник, посередник, чинник, боржник, власник, вироб­ник, помічник, пред’явник, речник, робітник, керівник, працівник, рахівник, покажчик, хлопчик, рубщик, стовпчик, москвич.

Проте український суфікс -ик слід відрізняти від іншомов­ного -ик (-ік, -їк) (це може бути кінцева частина кореня), який пишеться за правилами написання іншомовних слів: історик, графік, алер-гік, хімік, трафік, технік, ризик, стоїк, героїка.

касир, бригадир, пасажир, командир,

бомбардир, візажист, юрист, методист, фінан­сист, кар’єрист, шантажист, туризм, тероризм, бюрократизм, романтизм.

Суфікси -ір, -іст, -ізм уживаються

після решти приголосних, крім зазначе-

них вище: банкір, пломбір, канонір, спеціаліст, мариніст, операціоніст, програміст, монопо­ліст, економіст, професіоналізм, механізм, популізм, протекці­онізм, максималізм, монополізм, неологізм, суб’єктивізм.

Суфікси -їр, -їст, -їзм уживаються

після голосних: конвоїр, егоїст, героїзм, юдаїзм, архаїзм, ламаїзм.

мереживо, місиво, вариво, морозиво,

плетиво, паливо, меливо, добриво, але: марево та рідковживані маєво, сяєво.

лушпиння, шумовиння, бурячиння, гар-бузиння, картоплиння, павутиння, але:

каміння, коріння, насіння, волосіння;

говоріння, хрустіння (назви процесів

з наголосом на і); поліпшення, напру-

ження (назви процесів та абстрактних

понять з наголосом на корені).

дівчина, звірина, худобина, галявина,

яловичина, але: кошеня, гусеня (назви

малих істот).

бабисько, страховисько, селище,

згарище, але: гноїсько, убоїще.

вузличок, кошичок, глечичок, але:

вершечок, кружечок.

мильничка, розумничка, паличка, але:

качечка, петрушечка, сонечко.

2. З Ь пишуться суфікси:

а) у суфіксах -альник, -ильник,

-ільник, -альність після л перед н зав-

жди пишиться ь:

б) кінцевий приголосний у суфіксах

-аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель

завжди м’який, а тому всі слова з цими суфіксами пишуться з ь:

постачальник, начальник, постачальник, пресувальник, складальник, уболіваль-

ник, фрезерувальник, валяль­ник; воло-чильник, мастильник; рубильник, холо-дильник, полільник; мобільник, відпові-дальність, геніальність.

коваль, скрипаль, велетень, в’язень, красень, блазень, бельгієць, італієць, галісієць, мовознавець, переможець; роботодавець, покупець, продавець,

товаро­знавець, фахівець, здатність, свіжість; вартість, відомість, продук-тивність, чинність, вихователь, лю-

битель, поручитель, хранитель, дові-ритель.

3. Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають імен-

ники середнього роду, утворені від

дієслів із голосним основи -а(-я).

гукати – гукання, гуляти – гуляння,

зростати – зростання, сприяти – сприян-

ня.

4. З е пишуться суфікси:

а) -енн(я) у віддієслівних іменниках

середнього роду, в яких наголос падає на корень:

б) -ен(я) [-єн(я)] в іменниках серед-

нього роду, що означають живі істоти:

в) -ечок (-єчок), -ечк(а) [-єчк(а)],

-ечк(о) [-єчк(о)] у зменшено-пестливих словах:

г) слід відрізняти -енк(о) [-єнк(о)]

від -еньк (о,а) [-єньк(о)]: перші вжи-ваються здебільшого в іменниках, що означають прізвища, зрідка – у загаль-

них назвах; другі вживаються для тво-рення пестливих назв:

звéрнення, напруження, піднесення,

удосконалення.

вовченя, гусеня, чаєня.

вершечок, мішечок, краєчок, діжечка,

копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко.

Гордієнко, Кравченко, безбатченко,

Коваленко; батенько, кониченько,

серденько; ніженька, тополенька.

5. При творенні чоловічих імен по бать-

кові вживається тільки суфікс -ович,

незалежно від звука, на який закін-

чуєть­ся твірна основа — чоловіче

ім’я:

Васильович, Дорошович, Ігорович,

Микитович, Олексійович, Юрійович,

Амвросійович, Андрійович, Васильович, Ігорович, Дмитрович, Євгенович, Кири-лович, Назарович, Микитович, Мико-лайович, Юлійович.

