Комунікативні помилки

Порушення комунікативних норм різноманітні. Це може бути як етикетна надмірність – нудотно ввічливе, що переходить у догідництво спілкування, так і порушення норм мовного етикету: грубість, лихослів'я, неповага до співрозмов-ника, опонентові, навмисне введення його в оману і т. п. Неповага до аудиторії і опонентам проявляється по-різному. Це можуть бути ярлики, прізвиська, недо-речне обігрування власних назв та просто образа тих, з ким автор не згоден: Грач прилетів (Л. Грач), Лебідь розкрив дзьоб (А. Лебідь), Степаши (С. Степашин) замінить Барсушу (М. Барсукова), маршал Чепчиків (маршал Є. Шапошніков), Придавлений шпали (міністр МПС М. Аксьоненко), Яструб Жіночий (С. Ястр-жембський). Також не інакше як образа аудиторії розцінюються випадки, коли, наприклад, журналісти, слідуючи моді чи потураючи ницим інстинктам людським, дозволяють собі лайки, кримінальний жаргон, грубе просторіччя, баламучення, навмисне опошлення загальноприйнятих культурних цінностей. Вживання грубої лексики настільки очевидно суперечить нормам суспільної моралі, що в Кримінальному кодексі розглядається як дрібне хуліганство і по ідеї підлягає покаранню. Тим більше таких слів не повинно бути в масовій комунікації і в усному мовленні. І не важливо, в якому вигляді – цілком, з крапками або у вигляді натяку. 

Порушення комунікативних норм – проблема не тільки культури мовлення, але й ефективності спілкування: таким чином плекають примітивізм одних і викликають протест і огиду інших, але поставленої мети не досягають. 

ПОНЯТТЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ.

УНІВЕРСАЛЬНЕ В КОМУНІКАЦІЇ.

СИМВОЛИ В МІЖМОВНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

У сучасних умовах відбувається розширення і поглиблен­ня процесів міжкультурної комунікації народів, країн, ре­гіонів.

Міжкультурна комунікація – це обмін інформацією між людьми з різних національних, регіональних культур.

У міжкультурній комунікації розрізняємо універсальне й національне.

Універсальне – те, що спільне для всіх культур. Напри­клад, універсальними принципами комунікативної пове­дінки в міжкультурному просторі є чемність, пунктуальність, тактовність, повага і толерантність. Засобом встановлення добрих стосунків між людьми є щира усмішка. Існують універсальні типи виразу обличчя, які символізують страх, щастя, подив, злість, смуток.

Кожна культура має свої особливості, національні риси, які відрізняють її від інших культур. Наприклад, під час зу­стрічі українці використовують такі вербальні формули ві­тань: «Доброго ранку!», «Доброго здоров’я», «Моє шануван­ня», «Привіт!» та ін. При цьому чоловік з дружиною, закохані, родичі, близькі подруги можуть привітатися по­цілунком, а чоловіки – рукостисканням. Японці ж під час привітання застосовують поклони (найнижчий – на знак особливої пошани), а мешканці Тибету правою рукою зніма­ють капелюха і, тримаючись лівою за вухо, висовують язика.

Проблема міжкультурної комунікації є особливо гострою, коли сходяться люди з істотними розбіжностями в звича­ях, моралі, поглядах на світ тощо. Наприклад, мешканці Сходу зазвичай спілкуються на доволі близькій відстані, а от європейці чи американці доволі негативно сприймають втручання іншої людини в свою особисту зону. Для євро­пейців звичним є класти ногу на ногу, та якщо вони так поводитимуться, наприклад, у Таїланді, то місцеві меш­канці почуватимуться приниженими, ображеними.

Отже, у міжкультурній комунікації необхідно:

• дотримуватися загальноприйнятих, універсальних пра­вил комунікативної поведінки, які можуть відрізнятися від національного етикету;

• враховувати особливості національного характеру й мис­лення учасників спілкування, звичаї й традиції країни, побутову культуру тощо.

У міжмовній комунікації важливе значення мають символи – умовні знаки, які позначають певні предмети, явища чи процеси. Через символи люди, які володіють різними мовами, можуть обмінюватися інформацією. Є символи- предмети, символи-процеси тощо.

Наприклад, державний прапор символізує приналеж­ність відповідної території певній державі. На флоті моряки подають один одному сигнали прапорцями. Як релігійні символи використовуються хрест, півмісяць, шестикутна зірка тощо. Будь-яка освічена людина зрозу­міє математичні знаки, знаки на географічній карті, му­зичні ноти.

БЛОК ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

1. Прочитати висловлювання. Розповісти, яке місце посідає у вашому житті Інтернет. У чому ви вбачаєте його користь? Які загрози ви відчуваєте для вас і ваших однолітків? Ким ви відчуваєте себе в Інтернеті: Homo faber (людиною вмілою), Homo Consommatus (людиною-споживачем), Homo еloquens (людиною, що спілкується) чи Homo Informaticus (інфолюдиною)?

І. Homo Internetus – людина-космополіт, громадянин світу, яка втратила свою ідентифікацію, самобутність і культуру.

Інтернет – це суперпотужний інструмент, який нав’язує західну культуру та систему цінностей. Констатуємо ще один факт, що це безцензурна система, яка наповнена інформаційним сміттям, непотрібною рекламою. (З газети.)

ІІ. Хоча глобалізація високо підносить прапор свободи, але реально сфера свободи людини звужується, як шагренева шкіра, під дією не завжди помітних, однак потужних маніпуляторів — економічних, політичних, мас-культурних, мас-медіальних та інших. Яке місце залишиться для особистості під пресингом глобальних чинників, на що вона спиратиметься? Чи не перетвориться вона просто на статистичну одиницю, позбавлену можливості бути творцем — у культурі, в господарстві, в інтелектуальній сфері? (Іван Дзюба.)