Від імен Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків імена по бать-кові будуть такі: Григорович, Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кузьмич і Кузьмович, Кузь-мівна; Лукич, Луківна; Миколайович і рід-ше Миколович, Миколаївна і рідше Ми-колівна; Савич і Савович, Савівна; Хо-мич і Хомович, Хомівна; Якович, Яків-на.

6. При творенні жіночих імен по бать-

кові використовується суфікс -івн(а),

а від імен, основа яких закінчується

на -й — суфікс -ївн(а):

Борисівна, Василівна, Петрівна;

Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.

Андріївна (та Андрій), Василівна (від Василь), Володимирівна (та Володи-мир), Геннадіївна (від Геннадій), Дани-лівна (від Данило), Захарівна (від За-хар), Костянтинівна (від Костянтин), Леонідівна (від Леонід), Петрівна (від Петро).

7. З о пишуться суфікси:

а) -овк(а):

б) в іменниках чоловічого роду після приголосних уживається -ок із випадним о в непрямих відмінках; після м’яких при-голосних перед –ок пишеться ь:

головка (капусти), духовка, зарисовка,

підготовка.

вершок, гайок, кийок, кілок, лужок,

стручок; деньок, пеньок.

СУФІКСИ ПРИКМЕТНИКІВ

Правила

Приклади

1. Прикметниковий суфікс -н(ий) ужи-

вається в більшості при­кметників:

абстрактний, безумовний, дохідний, емісійний, зворотний, коопе­раційний, модемний, роздрібний, статистичний, торговельний.

2. И пишемо:

а) у суфіксі -ичн(ий) після твірної основи, що закінчується на д, т, з, с, ц,

ж, ч, ш, р у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження (так зване «правило дев’ятки», для легшого запа-м’ятовування — «Де Ти З’їСи Цю

ЧаШу ЖиРу) пишеться и:

б) у прикметниках, утворених від

іменників з суфіксом -иц(я) за допомо-

гою суфікса -н-:

в) у суфіксі -ин(ий) присвійних прик-метників після букв на позначення при-голосних, крім й:

г) у суфіксі -ист(ий) після букв на по-значення приголосних:

епізодичний, терапевтичний, гімна-

зичний, токсичний, категоричний, бюро-

кратичний, демократичний, історичний, класичний, ме­дичний, періодичний, політичний.

Після твірної основи, що закінчується на приголосні, не за­значені вище, ужи-вається суфікс -ічн(ий): економічний, коксохімічний, лаконічний, металоке-рамічний, мікроскопічний, стратегічний, соціологічний, технічний, фізіологічний, антициклонічний, сейсмічний, цикліч-ний, географічний, анархічний.

Після твірної основи, що закінчується на голосні, уживаєть­ся суфікс -їчн(ий): героїчний, мозаїчний, алгебраїчний, архаїчний.

вуличний, гірчичний, граничний.

Тетянин, орлиний, козлиний, але:

Мар’їн, Майїн, Маріїн, солов’їний, змі-

їний (ї після апострофа, й та букв на позначення голосних).

розложистий, шквалистий, бромистий,

фасонистий, але: оліїстий, троїстий (ї

після букв на позначення голосних).

3. Суфікс -ев- уживається у прикметни-

ках з основою на м’який або шипля-

чий приголосний, в яких наголос па-

дає на основу слова:

яблунéвий, вишнéвий, грушéвий, ово-

чéвий, кінцéвий, кришталéвий, маржé-

вий, мережéвий, місцéвий, ро­жéвий, серцéвий.

4. Якщо ж наголос падає ця закінчення,

після шиплячих та [й] уживається су-

фікс -ов-:

дощовий, крайовий, авансовий, візовий, готівковий, дійовий, нульовий, прибут-ковий, розрахунковий.

Таким чином, написання слова може залежати від наголосу; грошевий — гро-шовий, життєвий — життьовий, взуттєвий — взуттьовий.

5. У прикметниках, в яких перед суфік-

сом стоять м’які приго­лосні [н], [т]

або [й], уживається суфікс -єв-:

значеннєвий, суттє­вий, алюмінієвий,

барієвий, миттєвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, мовлен­нєвий.

Правила

Приклади

6. Суфікс -ов- незалежно від наголосу

вживається у прикметниках з осно-

вою на твердий приголосний:

казковий, сосновий, березовий.

7. Суфікси відносних прикметників

-ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий) пишуть-

ся з м’яким знаком:

банківський, букмекерський, булон-ський, господарський, канцеляр­ський, католицький, консульський, кур’єр-ський, пасажирський, лейпцизький,

норвезький, паризький, ненецький,

турецький.

8. Після приголосних, крім л, перед

суфіксом -ськ(ий) м’який знак не

ставиться:

Великобританія — великобританський, Волинь — волинський, Ірпінь — ірпін-ський, Прип’ять — прип’ятський, Кор-сунь — корсунський, Оболонь — обо-лонський, Умань — уманський. Але: Бориспіль — бориспільський, консул — консульський, Ліверпуль — ліверпуль-ський, Поділля — подільський, поручи­тель — поручительський.

9. При творенні прикметників від

власних географічних назв часто для

милозвучності та уникання збігу

приголосних до суфікса -ськ(ий)

додається інтерфікс, утворюючи

складний суфікс:

Аляска — аляскинський, Баку — бакин-ський, Городище — городищенський, Мерефа — мереф’янський, Рівне — рів-ненський.

10. Від географічних назв, які вже

мають суфікс -ськ- (-зьк-, -цьк-),

відносні прикметники утворюються

додаванням за­кінчення -ий:

Донецьк — донецький, Луцьк — луць-кий, Братськ — братський, Вітебськ — вітебський, Харцизьк — харцизький.

СУФІКСИ ПРИКМЕТНИКІВ І ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

Правила

Приклади

1. -н- пишеться в суфіксах:

а) -ан-(-ян-), -ин-, -їн-, -ен-, -он-,

прикметників:

б) -ен-, -н- дієприкметників:

ґречаний, скляний, лебединий, горо-

б’їний, буквений, солоний, але: старан-

ний, притаманний.

оновлений, наповнений, прочитаний,

овіяний, нежданий.

2. -нн- пишеться:

а) у прикметниках, утворених від імен-ників з основою на -н-:

б) у наголошених суфіксах -енн-,

-анн-(-янн-) прикметників, які вказують найвищу міру ознаки:

бездоганний, осінній, віконний, стінний.

здоровенний, страшенний, невблаганний,

невпізнанний, незбагненний, нездолан-

ний, незліченний, незрівнянний, неоці-ненний, неподоланний, непримиренний, несказанний, нескінченний, але: невпізнаний, нездоланий, незлічений, незрівняний, неоцінений, неподоланий,

Правила

Приклади

непримирений, несказаний, нескінчений (дієприкметники).

в) у наголошених суфіксах -енн-,

-анн- (-янн-) небагатьох прикметників – старослов’янізмів:

благословенний, блаженний, огненний,

священний, мерзенний, окаянний.

3. Дієприкметникові суфікси -уч(ий),

-юч(ий), -ач(ий), -яч(ий) в українсь-

кій мові вживаються рідко, переваж-

но у дієприкметниках, що не мають

залежних слів. Зазначені суфікси в

офіційно-діловому стилі можуть

уживатися в термінологійних слово-

сполуках:

ріжучий (предмет), телеведучий, ведуче (колесо) (але: провідний спеціаліст),

в’яжуча (речовина), нев’янучий, несуча стіна, квітучий, кипучий, повзуча (росли-на), неминучий, лежачий (камінь), вися-чий (замок).

ДІЄСЛІВНІ СУФІКСИ

Правила

Приклади

1. У похідних словах і формах (віддіє-

слівних іменниках та дієприкметни-

ках) суфікс -ува-(-юва-) пишеться

тоді, коли на перший голосний цього

суфікса не падає наголос; якщо на

перший голосний суфікса падає на-

голос, то пишеться -ова-:

вивершувати – вивершування, вивер-

шуваний; очікувати – очікування, очіку-

ваний; підсинювати – підсинювання,

підсинюваний; друкувати – друкування,

але друкований; малювати – малюван-

ня, але мальований; підпорядкувати –

підпорядкування, але підпорядкований.

2. У суфіксі -овува- перший голосний

завжди наголошений:

завойовувати – завойовування, заво-

йований; перемальовувати – перемальо-

вування, перемальований; скуповувати –

скуповування, скуповуваний.

3. -ір-(-ир-) пишеться:

а) дієслова іншомовного походження,

що мають у мові-джерелі суфікс в укра-їнській мові втрачають цей суфікс у всіх формах:

б) в окремих словах для усунення

небажених омонімів суфікс -ір- (після д,

т, з, с, ц, ж, ч, ш, р - -ир-) зберігається:

в) суфікс -ір-(-ир-) уживається й у

дієсловах типу:

загітувати – загітований, зареєструвати –

зареєстрований, інформувати – інформо-ваний, сконструювати – сконструйова- ний.

буксирувати (бо є буксувати),

парирувати (бо є парувати),

полірувати (бо є полювати),

репетирувати (бо є репетувати).

котирувати, лавірувати, марширувати,

пікірувати, третирувати.

Морфема, її роль у побудові слова

Приклади

Корінь – це коренева неподільна морфе-

ма, яка є спільною для всіх спільно коре-

невих слів і містить основне лексичне

значення слова.

книга – книгарня – книголюб – книжко-

вий (корінь книг – книж)

стіл – стільниця – столяр – столяр-

ство – настільний (корінь стіл – стол)

Афіксальні морфеми

Приклади

Суфікс – це морфема, що стоїть після кореня і утворює нові слова або нові форми того самого слова.

ліс – лісник – суфікс утворює нове слово.

зелений – зеленіший – суфікс утворює

форму того самого слова.

Префікс – це морфема, що стоїть перед

коренем і служить для утворення нових

слів або форм того самого слова.

хотіти – розхотіти – префікс утворює

нове слово.

читати – прочитати – префікс утворює

форму того самого слова.

Інтерфікс – це сполучний елемент, що використовується при творенні нових

слів.

пароплав, атомохід, лісостеп, зореліт,

держикамінь.

Флексія, або закінчення – це морфема, що стоїть після кореня або суфікса та

виражає зв’язки між словами.

веселий, веселого, веселому, веселим,

вікна, дверей.

Постфікс – це частки -ся, -небудь, -но,

-будь, -де, що стоять у кінці слова і мо-жуть утворювати нові слова чи форми

того самого слова.

вчити – вчитись, який – який-небудь

(нові слова);

витирати – витиратися, спино (форми

того самого слова)

Афіксоїди – це морфеми, що зустріча-

ються тільки в деяких словах, у тому

випадку, коли корені виступають у ролі афіксів.

зореносний, полевод, півмісяць, обер-

лейтенант.

Способи словотворення

Приклади

Морфологічний:

суфіксальний (утворення нових слів за допо-могою суфіксів)

степовий – степовик, ніжка – ніженька,

зелений – зелено, Донецьк – донецький,

учитель – учителювати

префіксальний (утворення нових слів за до-помогою префіксів)

весело – невесело, писати – приписати,

думати – задумати, тепер – відтепер

префіксально-суфіксальний (утворення но-

вих слів за допомогою суфікса й префікса вод-ночас)

стіл – настільний, земля – приземлити,

наш – по-нашому, дах – піддашник

постфіксальний

брати – братися, що – що-небудь, звати – зватися

безафіксний (словотвір за допомогою нульо-вої морфеми)

зелений – зелень, написати – надпис,

косити – покіс, захистити – захист

основоскладання (утворення нових слів поєднанням в одне кількох слів або основ)

самоволка, лісостеп, перекотиполе,

гідроелектростанція

абревіація (слова, утворені зі скорочених елементів твірних слів)

НВК, ДонНУ, ДІСО, дитсад, медсестра,

телемережа

Морфолого-синтаксичний (конверсія) – це творення похідних внаслідок переходу слів з однієї частини мови в іншу.

Черговий попросив усіх вийти з аудиторії (пере-

хід прикметника в іменник).

Це перший студент (перехід числівника в прик-метник).

Ми залишились одні (у значенні самі – перехід числівника в займенник).

Роки спливали миттю (перехід іменника в при-слівник).

Нерідко дієприкметники втрачають свої діє-слівні ознаки й переходять у прикметнки: виховона ( людина); озброєний (загін).

Деякі прислівники перейшли до розряду прийменників: близько(село); вздовж ( дороги).

Перехід слова з однієї частини мови в іншу може бути повний і неповний. Наприклад, повністю перейшли в іменники прикметники, що озна-чають прізвища людей, назви населених пунк-тів, топоніми: Котляревський, Харків, Полонне.

Лексико-синтаксичний (зрощення) – це творення нового слова внаслідок поступового злиття (зрощення) словосполучення в одне

слово або суміщення – творення складних слів механічним поєднанням готових слів.

Двадцять – 20,

п’ятдесят – 50,

сьогодні – сього дня,

спасибі – спаси Бог,

вісімсот – 800,

перекотиполе;

плащ-палатка,

вчитель – фізик,

інженер – економіст,

бібліотека – читальня.

Лексико-семантичний (метафоризація) – це творення нового слова внаслідок зміни зна-чення, що призводить до омонімії.

Завод, титан, мир, світ; студентська група – булка «Студентська»; Дніпро (річка) – «Дніпро» (го-

тель), Таврія (край, територія) – «Таврія» (авто-мобіль), супутник (людина) – супутник (літаль-

ний апарат); ключ (до дверей) і ключ (журавли-ний); вушко (мале вухо) і вушко ( голки).

Багато слів абстрактних понять виникло саме завдяки метафоризації: стид – споріднене із студений, мерзенний.